Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №344/22827/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/22827/25

Провадження № 2/344/2427/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

29 квітня 2026 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» у грудні 2025 року звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір №0993110194, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 3 020 грн., строк користування кредитом - 30 днів, строк дії договору – 3 роки, відсоткова ставка – 1,75% за один день користування кредитом. 11.02.2022 року було укладено договір №11-01/22, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за договором №0993110194. 10.01.2023 року укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь позивача право вимоги за зазначеним кредитним договором. Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №0993110194 від 28.09.2020 року. ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за цим кредитним договором не виконав, тому за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем на загальну суму 44 137,29 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3 019,99 грн., заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 41 117,30 грн., яку просить стягнути позивач, та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Про судове засідання відповідач повідомлений також шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада». Причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав. З врахуванням вимог п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України за неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача, та з врахуванням строків розгляду справи, в т.ч. в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.09.2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №0993110194, у вигляді направлення ТОВ «Інфінанс» оферти та прийнятого позичальником акцепту з врахуванням Правил, з якими познайомився відповідач.. Відповідно до умов договору сума позики становить 3 020 грн, строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки. Відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації, а загальна вартість кредиту у грошову виразі становить 1 585,50 грн.

Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом застосовується за умови неналежного виконання умов договору, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 3 171 грн за умови неналежного виконання умов договору.

При цьому, Розділом 6 Правил, передбачена сплата відсотків до дати фактичного повернення кредиту, що може враховуватись погодженим строком дії кредитного зобов`язання, а тому, враховуючи строк – 30 днів. При цьому строк дії договору не є тотожним до строку зобов`язання.

11.02.2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №11-02/22, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у т.ч. за Договором позики №0993110194 від 15.01.2021 року, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та боржником, яким є ОСОБА_1

10.01.2023 року укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за Договором позики №0993110194 від 15.01.2021 року, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та боржником, яким є ОСОБА_1 ..

Відповідно до Реєстру боржників від 10.01.2023 до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 106 922,87 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 3 019,99 гр.; заборгованості за відсотками в розмірі 76 315,28 грн; заборгованості за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату розрахунку заборгованості) 27 587,60 грн.

Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 44 137,29 грн., з яких: заборгованість за кредитом ( за тілом кредиту) – 3 019,99 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс» - 41 117,30 грн.

Однак, сума заборгованості за кредитним договором слід обчислювати виходячи із строку кредитування, який визначений у договорі, та що позивач не заявляв вимог про стягнення з боржника який прострочив виконання грошового зобов`язання, сум передбачених положеннями ст. 625 ЦК України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, сума позики становить 3 020 грн, Вказана сума кредиту перерахована на картковий рахунок відповідача (що підтверджено інформацією щодо зарахування кредитних коштів (а.с.58), строк користування кредитом 30 день, строк дії договору 3 роки. Відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов договору. Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом застосовується за умови неналежного виконання умов договору, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні у такому разі становить 3 171 грн.

З огляду на умови кредитного договору та беручи до уваги, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, то з нього підлягає до стягнення заборгованість за цим договором у розмірі 6 190,99 грн. з яких 3 019,99 грн сума боргу за тілом кредиту та 3 171 грн. заборгованість за відсотками. (за ставкою 3,5% в день, за період з 28.09.2020 року по 28.10.2020 року).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року(далі Закон) електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, чим порушив умови Договорів, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем.

Здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не заперечувався та не спростований.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №0993110194 від 28.09.2029 року у сумі 6 190,99 грн. з яких 3 019,99 грн сума боргу за тілом кредиту та 3 171 грн. заборгованість за відсотками.

Натомість належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених у позові, а також доказів погашення заборгованості у строки, визначені умовами кредитних договорів, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2422.40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Положеннями 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Так, договірні відносини між адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підтверджені договором № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року.

Як вбачається з Договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладеного між адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та Клієнтом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», Клієнт доручає, а адвокатським об`єднанням приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно Заявки на надання юридичної допомоги №57 від 03.11.2025 та Витягу від 01.09.2025 з Акту №16 про надання юридичної допомоги, сторони за Договором № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», підписавши цю заявку погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів - 2 год. вартістю 4 000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 2 год. вартістю 12 000 грн., що складає 16 000 грн.

Суд вважає, що витрати в розмірі 25 000 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат. З матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідності. Доданий договір про надання правничої допомоги свідчить про те, що адвокатом було виконано роботу по складанню та поданню не одного позову від імені позивача, які є ідентичними та не потребують значного часу для вивчення матеріалів і складання позовної заяви.

Оскільки рішенням суду позов задоволено частково, враховуючи недотримання співмірності витрат на правничу допомогу, вважає, що необхідно зменшити розмір стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу до суми 4 000 грн., яка відповідатиме принципу розумності.

Згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь позивача з відповідача слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі 339,62 грн., відповідно до частки задоволених позовних вимог (14,02%).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) заборгованість за договором №0993110194 від 28.09.2020 року у розмірі 6 190,99 грн (шість тисяч сто дев?яносто гривень 99 копійок). з яких: 3 019,99 грн сума боргу за тілом кредиту та 3 171 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) витрати по сплаті судового збору в розмірі 339,62 грн. (триста тридцять дев?ять гривень 62 копійок) та 4 000 грн. (чотири тисячі) витрати на правничу допомогу

В решті задоволення вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 01 травня 2026 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА