Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №292/309/26 — Пулинський районний суд Житомирської області

Суд: Пулинський районний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 29 квітня 2026 р.

Справа: №292/309/26

Суддя: Лотуга В. Ф.

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/309/26

Провадження № 2-а/292/13/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року с-ще Пулини

Пулинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Лотуги В.Ф., з участю секретаря судового засідання Володіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шмата Руслана Петровича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шмат Р.П. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №6/250 від 13.08.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 грн., а провадження у справі закрити.

В обґрунтування зазначає, що 05 серпня 2025 року позивач з"ясував, що у застосунку Резерв+ міститься повідомлення про те, що він перебуває в розшуку. Прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_3 йому повідомили, що розшук пов"язано з нез"явленням 07.07.2025 за викликом, який надсилався поштою. З даного приводу ОСОБА_1 пояснив, що жодних викликів не отримував та з 03.07.2025 по 12.07.2025 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Лікарня" Пулинської селищної ради.

Щодо позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та повідомлено, що розгляд протоколу відбудеться 13.08.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_4 і його явка не є обов"язковою, а тому на розгляд не прибув.

Після розгляду протоколу у розділі "Штрафи онлайн" йому надійшло повідомлення, що відносно нього винесено постанову про порушення та він має можливість сплатити половину штрафу, а саме - 8500 грн. у разі визнання порушення шляхом подачі заяви онлайн. Даною пропозицією позивач вирішив скористатися, а тому заповнивши заяву, яка надійшла у додатку, визнав правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та став очікувати подальших дій. 22.08.2025 після розгляду заяви йому надійшли реквізити про сплату штрафу та він сплатив 8500 грн. Після сплати штрафу позивач був впевнений, що боргові зобов`язання виконані, тим паче з жовтня 2025 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, після чого звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 для надання відстрочки.

У січні 2026 року позивач з"ясував, що його карткові рахунки заблоковано, тому 28.01.2026 звернувся до Хорошівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області з заявою про надання копій матеріалів, що містяться у виконавчому провадженні, згідно якого накладено арешт на картковий рахунок, які отримав 30.01.2026. Серед документів була копія постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 13.08.2025, видана ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У подальшому позивач з"ясував, що протягом 2025 року відносно нього складено 2 протоколи - №6/78 від 24.02.2025, №6/250 від 06.08.2025, за результатами розгляду яких винесено постанови - №6/78 від 05.03.2025, №6/250 від 13.08.2025.

Враховуючи наведене, представник позивач вважає оскаржувану постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення №6/250 незаконною та такою, що підлягає скасуванню судом.

Ухвалою суду від 16.04.2026 поновлено пропущений з поважних причин встановлений законом процесуальний строк звернення до суду позивачу ОСОБА_1 з адміністративним позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд її призначений у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали адміністративної справи по постанові №6/250 від 13.08.2025 щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

На виконання ухвали суду, 28.04.2026 відповідачем через систему "Електронний суд" надано копію матеріалів адміністративної справи по постанові №6/250 від 13.08.2025 щодо ОСОБА_1

29.04.2026 до суду від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, який був сформований 28.04.2026 о 23 год. 53 хв.

Приписами ч.1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Згідно ухвали суду від 16.04.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено 10-денний строк з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву. Відповідач отримав дану ухвалу 18.04.2026, а тому повинен був подати відзив до 27.04.2026, однак відзив на позовну заяву відповідач подав 28.04.2026 через систему "Електронний суд", тобто після закінчення встановленого судом строку. Відповідачем заяви до суду про продовження строку на подання відзиву протягом визначеного судом строку, не подано.

Оскільки відзив на позовну заяву поданий з пропуском встановленого судом строку, а пропущений строк сплив і поновленню не підлягає, тому суд відзив до уваги не приймає.

Від позивача та відповідача будь-яких заяв та клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі ст.5 КАС України вбачається, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод або законних інтересів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, - адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях. Однією з таких правових презумпцій є закріплена у ст.62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що 13 серпня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесено постанову №6/250 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

За змістом постанови №6/250 від 13.08.2025, ОСОБА_1 06.08.2025 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв"язку з тим, що в додатку "Резерв+" з"явилося повідомлення, що він порушник військового обліку. Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП встановлено, що ОСОБА_1 засобом поштового зв`язку надіслано повістку №4145801 за адресою місця проживання з метою уточнення даних, де датою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 встановлено 07.07.2025.

Належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 про виклик є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується довідкою про причини повернення рекомендованого повідомлення та відповідно до трекінгу про статус відстеження АТ "Укрпошта" зазначено - "одержувач відсутній за вказаною адресою". Отже, ОСОБА_1 належним чином оповіщений про виклик, проте у визначений час по повістці не з"явився. Про наявність поважних причин неявки не повідомляв. Тому, встановленим порядком направлено звернення до органів Національної поліції про розшук і доставлення його до ТЦК та СП.

На розгляд справи ОСОБА_1 не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом отримання другого примірника протоколу особисто під підпис. Враховуючи, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не прибув на засідання, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, при розгляді справ за ст.210-1 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не є обов"язковою, тому справу розглянуто за його відсутності. В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що повістку з пошти він не отримував. Документів, які б могли свідчити про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення на момент розгляду справи останній не надав.

Отже, ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, маючи обов`язок з`являтися за викликом до ТЦК та СП, порушуючи вимоги ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ст.ст.23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не з"явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у строк визначений в повістці, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу, не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в строк, що не перевищує сім календарних днів. Таким чином, своїми умисними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

У постанові зазначено, що її копію надіслано поштовим оператором "Укрпошта", однак дата такого направлення відсутня.

Відповідно до повідомлення №2406 від 30.01.2026 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №79962793 від 13.01.2026 старшого державного виконавця Хорошівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відкрито виконавче провадження з виконання постанови №6/250, виданої 13.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави адміністративного штрафу в розмірі 34000 грн.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого терапевтичного відділення КНП "Лікарня" Пулинської селищної ради від 12.07.2025, ОСОБА_1 з 03.07.2025 по 12.07.2025 перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №75/25/5895В від 03.10.2025, ОСОБА_1 з 03.10.2025 встановлено третю групу інвалідності загального захворювання.

З військово-облікового документа №160520237980587400040 від 14.10.2025, виданого військовозобов"язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вбачається, що останнього взято на військовий облік військовозобов"язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 14.10.2025.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_9 №8630 від 18.10.2025, ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - інвалідність ІІІ гр., протокол №125 від 16.10.2024, на строк до 01.11.2025.

24.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_10 надіслано Хорошівському ВДВС у Житомирському районі копію постанови від 13.08.2025 №6/250 для примусового виконання в частині стягнення штрафу щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу №6/250 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 06.08.2025, складеного ІНФОРМАЦІЯ_2 , 06.08.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 у зв`язку з тим, що в додатку "Резерв+" з"явилося повідомлення, що він порушник військового обліку. Встановлено, що ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення за адресою місця проживання надіслано повістку про виклик до ТЦК, де датою прибуття встановлено 07.07.2025. Належним підтвердженням оповіщення військовозобов"язаного про виклик є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується довідкою про причини повернення рекомендованого повідомлення (трекінгом відстеження відправлень АТ "Укрпошта"). ОСОБА_1 за даною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у визначений час не прибув, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття, не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув в строк, що не перевищує сім календарних днів. Тому сформовано звернення №Е2883034 від 15.07.2025 про розшук і доставку для складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Таким чином, своїми діями (бездіяльністю) порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. ОСОБА_1 у поясненнях зазначив, що повістку з пошти не отримав. Другий примірник протоколу вручено ОСОБА_1 .

Згідно повістки №4145801 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ) від 25.06.2025, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), належить з"явитися 07.07.2025 о 09:00 год. для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до копії конверту, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та довідки про причини повернення/досилання, 25.06.2025 ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , відправлено повістку. Поштове відправлення №1200100037605 повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. На довідці про причини повернення проставлена дата 02.07.2025.

Із відстеження поштового відправлення №1200100037605, вбачається, що поштове відправлення прийнято - 25.06.2025 в с-щі Пулини, 28.06.2025 прибуло до відділення 12056 в с.Новий Завод, а 02.07.2025 повернуто відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, вручено за довіреністю - 09.07.2025.

Згідно інформації про розшук ОСОБА_1 , останній оголошений в розшук 15.07.2025, у зв`язку з неприбуттям вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"). Розшук здійснювало відділення поліції №3 (с-ще Хорошів) Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області.

Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_6 №6/5894 від 16.10.2025 та відстеження рекомендованого листа АТ "Укрпошта" №1200100053074, ОСОБА_1 поінформовано про те, що в ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатами розгляду справи про притягнення його до відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесено постанову №6/250 від 13.08.2025, направлено на його адресу її копію, роз`яснено порядок сплати штрафу та відповідальність за несплату. Відправлення не вручено, мається відмітка "повернення відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою)".

Згідно ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ст.251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.

У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі статті 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи зокрема про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (стаття 210-1). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно частин 7, 8 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують зокрема районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спрямовується Міністерством оборони України.

У частині 3 ст.210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ч.1 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до положень інших нормативно-правових актів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 №560, "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.

Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.

Вручення повісток, їх отримання та обов`язок з`явитися за отриманою повісткою врегульовано положеннями Законів України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487 та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560.

У пункті 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (в редакції на час вчинення оскаржуваних дій), передбачено, що поважною причиною неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнається зокрема хвороба громадянина.

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого терапевтичного відділення КНП "Лікарня" Пулинської селищної ради від 12.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 з 03.07.2025 по 12.07.2025 був хворим та перебував на стаціонарному лікуванні.

Тобто, позивач не прибув на виклик до ТЦК 07.07.2025 з поважної причини, у зв`язку з хворобою, що виключає його відповідальність у такому випадку.

Крім того, відповідно до пункту 40 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (в редакції на час вчинення оскаржуваних дій), під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото - та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Згідно підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку зокрема день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 5 березня 2009 р. №270, рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою”, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

У позовній заяві позивач підставою незаконності прийнятого оскаржуваного рішення зазначає те, що він не був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_12 на 07.07.2025, оскільки повістка йому не вручалася і він її не отримував. Аналогічні доводи позивача містяться в протоколі №6/250 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 06.08.2025.

Згідно п.41 наведеного Порядку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 повісткою викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 год. 07.07.2025, яка направлялась позивачу на його зареєстровану адресу місця проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно відстеження поштового відправлення №1200100037605, поштове відправлення прийнято - 25.06.2025 в с-щі Пулини, 28.06.2025 прибуло до відділення 12056 в с.Новий Завод, а 02.07.2025 повернуто відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, вручено за довіреністю - 09.07.2025.

Як вбачається з відстеження трекінгу "Укрпошти" та довідки, рекомендований лист з повісткою на ім`я ОСОБА_1 перебував у пересувному відділенні №12056 села Новий Завод з 28.06.2025 по 02.07.2025 та був повернутий відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до інформації з сайту Укрпошти про роботу пересувного відділення №12056 в с.Новий Завод Житомирського району Житомирської області, обслуговування відбувається з 1 по 9 та 26 по 31 щосереди з 09:20 до 10:35, щоп`ятниці з 09:20 до 10:35, з 10 по 25 щосереди з 09:20 до 11:05, щоп`ятниці з 09:20 до 11:05.

Отже, поштове відправлення з повісткою на ім`я ОСОБА_1 перебувало у пересувному поштовому відділенні №12056 - 5 календарних днів, з них лише один робочий. У суботу 28.06.2025, який є неробочим днем відділення, відправлення прибуло, а в перший робочий день - середу 02.07.2025, повернуто відправнику з проставленням відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою.

З огляду на викладене, працівником пошти порушено п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених постановою КМУ від 5 березня 2009 р. №270, оскільки при виявленні відсутності ОСОБА_1 за зазначеною на рекомендованому листі адресою, мало бути проведено інформування останнього телефоном або через вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа і лише, якщо протягом трьох робочих днів після інформування, ОСОБА_1 не з`явився б для одержання листа, повинна бути зроблена відмітка "адресат відсутній за зазначеною адресою".

З урахуванням графіку роботи відділення №12056 в с.Новий Завод Житомирського району та Правил, така відмітка мала бути проставлена не раніше 11.07.2025.

Також, суд звертає увагу на те, що працівником ТЦК та СП при формуванні повістки про виклик та визначення дати явки не враховано графік роботи відділення, яке працює лише двічі в тиждень і то в обмежений час, а тому час між формуванням повістки (25.06.2025) та необхідністю явки в ТЦК (07.07.2025), є недостатнім для повідомлення особи з дотриманням п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку.

За таких обставин ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку не був належним чином оповіщений про виклик і відповідно у нього не виник обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

При винесенні оскаржуваної постанови, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 порушено ст.ст.251, 252, 280 КУпАП, оскільки всебічно, повно та об`єктивно не досліджено всі обставини справи та подані докази, і не з`ясовано чи вчинено ОСОБА_1 інкриміноване адміністративне правопорушення.

При прийнятті оскаржуваного рішення, залишено поза увагою те, що наявними у справі доказами не спростовані доводи ОСОБА_1 щодо наявності поважної причини неприбуття на виклик у зв`язку з хворобою, а також неналежного оповіщення його, як військовозобов`язаного, про виклик до шостого ІНФОРМАЦІЯ_2 на 07.07.2025, як передбачено пунктом 41 Порядку.

При розгляді справи, судом не встановлено, а відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме вимоги ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що виключає його відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Суд вважає, що складання постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним та незаконним, що відповідає і позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.10.2019 по справі №357/10134/17, а тому подібні постанови підлягають скасуванню.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, - адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях. Однією з таких правових презумпцій є закріплена у ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку.

Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідач відзив на адміністративний позов у передбачені законом строки не подав, наданими документами доводів позивача не спростував та не довів правомірність оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністравному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17).

Згідно ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують доводи позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи відносно якої складена постанова, оскільки наявні у справі докази, не дають підстав для висновку про скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб"єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 у зв`язку з недоведенням вини у вчиненні інкримінованого правопорушення, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення №6/250 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 13.08.2025 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., слід визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 286, 293 КАС України,-

У Х В А Л И В :

Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шмата Руслана Петровича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №6/250 від 13.08.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_13 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_13 , знаходиться в м.Житомирі, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 .

Суддя В. Ф. Лотуга

Оригінал: reyestr.court.gov.ua