Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №519/269/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

———————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 519/269/26

Головуючий в 1 інстанції: Лемець С.П.

Дата і місце ухвалення: 25.03.2026р., м. Південне

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Південного міського суду Одеської області від 25 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

20 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо складання протоколу №24 від 13.01.2026р. та постанови №24 від 15.01.2026р.;

скасувати постанову №24 від 15.01.2026р., прийняту т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.;

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення;

застосувати строки позовної давності;

стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на правничу допомогу в сумі 17 500,00 грн.

Рішенням Південного міського суду Одеської області від 25 березня 2026 року позов задоволено частково.

Скасовано постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 ОДП №24 від 15 січня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 направити на новий розгляд до компетентного органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 25.03.2026р. в частині направлення справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на новий розгляд до компетентного органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Також, апелянт просить застосувати строки позовної давності та закрити адміністративне провадження у зв`язку із закінченням строку накладення стягнення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що фактично суд першої інстанції встановив відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП, однак надав відповідачу можливість повторно розглянути адміністративну справу. При цьому, позивач не ставив питання щодо направлення адміністративної справи на новий розгляд до компетентного органу, а тому у суду першої інстанції бути визначені законом підстави для прийняття рішення про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також для застосування наслідків закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи у своєму розпорядженні інформацію з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, мав можливість притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності до 07.09.2026р. за невиконання ним вимог Закону №3621-IX в частині обов`язкового проходження до 5 червня 2025 року повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби. Відповідач, нехтуючи своїми прямими обов`язками, виконуючи їх неналежним чином, притягнув до відповідальності ОСОБА_1 поза межами строку, встановленого відповідною нормою КУпАП.

Посилається апелянт і на те, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не вирішив питання щодо судових витрат.

Від ІНФОРМАЦІЯ_2 відзив на апеляційну скаргу не надходив.

На підставі ч.5 ст.286 КАС України розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.

Сторони у справі, належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання, призначене на 28.04.2026р., не прибули, у зв`язку з чим, на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 13 січня 2026 року офіцер управління ІНФОРМАЦІЯ_2 капітан ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 склав протокол №24 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Згідно вказаного протоколу ОСОБА_1 не пройшов (відмовився у проходженні) до 05.06.2025р. повторний медичний огляд військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби (п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»).

ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 15.01.2026р. о 11.00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що позивач засвідчив своїм підписом.

14.01.2026р. представник ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, в якій просив перенести розгляд справи на іншу дату, обґрунтованою тим, що ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні.

15.01.2026р. т.в.о. обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , за наслідками розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , прийнято постанову №24 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн.

Мотивувальна частина вказаної постанови відображає зміст мотивувальної частини протоколу від 13.01.2026р., зокрема, зазначено про порушення громадянином ОСОБА_1 військового обліку, що виразилося у не проходженні (відмові у проходженні) до 05.06.2025р. повторного медичного огляду військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби (п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»).

Не погоджуючись з правомірністю дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо складання протоколу №24 від 13.01.2026р. та постанови №24 від 15.01.2026р., а також із законністю постанови №24 від 15.01.2026р. ОСОБА_1 оскаржив їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та скасовуючи спірну постанову по справі про адміністративне правопорушення №24 від 15.01.2026р., виходив з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за відсутності позивача та з порушенням ст. 268 КУпАП. За висновками суду, процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку зі станом здоров`я, є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності, оскільки позивача в такому випадку було позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Рішення суду першої інстанції у відповідній частині сторонами не оскаржено.

Одночасно суд зазначив про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, зазначивши, що це питання підлягає з`ясуванню органом (посадовою особою), який уповноважений розглядати справи вказаної категорії під час нового розгляду у порядку, встановленому КУпАП. А відтак, за висновками суду, справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 належить направити на новий розгляд до компетентного органу – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його вимоги про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та застосування строків позовної давності.

На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, тобто в частині висновку суду про наявність підстав для направлення справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на новий розгляд до компетентного органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції у відповідній частині колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 року №05/7145/16-а та від 21.05.2020 року у справі №286/4145/15-а дійшов висновку, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Водночас, процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, або розгляд справи за наявності обґрунтованого клопотання про відкладення такого розгляду з тим, аби надати можливість особі взяти участь при вирішенні питання про притягнення її до адміністративної відповідальності, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

В свою чергу, згідно ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Статтею 247 КУпАП передбачені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Так, за положеннями частини 1 цієї статті, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Таким чином, строк накладення адміністративних стягнень за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП, становить три місяці з дня його виявлення.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Як зазначив Верховний Суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

В даному випадку порушення позивачем правил військового обліку полягає у невиконанні ним вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX (набрав чинності 04.05.2024 року) в частині обов`язку пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 5 червня 2025 року.

В даному випадку днем вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП, є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити, а саме 05.06.2025р.

КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому, характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, яке полягає, зокрема, у невиконанні позивачем обов`язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року, не носить характеру триваючого та вичерпується фактом проходження повторного медичного огляду до конкретної дати.

Також, колегія суддів акцентує увагу на тому, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах №461/1393/16-а від 21 листопада 2019 року та №149/2498/17 від 28 лютого 2019 року.

За положеннями ст.1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України, одним із основних завдань якого є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ст. 3 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

Згідно ст.6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку (п. 171 ч. 1 ст. 7 зазначеного вище Закону).

До службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, згідно ст. 8 Закону, належать, зокрема, відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).

Колегія суддів зазначає, що строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 06 червня 2025 року.

У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів містились дані щодо не проходження позивачем ВЛК до 05.06.2025р., а тому відповідач, маючи у своєму розпорядженні інформацію з Реєстру, мав об`єктивну можливість притягнути ОСОБА_1 до відповідальності в межах строків, встановлених КУпАП.

Однак, спірна постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210 КУпАП прийнята 15 січня 2026 року, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого ч.9 ст. 38 КУпАП.

Вказане унеможливлює на даний час вирішення питання щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КАС України у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення задоволенню не підлягають, однак, наявні підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку зі спливом на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Оскільки направляючи справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на новий розгляд до компетентного органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи та не правильно застосовано норми матеріального права, тому колегія суддів, на підставі п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині з ухваленням по справі нового рішення – про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

За наведених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Що ж до посилань апелянта на те, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі (щодо судового збору та витрат на правничу допомогу), то колегія суддів зазначає, що вказане є визначеною пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підставою для ухвалення судом за власною ініціативою або за заявою учасника справи додаткового рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для застосування у даній справі положень частини шостої статті 139 КАС України, оскільки розподіл судових витрат судом першої інстанції не здійснювався, в той час як рішення Південного міського суду Одеської області від 25 березня 2026 року оскаржено позивачем в апеляційному порядку лише в частині.

При цьому, у зв`язку з частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, на підставі ч.3 ст.139 КАС України, на користь ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає стягненню 399,36 грн. судового збору, сплаченого позивачем за подання апеляційної скарги у даній справі.

Частиною 3 статті 272 КАС України передбачено, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених, зокрема, статтею 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 139, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Південного міського суду Одеської області від 25 березня 2026 року скасувати в частині направлення справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , на новий розгляд до компетентного органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Прийняти в цій частині нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 399,36 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук