Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №420/16310/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16310/25

Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В.

Дата і місце ухвалення: 29 грудня 2025 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі №420/16310/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки без індексації грошового забезпечення із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяця останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січня 2008 року;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяця останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січня 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за період з 2018 по 2022, 2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без включення індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4437,75 грн на місяць;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за період з 2018 по 2022, 2024 роки, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з включенням індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4437,75 грн на місяць.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого розраховується її розмір, індексації грошового забезпечення із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяця останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січня 2008 року, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №420/20869/24.

Зобов`язав НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого розраховується її розмір, індексації грошового забезпечення із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяця останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січня 2008 року, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №420/20869/24.

Визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2020-2022, 2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого розраховується їх розмір, індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4437,75 грн на місяць, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №420/20869/24.

Зобов`язав НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2020-2022, 2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки із врахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого розраховується їх розмір, індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4437,75 грн на місяць, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №420/20869/24, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки індексація грошового забезпечення не має постійного характеру, є компенсаційною виплатою, залежить від настання визначених законодавством умов та не входить до складу щомісячних основних видів грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Крім того, апелянт вказує, що суми індексації були виплачені ОСОБА_1 на виконання окремого судового рішення, а тому відсутні правові підстави для їх повторного врахування при перерахунку інших виплат, оскільки це, на думку відповідача, призведе до подвійного стягнення одних і тих самих сум.

Також апелянт зазначає, що індексація за попередні періоди була нарахована ретроспективно після звільнення позивача, у зв`язку з чим не могла входити до складу місячного грошового забезпечення на момент проведення первинного розрахунку спірних виплат. На переконання апелянта, перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку з урахуванням сум, виплачених пізніше на виконання судового рішення, чинним законодавством не передбачений.

Окремо апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доводам відзиву відповідача, неправильно витлумачив положення законодавства, яке регулює структуру грошового забезпечення військовослужбовців, та безпідставно застосував до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, сформульовані в інших фактичних обставинах.

З огляду на викладене апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в органах Державної прикордонної служби України.

Згідно з витягом із наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 08 лютого 2024 року №83-ОС ОСОБА_1 з 08 лютого 2024 року виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №420/20869/24, яке набрало законної сили 31 березня 2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) – вересня 2015 року, жовтня 2015 року та червня 2017 року.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січня 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 08 лютого 2024 року індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 08 лютого 2024 року у фіксованій величині 4437,75 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем здійснено виплату індексації грошового забезпечення, яку перераховано на картковий рахунок позивача 09 квітня 2025 року у сумі 304986,89 грн.

Після отримання вказаних коштів ОСОБА_1 звернувся до начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України із заявою про здійснення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016– 2017 роки з включенням сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за період з 2018 по 2024 роки, одноразової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021– 2023 роки з включенням індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4437,75 грн на місяць.

Відповіді на подану заяву ОСОБА_1 не отримав.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з того, що індексація грошового забезпечення має систематичний характер, є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та підлягає врахуванню при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Суд першої інстанції виходив із того, що виплата ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №420/20869/24 свідчить про наявність у позивача права на відповідні суми за спірні періоди, а тому такі виплати підлягають врахуванню при визначенні розміру похідних виплат, розрахунок яких здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.

Також суд першої інстанції зазначив, що невчинення відповідачем дій щодо проведення відповідного перерахунку після фактичної виплати сум індексації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень та порушує право позивача на належне грошове забезпечення.

З огляду на встановлені обставини та норми матеріального права суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату належних позивачу сум, у решті позовних вимог відмовивши.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Основні засади державної політики у сфері соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі – Закон №2011-XII). Верховна Рада України

Статтею 9 Закону №2011-XII врегульовано питання грошового забезпечення військовослужбовців. Так, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів та забезпечує комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Отже, законодавець прямо передбачив обов`язок проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців як одну з державних гарантій підтримання купівельної спроможності грошових доходів у зв`язку зі зростанням споживчих цін. Така індексація є складовою системи грошового забезпечення та спрямована на відшкодування знецінення доходу внаслідок інфляційних процесів.

Правові, економічні та організаційні засади підтримання купівельної спроможності населення України шляхом часткового або повного відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі – Закон №1282-XII). Верховна Рада України

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Нормами зазначеного Порядку передбачено механізм нарахування та виплати індексації, визначення базового місяця, а також випадки виплати індексації-різниці у фіксованому розмірі.

Таким чином, індексація грошового забезпечення військовослужбовців є обов`язковою державною гарантією, має систематичний характер та не є одноразовою чи факультативною виплатою. Її правова природа полягає у підтриманні реальної вартості грошового забезпечення особи, а тому суми індексації є складовою частиною грошового доходу, який підлягає врахуванню при визначенні виплат, розмір яких обчислюється виходячи з місячного грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19, від 26 січня 2022 року у справі №520/8887/2020 та від 15 червня 2023 року у справі №560/11489/21, в яких зазначено, що індексація має систематичний характер, є складовою грошового забезпечення та підлягає врахуванню при визначенні належних особі виплат, що обчислюються з місячного грошового забезпечення.

Отже, доводи апелянта про те, що індексація не входить до складу грошового забезпечення та не може враховуватись при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні чи компенсації за невикористану відпустку, суперечать наведеному нормативному регулюванню та усталеній судовій практиці.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що виплата сум індексації на виконання рішення суду у справі №420/20869/24 виключає можливість їх урахування при перерахунку інших виплат та нібито призводить до подвійного стягнення.

Такі доводи ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи спірних виплат. У даному випадку предметом спору не є повторне стягнення вже виплаченої індексації грошового забезпечення, а визначення правильного розміру інших виплат, база для обчислення яких законом поставлена у залежність від розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Фактичне нарахування та виплата ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №420/20869/24 лише підтвердили наявність у позивача права на відповідні суми грошового забезпечення за спірні періоди. Відтак після встановлення та виплати належного розміру грошового забезпечення відповідач був зобов`язаний привести у відповідність і похідні виплати, розрахунок яких здійснювався з такого забезпечення.

Інше тлумачення означало б, що допущене відповідачем порушення щодо ненарахування індексації позбавляє позивача права на повний розмір грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки, що суперечить принципам справедливості, правової визначеності та належного урядування.

Подібний правовий підхід висловлено Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2021 року у справі №520/9408/19 та від 05 липня 2023 року у справі №340/1912/22, у яких зазначено, що донарахування складових грошового забезпечення тягне необхідність перерахунку виплат, розмір яких залежить від такого забезпечення.

Колегія суддів також враховує, що обставина здійснення виплати індексації після звільнення позивача не змінює правової природи цих сум, оскільки вони були нараховані за періоди проходження служби та входили до структури грошового забезпечення саме у відповідні періоди. Той факт, що відповідач виплатив їх пізніше унаслідок невиконання вимог закону, не може погіршувати становище позивача та звужувати обсяг його прав.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виплачені на виконання судового рішення суми індексації підлягають урахуванню при перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував правові висновки Верховного Суду, сформульовані в інших справах, колегія суддів також відхиляє.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Такий обов`язок спрямований на забезпечення єдності судової практики, правової визначеності та однакового застосування норм законодавства судами всіх інстанцій.

Застосовані судом першої інстанції висновки касаційного суду стосуються тотожних за правовою природою правовідносин, а саме включення індексації грошового забезпечення до бази для обчислення інших виплат військовослужбовцям та наслідків донарахування складових грошового забезпечення за попередні періоди. Саме по собі існування певних фактичних відмінностей між справами не спростовує можливості застосування відповідних правових підходів, якщо спір регулюється однаковими нормами права.

Колегія суддів також зазначає, що апелянтом не наведено жодної постанови Верховного Суду з протилежним правовим висновком, який би свідчив про помилковість позиції суду першої інстанції.

Оцінивши доводи апеляційної скарги в сукупності з матеріалами справи, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не спростовано встановлених судом першої інстанції обставин та не доведено неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував фактичні обставини справи, надав належну оцінку доказам, правильно визначив характер спірних правовідносин та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням вимог чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги зводяться переважно до незгоди з наданою судом правовою оцінкою та до повторення заперечень, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну оцінку в оскаржуваному рішенні. Підстав для іншої оцінки цих доводів колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування чи зміни.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук