Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №383/1425/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 383/1425/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02.12.2025 року (головуючий суддя Замша О.В.)

в адміністративній справі №383/1425/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив:

- скасувати постанову серії АВ №00008446 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП від 21.10.2025 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що головним спеціалістом відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов`янчик Світланою Іванівною 21.10.2025 року, стосовно Рижкова Володимира Петровича винесено постанову серії АВ № 00008446 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 16.10.2025 року о 18 год. 25 хв. за адресою Н-31, км. 122+000, Полтавська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб марки MAN TGX 26.480 державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,525% (2,21 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, такими діями вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Вказує, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не звернув уваги на те, що сам автомобіль MAN TGX 26.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є трьохвісним та не врахував факт приєднання до тягача MAN TGX 26.480 реєстраційний номер НОМЕР_1 напівпричепу-контейнеровоза марки SCHMITZ, SKO 24L, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що, у свою чергу, призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху. Відповідачем умисно в постанові приховано відомості про напівпричіп-контейнеровоз та безпідставно застосовано вагову норму як до звичайної вантажівки 40 тон, а повинен був застосувати збільшену вагову норму 44 тони як до спеціалізованого трьохвісного контейнеровозу, при застосуванні якої жодних перевищень встановленої законом вагової норми не було.

Таким чином, з оскаржуваної постанови вбачається, що при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач керувався встановленими пп.б) п.22.5 ПДР України максимально допустимими параметрами для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон та зазначено лише дані щодо тягач MAN TGX 26.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проте не зазначено дані щодо транспортного засобу напівпричепу, який використовувався у з`єднанні із вказаним транспортним засобом.

В той час, як визначення типу останнього, відповідно до п.22.5 ПДР України має вирішальне значення для визначення допустимих параметрів, встановлення наявності або відсутності факту порушень вимог цього пункту та, відповідно, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-2 КУпАП.

Вказує, що відповідачем безпідставно застосовано пп. б) п.22.5 ПДР України максимально допустимих вагових параметрів у 40 тон, як для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, а не параметрів у 44 тони, як для трьохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів.

За умови використання нормативного показника 44 тони, за зазначеною в постанові формулою розрахунку та похибки пристрою, загальна вага транспортного засобу, не перевищувала допустимих вагових параметрів, передбачених п.22.5ПДР України, що виключає адміністративну відповідальність за ст. 132-1 КУпА.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02.12.2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано доказів того, що на розміщеному напівпричепі знаходився саме контейнер із наявним відповідним маркуванням (або встановлені змінні кузови). Відсутні будь-які ознаки перевезення контейнерів на зображеннях транспортного засобу в момент вчинення правопорушення. Таким чином, позивач здійснював вантажні перевезення транспортним засобом - контейнеровозом, однак не в контейнері в розумінні зазначених норм, тому фактична маса транспортного засобу повинна була складати не більше 40 тон.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Вказує, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не звернув уваги на те, що сам автомобіль MAN TGX 26.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є трьохвісним та не врахував факт приєднання до тягача MAN TGX 26.480 реєстраційний номер НОМЕР_1 напівпричепу-контейнеровоза марки SCHMITZ, SKO 24L, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що, у свою чергу, призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.

Зазначає, що відповідачем безпідставно застосовано пп.б) п.22.5 ПДР України максимально допустимих вагових параметрів у 40 тон, як для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, а не параметрів у 44 тони, як для трьохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів.

За умови використання нормативного показника 44 тони, за зазначеною в постанові формулою розрахунку та похибки пристрою, загальна вага транспортного засобу, не перевищувала допустимих вагових параметрів, передбачених п.22.5ПДР України, що виключає адміністративну відповідальність за ст. 132-1 КУпА.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 вбачається, що у ОСОБА_1 перебуває у власності транспортний засіб марки MAN, комерційний опис TG X26.480, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_5 , колір білий, особливі відмітки: спеціалізований вантажний сідловий тягач, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортний засіб марки SCHMITZ, комерційний опис SKO 24L, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_6 , колір сірий, особливі відмітки: спеціалізований напівпричіп Н/ПР-контейнеровоз, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно постанови серії АВ №00008446 винесеної головним спеціалістом відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов`янчик Світланою Іванівною 21.10.2025 року, вбачається, що 16.10.2025 року о 18 год. 25 хв. за адресою Н-31, км. 122+000, Полтавська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб марки MAN TGX 26.480 державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України:

перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,525% (2,21 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Позивач вважає протиправною постанову серії АВ №00008446.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, встановлено максимально допустимі параметри, що дозволяють рух транспортних засобів, з урахуванням зовнішніх габаритів транспортного засобу, фактичної маси, навантаження на вісь.

Зокрема встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси:

для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон,

для трьохвісного автомобіля (тягача) з двохвісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тони.

Частиною 2 статті 132-1 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною другою ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що зі змісту постанови серії АВ №00008446 вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності слугувало те, що позивач допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п.22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 5,525% (2,21 тон).

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що вказаний транспортний засіб є контейнеровозом, а відтак до нього має бути застосовано допустиму вагу 44 тони, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що умовою застосування саме цього параметру, є доведення факту перевезення контейнеровозом контейнера чи змінних кузовів.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу не зазначено, що цей транспортний засіб є контейнеровозом, (а.с. 13).

Отже, для такого транспортного засобу (не контейнеровоза) мають застосовуватися вагові габарити, що не перевищують 40тон.

При цьому Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від14.10.1997року №363 (далі Правила), дано визначення вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об`єм дорівнює 1 куб.м і більше).

Відповідно до пунктів 17.2-17.5 Правил передбачено, що забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються. сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.

Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування:

- розпізнавальний знак;

- номер контейнера;

- найменування власника контейнера;

- вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.

Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна.

При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

Позивачем не надано доказів того, що на розміщеному напівпричепі знаходився саме контейнер із наявним відповідним маркуванням (або встановлені змінні кузови). Відсутні будь-які ознаки перевезення контейнерів на зображеннях транспортного засобу в момент вчинення правопорушення.

Таким чином, позивач здійснював вантажні перевезення транспортним засобом - контейнеровозом, однак не в контейнері в розумінні зазначених норм, тому фактична маса транспортного засобу повинна була складати не більше 40 тон.

Надаючи правову оцінку доводам про те, що оскаржувана постанова не в повній мірі відображає всі істотні обставини (не має посилання на напівпричіп-контейнеровоз марки SCHMITZ, комерційний опис SKO 24L) суд виходить з наступного.

Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання (вчинення адміністративного правопорушення), повну масу транспортного засобу, навантаження на осі, кількість вісей та відстань між ними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, а тому помилковими є доводи позивача про те, що в оскаржуваній постанові відсутній необхідний обсяг інформації, оскільки вимоги до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, визначені ст.283 КУпАП.

При цьому оскаржувана постанова дійсно не містить відомостей щодо напівпричепу. Водночас, суд не може визнати такий недолік оформлення постанови як підставу для її скасування, при наявних доказах суттєвого перевищення загальної маси навантаження.

До того ж, вимоги п.22.5 ПДР України стосуються обмежень по загальній масі та/або по окремій масі кожної осі транспортного засобу та не ставляться у залежність від наявності чи відсутності причепу/напівпричепу, оскільки останній приводиться у рух за допомогою тягача.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №04/6360, клас точності під час визначення маси транспортного засобу - 10, що свідчить про правильність здійсненого вимірювання ваги транспортного засобу.

Порушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексних технічних засобів, які пройшли повірку у встановленому законодавством порядку.

Отже, позивачем не доведено незаконність винесення оскаржуваної постанови, при цьому з наявних у справі доказів, досліджених судом, вбачається наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 286, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02.12.2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 27.04.2026 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко