Постанова від 02 квітня 2025 р. у справі №160/16289/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/16289/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року (суддя Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі №160/16289/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управління ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 28.05.2024 №0323412413 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 3537,60 грн та 229,96 грн пені за порушення строку сплати ЄСВ за 2023 рік.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач подала звітність зі сплати єдиного соціального внеску за 2023 рік своєчасно, однак через майновий стан та непроведення діяльності нею несвоєчасно було сплачено такий внесок до бюджету. Крім того, позивач наголошує на тому, що оскільки вона є платником податку 3 групи, то з урахуванням чинного законодавства вона не зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок під час воєнного стану.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області рішення від 28.05.2024 №0323412413 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки позивач несвоєчасно сплатила єдиний внесок, контролюючим органом було правомірно прийнято оспорюване рішення щодо застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 3537,60 грн та 229,96 грн пені.

Також відповідачем було подано додаткові пояснення, в яких останній просив задовольнити апеляційну скаргу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що позивач з 12.05.2020 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС (Придніпровська ДІ, Амур Нижньодніпровський район м. Дніпра), як фізична особа - підприємець.

Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців по ФОП ОСОБА_1 внесено 30.10.2020.

Повторна реєстрація ФОП ОСОБА_1 відбулася 09.12.2022.

Протягом періоду з 12.05.2020 по 30.06.2020, з 09.12.2022 по сьогодні ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування.

ФОП ОСОБА_1 17.01.2024 було подано до Придніпровської ДІ (Амур-Нижньодніпровський район м. Дніпра) ГУ ДПС податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 24 листопада 2020 року №394 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 грудня 2022 року №438) за 2023 рік №9374397290 (далі - Податкова декларація №9374397290).

Згідно з додатком 1 до Податкової декларації №9374397290 “Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску” ФОП ОСОБА_1 були самостійно визначені та заявлені зобов`язання з єдиного внеску за 2023 рік в сумі 17688,00 грн.

Нарахування єдиного внеску відповідно до Податкової декларації №9374397290 відбулися в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП по КВК 71010000) ФОП ОСОБА_1 19.02.2024 в сумі 17688,00 грн.

У зв`язку з відсутністю сплати в ІКП по КБК 71040000 ФОП ОСОБА_1 утворилась недоїмка з єдиного внеску в сумі 17688,00 грн.

Водночас, єдиний внесок фактично було сплачено позивачем 03.03.2024.

У подальшому, Управлінням оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС було винесено відносно ФОП ОСОБА_1 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно з формою Додатка 12 до Інструкції №449 №0323412413 від 28.05.2024 (далі - Рішення №0323412413) на загальну суму 3767,56 грн по ІКП по КБК 71040000 (у тому числі: штрафна санкція - 3537,60 грн, пеня - 229,96 грн) та направлено 29.05.2024 засобами поштового зв`язку “Укрпошта” рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Рішення №0323412413 від 28.05.2024 було вручено ОСОБА_1 31.05.2024, що підтверджується відповідним підписом позивача у такому рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що наявне в матеріалах справи.

Вважаючи рішення відповідача про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних фінансових санкцій (штрафу) у сумі 3537,60 грн та 229,96 грн пені за порушення строку сплати ЄСВ за 2023 рік протиправним, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464- VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно статті 2 Закону №2464-VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали загальну систему оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно до частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2017) було визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, зазначені положення у редакції, яка діяла до 01.01.2017 передбачали саме право, а не обов`язок платника на визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання платником доходу у звітному періоді.

Надалі ж, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

В частині сьомій статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п`ятий частини 8 статті 9 №2464-VI).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на час вирішення спірних правовідносин.

17.03.2022 набрав чинності Закон України від 05.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким зокрема розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнено п. 919 наступного змісту: «Тимчасово, з 01.03.2022 до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у п. 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовується.

При цьому такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався.».

Аналізуючи обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що законодавець вказаною нормою встановив, що всі підприємці мають право не нараховувати, не обчислювати і не сплачувати ЄСВ за себе з 01.03.2022 (тобто починаючи зі сплати за березень) і протягом усього часу до припинення/скасування воєнного стану в Україні, а також протягом 12 місяців після припинення/скасування воєнного стану. При цьому, вище згадане послаблення не є відстрочкою від сплати ЄСВ фізичних осіб-підприємців за себе, а є саме звільненням від сплати.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач є платником єдиного податку, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, вона має право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе з 01.03.2022, проте таких обставин податковий орган не врахував, та прийняв рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0323412413 від 28.05.2024 на загальну суму 3767,56 грн по ІКП по КБК 71040000 (у тому числі: штрафна санкція - 3537,60 грн, пеня - 229,96 грн).

Слід також зазначити, що хоча позивачка і подала податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік №9374397290 та згодом сплатила зазначену у ній суму, у податкового органу не виникло права нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного податку, позаяк пункт 9-19 розділу VIII “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” звільняє від сплати ЄСВ фізичних осіб-підприємців за себе з 01.03.2022 і протягом усього часу до припинення/скасування воєнного стану в Україні, а також протягом 12 місяців після припинення/скасування воєнного стану.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова