Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №171/4383/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 171/4383/25

1-кп/214/578/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025043090000281 від 22.11.2025, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянство – України, українця, який має професійну (професійно-технічну) освіту, не працевлаштованого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Порядок поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами встановлено нормативно-правовими актами, а саме: Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» і Додатку №2 до цієї Постанови від 17.06.1992, Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, Інструкцією «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами. При вирішенні питання, чи є незаконними носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, судам необхідно керуватися нормативно-правовими актами, які зазначені вище.

Відповідно до п.1 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, дозвільна система – це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Відповідно до п.2 Положення про дозвільну систему, до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини I - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсинами.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , маючи злочинний намір, направлений на незаконне придбання, носіння, зберігання вибухових речовин та вибухових пристроїв, усвідомлюючи заборону вільного їх обігу, та його карність, не маючи дозволу на їх придбання та зберігання, в порушення Положення про дозвільну систему (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, з наступними змінами), Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, після смерті свого брата ОСОБА_6 , який будучи військовослужбовцем залишив 1 гранату «РГО», 1 гранату «Ф-1», 1 ударно-дистанційний запал УДЗ, один модернізований уніфікований запал ручної гранати УЗРГМ-2 за адресою свого мешкання, а саме: кв. АДРЕСА_2 , де ОСОБА_4 знайшов, тим самим незаконно придбав 1 гранату «РГО», 1 гранату «Ф-1», 1 ударно-дистанційний запал УДЗ, один модернізований уніфікований запал ручної гранати УЗРГМ-2, які в подальшому незаконно зберігав за адресою місця свого проживання у кв. АДРЕСА_2 , де переслідуючи злочинний намір, до 22.11.2025 незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.

22 листопада 2025 року, в ході проведення огляду місця події, а саме: відкритої ділянки місцевості з координатами 47.573268,33.646052 м. Зеленодольськ, Криворізького району Дніпропетровської області, в особистому рюкзаку, який ОСОБА_4 добровільно надав для огляду, виявлено та вилучено 1 гранату «РГО», 1 гранату «Ф-1»,

1 ударно-дистанційний запал УДЗ, один модернізований уніфікований запал ручної гранати УЗРГМ-2.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/104-25/45842-ВТХ від 26.11.2025, надані на дослідження предмета, є:

1) Конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом осколкової, оборонної ручної гранати Ф-1, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин.

Конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом осколкової, оборонної ручної гранати РГО промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин.

Модернізованим уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, призначений для спорядження ручних гранат типу РГ-42, РГД-5, Ф-1.

Запалом типу УДЗ (ударно-дистанційний запал) промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, призначений для спорядження ручних гранат типу РГО, РГН.

2) Надані на дослідження предмети, а саме споряджений корпус осколкової, оборонної ручної гранати Ф-1, споряджений корпус осколкової, оборонної ручної гранати РГО, модернізований уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ-2, запал типу УДЗ (ударно-дистанційний запал), придатні для здійснення вибуху.

Споряджений корпус ручної осколкової, оборонної ручної гранати Ф-1 та модернізований уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ-2 у конструкційному поєднанні (штатним способом) утворюють оборонну осколкову ручну гранату типу Ф-1 промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху.

Споряджений корпус ручної осколкової, оборонної ручної гранати РГО та запал типу УДЗ у конструкційному поєднанні (штатним способом) утворюють оборонну осколкову ручну гранату РГО промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху.

Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст.263 КК України, за ознаками: носіння, зберігання, придбання вибухових речовин, вибухових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

28 листопада 2025 року між прокурором ОСОБА_7 , та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , було укладено угоду про визнання винуватості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав за обставин, викладених в обвинувальному акті та підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості, просив її затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання, а також звільнити від його відбування покарання з іспитовим строком, щиро розкаюється у вчиненому. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Також пояснив, що він цілком розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згодний з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягав на затвердженні даної угоди.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 вважав за можливе затвердити угоду про визнання винуватості та звільнити його підзахисного від його відбування покарання з іспитовим строком.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вважала, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання, а також звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком.

Суд, вивчивши надані матеріали, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечували щодо затвердження угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди з наступних підстав.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором таобвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, за умови надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до угоди про визнання винуватості від 28 листопада 2025 року, прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій за ч. 1 ст. 263 КК України, щодо узгодженого покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням, згідно зі ст. 75 КК України.

Крім того, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ч. 2 ст. 473, ст. 476 КПК України.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд дійшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам ст. 472 КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, віднесене до тяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч. 1 ст. 263 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст.476 КПК України.

При призначенні покарання, визначеного угодоюпро визнання винуватості від 28 листопада 2025 року суд, у відповідності до положень ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченомувизначається щире каяття та активне сприяння у проведенні досудового розслідування.

Обставин, відповідно до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_4 по відношенню до інкримінованого йому кримінального правопорушення підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України.

Крім того, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особистість обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України(т. 2 а.с. 52), на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т. 2 а.с. 48-49), за місцем проживання характеризується опосередковано (т. 2 а.с. 51).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, при цьому покласти на останнього обов`язки передбачені п.1, 2 ч.1; п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Підстав для застосування ст.69 КК України судом не встановлено.

В свою чергу, суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судової вибухово-технічної експертизи №СЕ19/104-25/45842-ВТХ від 26.11.2025 в сумі 7 131 грн. (сім тисяч сто тридцять одна) грн. 20 коп.(т. 2 а.с. 25).

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового провадження не обирався.

Питання про речові докази вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст.110, 314, 369, 371-374, 475 КК України, суд -

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості, укладену 28 листопада 2025 року між першим прокурором Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025043090000281 від 22.11.2025 – затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 28 листопада 2025 року покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до пп.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судової вибухово-технічної експертизи №СЕ19/104-25/45842-ВТХ від 26.11.2025 в сумі 7 131 грн. (сім тисяч сто тридцять одна) грн. 20 коп.

Речові докази:

- одну гранату «РГО», одну гранату «Ф-1», один ударно-дистанційний запал УЗД, один модернізований уніфікований запал ручної гранати УЗРГМ-2, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП№10 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області, – знищити (т.1 а.с.15);

Матеріали кримінального провадження №12025043090000281 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №171/4383/25, провадження №1-кп/214/578/26.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1