Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №185/2668/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2668/26

1-кп/185/1151/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в умовах дії воєнного стану в залі суду в м. Павлограді матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026046480000003 від 20 лютого 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Межова, Межівського району Дніпропетровської області, громадянина України, офіційно не працюючого, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, групи інвалідності не маючого, зареєстрованого та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2026 року близько 21 годині 20 хвилин ОСОБА_3 перебував в приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де також в цей час за вказаною адресою знаходився ОСОБА_5 , в ході розмови між ними на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виникла словесна сварка.

Цього ж дня, 18 лютого 2026 року о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись в кухонній кімнаті житлового будинку за вищевказаною адресою, в ході словесного конфлікту, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , переслідуючи мету заподіяння шкоди здоров`ю останньому, реалізуючи свій протиправний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, але не бажаючи від них відмовлятись, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, стоячи навпроти ОСОБА_5 , умисно наніс останньому один удар кулаком правої руки в обличчя в область лівого ока, після чого потерпілий ОСОБА_5 , закривши двома руками своє обличчя повернувся до ОСОБА_3 спиною. В цей час ОСОБА_3 , продовжуючи свій протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , правою рукою дістав з правої кишені верхнього одягу шланг від вогнегасника з металевим наконечником, який приніс із собою, та яким умисно наніс ОСОБА_5 близько 10 ударів в область шиї та спини, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синців на верхній та нижній повіці лівого ока з розповсюдженням на щічну ділянку; на волосистій частині голови в проекції потиличної ділянки ліворуч з розповсюдженням на верхню третину задньої поверхні шиї, на задній поверхні шиї ліворуч в проекції середньої третини, на задній поверхні шиї праворуч в проекції верхньої третини з розповсюдженням на волосисту частину, на шкіряних покривах задньої поверхні грудної клітини ліворуч в проекції лопатки, в проекції нижнього кута лівої лопатки, в проекції середньої третини грудної клітини по центру з розповсюдженням ліворуч та праворуч між лопатками, на грудній клітині ліворуч по лопатковій лінії в проекції 8-9 міжребер?я, в поперековій ділянці по центру з розповсюдженням ліворуч та праворуч, в поперековій ділянці ліворуч з розповсюдженням на ліву бічну поверхню черевної стінки; саден на верхній та нижній повіці лівого ока, на задній поверхні шиї ліворуч в проекції середньої третини, на задній поверхні шиї праворуч в проекції верхньої третини з розповсюдженням на волосисту частину, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

24 лютого 2026 року між потерпілим ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_3 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання разом з обвинувальним актом.

Згідно даної угоди потерпіла ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_8 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 1 ст. 125 КК України, підозрюваний визнав свою винуватість у скоєному в повному обсязі, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

В судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про примирення та ухвалити вирок, призначивши обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Потерпілий просив затвердити дану угоду.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, в скоєному розкаявся, зазначивши, що згоден з узгодженим покаранням.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про примирення.

Згідно п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є проступком.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє та усвідомлює, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для сторін є для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

Потерпілий ОСОБА_5 розуміє та усвідомлює, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для сторін є для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинене ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

За місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 і призначення обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався і підстав для його обрання не має.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

У кримінальному провадженні процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази вирішується на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення, укладену 24 лютого 2026 року між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Речові докази:

- шланг від вогнегасника з металевим наконечником, який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1