Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №182/7647/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7647/25

Провадження № 2/0182/2274/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29.04.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом адвоката Авраменко Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за законом-

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява адвоката Авраменко Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

В обгрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, разом з ОСОБА_4 , на день смерті, за однією адресою був зареєстрований його син ОСОБА_1 - позивач по справі, дружина померлого - ОСОБА_2 та донька спадкодавця - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, до складу якого входить: домоволодіння (що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ), яке складається з житлового будинку (літ.«А»), загальною площею 56,8 кв.м, житловою площею 33,5 кв.м; житлового будинку (літ.«К»), загальною площею 172,2 кв.м, житловою площею 114,7 кв.м; погреба (літ.«В»); вбиральні (літ.«Г»); сараю (літ.«Д»); літньої кухні (літ.«Е»); навісу (літ.«Л»); споруджень (№ 1-6, І, ІІ). За життя ОСОБА_4 спадковим майном не розпорядився та заповіту не залишив і єдиним спадкоємцем після його смерті, який прийняв спадкове майно, є його син ОСОБА_1 . В позивача та його померлого батька є розбіжність у написанні прізвищ « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 », яка зумовлена технічною помилкою під час транслітерації перекладу прізвища « ОСОБА_7 » з російської на українську мову. В той же час, фактично, йдеться про одне й те саме прізвище, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , виданого 09 серпня 1982 року, у якому прізвища батька та сина зазначені російською мовою – « ОСОБА_7 ». 05 лютого 2025 року приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Апальковим Є.В., на підставі звернення позивача було відкрито спадкову справу № 47/2025 після смерті ОСОБА_4 , та в цей же день позивач отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у відповідності до якої у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено з тієї причини, що ним подано правовстановлюючі документи на житловий будинок (договір купівлі-продажу, посвідчений Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою 05 грудня 1987 року, за реєстром № 2-4361) та, згідно з вказаним договором, померлий ОСОБА_4 за життя набув у приватну власність житловий будинок, житловою площею 33,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, позивач не подав документи, що підтверджують право власності ОСОБА_4 на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з двох житлових будинків: житловий будинок (літ.«А»), загальною площею 56,8 кв.м, житловою - 33,5 кв.м; та житловий будинок (літ.«К»), загальною площею 172,2 кв.м, житловою - 114,7 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що позивач в позасудовому порядку позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права, представник позивача змушений звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на домоволодіння, яке складається з: житлового будинку (літ.«А»), загальною площею 56,8 кв.м, житловою площею 33,5 кв.м; житлового будинку (літ.«К»), загальною площею 172,2 кв.м, житловою площею 114,7 кв.м; погреба (літ.«В»); вбиральні (літ.«Г»); сараю (літ.«Д»); літньої кухні (літ.«Е»); навісу (літ.«Л»); огорожі (№ 1, 5,6), водопроводу (№ 2), воріт (№ 3), воріт з хвірткою (№ 4), замощення (№ І,ІІ), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з`явився, при цьому, від його представника на адресу суду надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності, на задоволенні позову наполягав та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с101-102).

Відповідачі про розгляд справи були повідомлені належним чином, однак, своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористалися, при цьому, на адресу суду від них надійшла заява, в якій просять розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги визнали та проти задоволення позову не заперечували (а.с.60, 66).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , який на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7). Після його смерті залишилось спадкове майно, до складу якого входить домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (яке складається з: житлового будинку (літ.«А»), загальною площею 56,8 кв.м, житловою площею 33,5 кв.м; житлового будинку (літ.«К»), загальною площею 172,2 кв.м, житловою площею 114,7 кв.м; погреба (літ.«В»); вбиральні (літ.«Г»); сараю (літ.«Д»); літньої кухні (літ.«Е»); навісу (літ.«Л»); споруджень (№ 1-6, І, ІІ) (а.с.8-9). Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із спадкової справи, за життя померлий спадковим майном не розпорядився та заповіту не залишив і після його смерті єдиним спадкоємцем, який прийняв спадкове майно, є його син ОСОБА_1 , який 05 лютого 2025 року звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Апалькова Є.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с.80). Однак, постановою від 05 лютого 2025 року у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено з тієї причини, що позивачем подано правовстановлюючі документи на житловий будинок (а саме - договір купівлі-продажу, посвідчений Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою 05 грудня 1987 року, за реєстром № 2-4361), згідно з якими померлий ОСОБА_4 за життя набув у приватну власність житловий будинок, житловою площею 33,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в той же час, позивачем не було надано документи, що підтверджують право власності ОСОБА_4 на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (яке складається з двох житлових будинків: житловий будинок (літ.«А»), загальною площею 56,8 кв.м, житловою - 33,5 кв.м; житловий будинок (літ.«К»), загальною площею 172,2 кв.м, житловою - 114,7 кв.м), з надвірними будівлями та спорудами (а.с.100).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 05 грудня 1987 року ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу, посвідчений Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-4361, за змістом якого батько позивача придбав у власність вищевказаний житловий будинок, житловою площею 33,5 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами. Право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна було зареєстровано у Нікопольському міжміському бюро технічної інвентаризації 17 грудня 1987 року за записом у реєстровій книзі № 51, реєстровий № 44, про що свідчить відповідний реєстровий напис на звороті договору. 14 вересня 1990 року рішенням Виконавчого комітету Нікопольської міської ради народних депутатів за № 491/1 «Про дозвіл на будівництво домовласникам» ОСОБА_4 надано дозвіл на будівництво нового будинку, замість старого, що став непридатним для проживання (ступінь зносу – 62 %), за типовим проектом 144-24-269.13.87, житловою площею 50,22 кв.м, загальною площею 108,73 кв.м. Після закінчення будівництва нового будинку. старий будинок підлягав знесенню. Відповідне підтверджується Випискою з вищевказаного рішення, виданою Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради за № 1162 від 06.08.2009 року (а.с.10-14, 16-28). Відповідно до довідки № 154 від 12.02.2025 року, виданої КП «Нікопольське районне бюро технічної інвентаризації», житловий будинок (літ.«К») побудований до 05.08.1992 року, а тому не підлягає прийняттю в експлуатацію (а.с.15). У вищевказаній довідці міститься інформація про те, що реєстраційний номер домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , – відсутній, тобто, до автоматизованої системи «Реєстр прав власності на нерухоме майно» дані реєстратором не вносились. Крім того, відомості про державну реєстрацію права власності чи користування щодо земельної ділянки, на якій розташоване вказане домоволодіння, також відсутні.

Таким чином, вищевказане свідчить про те, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спадкове домоволодіння, в той же час, у суду сумніву не викликає той факт, що нерухоме майно, дійсно, належало ОСОБА_4 , оскільки підтверджено належними та допустимими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що судом були дослідженні всі докази, які сумніву не викликають, суд приходить до висновку, що вищевказані обставини для позивача створюють незручності та позбавляють останнього права на спадкове майно, що дає суду підстави для прийняття рішення про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги адвоката Авраменко Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за законом- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на домоволодіння, яке складається з: житлового будинку (літ.«А»), загальною площею 56,8 кв.м, житловою площею 33,5 кв.м; житлового будинку (літ.«К»), загальною площею 172,2 кв.м, житловою площею 114,7 кв.м; погреба (літ.«В»); вбиральні (літ.«Г»); сараю (літ.«Д»); літньої кухні (літ.«Е»); навісу (літ.«Л»); огорожі (№ 1, 5,6), водопроводу (№ 2), воріт (№ 3), воріт з хвірткою (№ 4), замощення (№ І,ІІ), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал