Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №182/7246/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7246/25

Провадження № 2/0182/2222/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.04.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом адвоката Чуприни Тетяни Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Територіальної громади м.Нікополя в особі Нікопольської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява адвоката Чуприни Тетяни Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Територіальної громади м.Нікополя в особі Нікопольської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обгрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що дівочим прізвищем позивачки є « ОСОБА_2 » і її батьками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 12 вересня 1992 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_5 , який був зареєстрований у Зеленовській сільській раді Приморського району Запорізької області за актовим записом № 16 і після реєстрації шлюбу їй було присвоєне прізвище чоловіка – ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 . Після його смерті залишилось майно, що складається з квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С. від 06.03.2002 року. При цьому, представник позивача зазначає, що, як вимагало чинне на момент придбання батьками вказаної квартири законодавство, ОСОБА_4 зареєстрував нерухоме майно в Нікопольському МБТІ і вони разом з дружиною проживали у вказаній квартирі та були зареєстровані за адресою її розташування. За життя батько не залишив жодних розпоряджень на випадок своєї смерті, заповіту не склав. Оскільки мати позивачки була зареєстрована у квартирі, то вона прийняла спадщину після його смерті, але не оформила свого права в нотаріальній конторі. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки, яка також не залишила жодних розпоряджень на випадок своєї смерті і заповіту не склала. Тому, ОСОБА_1 являється єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті батьків, яка звернулась до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори для оформлення своїх прав на квартиру, що залишилась після смерті батьків. Однак, у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно їй було відмовлено з причини відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно. Таким чином, враховуючи вищевикладене, представник позивача змушена звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з`явилась, при цьому, від її представника на адресу суду надійшла заява, в якій вона просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності, на задоволенні позову наполягає та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.38).

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, однак, своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, при цьому, на адресу суду надійшла заява, в якій просять розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги визнали та проти задоволення позову не заперечували (а.с.34).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_4 (а.с.5-6). Після його смерті залишилось майно, що складається з квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С. від 06.03.2002 року (а.с.12). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_4 у вищевказаній квартирі продовжувала проживати його дружина ОСОБА_3 , яка за час свого життя спадщину після смерті свого чоловіка прийняла, однак, не до оформила її належним чином. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_3 (а.с.7). Тобто, з поданих документів та, зокрема, зі спадкової справи, вбачається, що після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 єдиною спадкоємицею першої черги за законом є позивачка ОСОБА_1 , яка від спадщини не відмовилась, а, навпаки, вчинила дії щодо прийняття спадщини, шляхом подання заяви до нотаріальних органів. Однак, постановою Другої Нікопольської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено, з причини відсутні оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с.9).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачка, як на підставу звернення до суду з позовом, послалась на те, що в позасудовому порядку вирішити питання щодо спадкових прав вона позбавлена можливості. Суд, з урахуванням поданих стороною доказів, встановив, що спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С. від 06.03.2002 року (а.с.12), і даний факт підтверджується довідкою № 12 від 05 лютого 2026 року, витребуваною на запит суду з КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» (а.с.52), який у суду сумніву не викликає.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що судом були досліджені всі докази, які у суду сумніву не викликають, суд приходить до висновку, що вищевказані обставини для позивачки створюють незручності та позбавляють останню права на спадкове майно, що дає суду підстави для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги адвоката Чуприни Тетяни Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Територіальної громади м.Нікополя в особі Нікопольської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН – НОМЕР_1 ), право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал