Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №208/10244/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/10244/25

провадження № 2/208/2584/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю секретаря судового засідання – Компанієць І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 20.08.2019 року між Акціонерним товариством «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір в електронній формі, за умовами якого відповідач отримала кошти у сумі 25 054,75 грн у формі встановлення кредитної лінії зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 39,90 % річних строком на 60 місяців.Оскільки відповідач зобов`язання за договором не виконав, виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 38 099,05 грн.

22.02.2021 року між Акціонерним товариством «Альфа - Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Форт».

23.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Еліт Фінанс».

В зв`язку із невиконанням Позичальником своїх зобов`язань зі сплати коштів та набуттям позивачем права грошової вимоги за вказаним боргом, Позивач просить стягнути суму заборгованості з Позичальника в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 12.09.2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала від 12.09.2025 разом із позовною заявою та доданими до неї документами надіслана на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 10.10.2025 суд постановив перейти від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судові засідання, призначені на 12.11.2025, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань від неї на адресу суду не надходило.

Ухвалою від 12.11.2025 суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

В судове засідання, призначене на 21.11.2025, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою від 21.11.2025 суд постановив залишити позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі, надав позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали суду.

Відповідно до Довідки про доставку електронного документу ухвала від 21.11.2025 доставлена до електронного кабінета ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» 21.11.2025 о 23:30:01.

На адресу суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2025.

Ухвалою від 06.01.2026 суд постановив продовжити судовий розгляд справи.

В судове засідання, призначене на 12.02.2026, учасники справи не з`явились, відомості про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

В судові засідання, призначені на 19.03.2026, 27.04.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини, що виникли між сторонами.

20.08.2019 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа Банк» з офертою на укладення Угоди про надання кредиту № 491009760, якою пропонувала укласти Угоду про надання споживчого кредиту на наступних умовах: сума кредиту – 25054,75 грн, процентна ставка – 39,9 %, строк кредиту – 60 місяців, дата повернення кредиту – 21.08.2024 року (а.с. 65).

20.08.2019 року ОСОБА_1 підписала із Акціонерним товариством «Альфа - банк» Анкету - Заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», відповідно до якої їй відкрито поточний рахунок, надано кредит на придбання товару/здійснення платежу/ оплату послуг у сумі 25 054,75 грн, строку кредитування –60 місяців, процентна ставка (фіксована) – 39,90 % на рік (а.с. 7, зворотній бік, 8, 67).

Відповідно до Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що є Додатком № 1 до Угоди про надання кредиту № 491009760 від 20.08.2019, строк кредитування з 20.08.2019 по 21.08.2024, сума кредиту 25054,75 гривень, проценти за користування кредитом – 33100,09 гривень, реальна річна процентна ставка 47,97 %, загальна вартість кредиту – 58 154,84 гривень (а.с. 66).

АТ «Альфа Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу кошти в розмірі 25 054,75 гривень, що підтверджується Випискою по особовому рахунку за період з 20.08.2019 по 22.02.2021 (а.с. 25).

Відповідно до Виписки по особовому рахунку за період з 20.08.2019 по 22.02.2021 згортання активу за кредитом № 491009760 від 20.08.2019 року в зв`язку із продажем згідно договору факторингу № 1 від 22.02.2021 становить 36 899,05 гривень (а.с. 26).

22.02.2021 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов п. 2.1 Розділу 2 якого Фактор (ТОВ «ФК ФОРТ») зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за Основними договорами, на умовах передбачених Основними договорами.

Право вимоги, що відступається згідно даного Договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за Основними договорами, право на одержання яких належить Клієнту (п. 2.2 Розділу 2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Розділу 2 Договору право вимоги вважається відступленим Фактору з моменту підписання цього Договору. В день підписання цього Договору Сторони підписують Акт приймання – передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 – 4.2 Розділу 4 Договору Права Вимоги за цим Договором сторони оцінюють у 243 430 993 гривень 52 коп. Фактор зобов`язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові Ціну Прав Вимоги в розмірі 14 235 001,00 грн (а.с. 10 - 14).

Відповідно до Акта приймання – передачі Реєстру Боржників від 22.02.2021 року до Договору факторингу № 1 від 22.02.2021 року Клієнт передав, а Фактор отримав Право Вимоги, детальний опис складових якого наведений в Додатку № 1 -1 до Договору. Загальна кількість переданих Боржників становить 10 590 (а.с. 15).

Відповідно до Витягу з додатку до договору факторингу № 1 від 22.02.2021 року «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами» значиться Боржник ОСОБА_1 , № кредитного договору 491009760 від 20.08.2019, загальний залишок заборгованості 38 099,05 гривень, залишок по тілу кредиту – 24 605,28 грн, залишок по відсотках – 12 293,77 грн, залишок заборгованості за штрафними санкціями – 1200,00 грн (а.с. 23).

За відступлення права Вимоги Фактор сплатив Клієнту суму у розмірі 14 235 001,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 35 від 23.02.2021 року (а.с. 15, зворотній бік).

23.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ФОРТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу № 01-23-02/21, відповідно до умов п. 2.1 Розділу 2 якого Фактор (ТОВ «ФК ФОРТ») зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за Основними договорами, на умовах передбачених Основними договорами.

Право вимоги, що відступається згідно даного Договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за Основними договорами, право на одержання яких належить Клієнту (п. 2.2 Розділу 2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Розділу 2 Договору право вимоги вважається відступленим Фактору з моменту підписання цього Договору. В день підписання цього Договору Сторони підписують Акт приймання – передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 – 4.2 Розділу 4 Договору Права Вимоги за цим Договором сторони оцінюють у 243 430 993 гривень 52 коп. Фактор зобов`язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові Ціну Прав Вимоги в розмірі 14 235 001,00 грн (а.с. 16 - 20).

Відповідно до Акта приймання – передачі Реєстру Боржників від 23.02.2021 року до Договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 року Клієнт передав, а Фактор отримав Право Вимоги, детальний опис складових якого наведений в Додатку № 1 -1 до Договору. Загальна кількість переданих Боржників становить 10 590 (а.с. 21).

Відповідно до Витягу з додатку до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 року «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами» значиться Боржник ОСОБА_1 , № кредитного договору 491009760 від 20.08.2019, загальний залишок заборгованості 38 099,05 гривень, залишок по тілу кредиту – 24 605,28 грн, залишок по відсотках – 12 293,77 грн, залишок заборгованості за штрафними санкціями – 1 200,00 грн (а.с. 24).

За відступлення права Вимоги Фактор сплатив Клієнту суму у розмірі 13 235 000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 129 від 23.02.2021 року (а.с. 22).

З наданого позивачем Розрахунку заборгованості за договором вбачається, що ОСОБА_1 нараховано за кредитним договором сума по тілу кредиту 25 054,75 грн, нараховані проценти за користування кредитними коштами за період з 20.08.2019 по 21.02.2021 – 14 779,30 грн, штрафи за прострочення платежів – 1 300,00 гривень.

Позичальником сплачена в рахунок погашення тіла кредиту – 449,47 грн, погашення процентів за користування кредитом – 2485,53 гривень, штраф – 100,00 грн.

Отже, загальна сума заборгованості становить 38 099,05 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у сумі 24 605,28 грн; нараховані проценти за користування кредитними коштами за період з 20.08.2019 по 21.02.2021 – 12 293,77 грн, по штрафам – 1200,00 гривень (а.с. 27).

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року та Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року (в частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами частини другої статті 1054 ЦК України відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.

Факт укладення кредитного договору (позики) не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту перерахування коштів на рахунок боржника слугує додатковим підтвердженням факту укладення кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).

Відповідно до вимог частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц.

В межах даної справи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором пред`явлені ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», яке набуло право вимоги щодо ОСОБА_1 на підставі Договору факторингу, укладеного із попереднім кредитором ТОВ «ФК ФОРТ», яке набуло право грошової вимоги до боржника від первісного кредитором – АТ «Альфа Банк».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язання може бути замінений іншою собою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підтвердження позовних вимог позивач ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» надав суду належним чином завірені копії документів, що підтверджують факт переходу до Позивача право грошової вимоги до Відповідача від попереднього кредитора – ТОВ «ФК ФОРТ», яке набуло право грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора – АТ «Альфа Банк».

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кредитний договір № 491009760 від 20.08.2019 року укладений між сторонами в письмовій формі шляхом його підписання власноручними підписами сторін, що відповідає вимогам, передбаченим статтями 207, 208, 1055 Цивільного кодексу України, відповідач отримав суму кредиту, а тому в неї виник обов`язок з повернення отриманих за кредитним договором коштів у розмірі та на умовах встановлених договором, а також процентів за користування ними.

Графіком платежів до Кредитного договору визначена періодичність, сума погашення та черговість оплати Позичальником заборгованості за кредитним договором, що включає погашення заборгованості за тілом кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами.

Відповідач свої зобов`язання за договором в повному обсязі не виконала, сплативши в рахунок погашення тіла кредиту – 449,47 грн., процентів за користування кредитом – 2 485,53 грн., штраф – 100,00 грн

Одночасно з тим, сплата штрафу за прострочення платежів за кредитним договором у сумі 1300,00 грн умовами договору не передбачена, а також не зазначена у виписці по особовому рахунку Клієнта як така, що передана за договором факторингу № 1 від 12.02.2021.

Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати штрафів за прострочення платежів у сумі 1200,00 гривень слід відмовити, а сплачені в рахунок погашення штрафу 100,00 грн мають бути зараховані в рахунок наявної заборгованості.

Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу за тілом кредиту у сумі 24 605,28 грн та процентів за користування ним у сумі 12 193,77 грн (12 293,77 грн – 100,00 грн), всього 36 799,05 гривень, є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, визначивши спірні правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню до них, перевіривши розрахунок заборгованості дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість у сумі 36 799,05 гривень, з яких сума заборгованості за тілом кредиту – 24 605,28 грн, проценти за користування кредитними коштами – 12 193,77 грн, що становить 96,59 % пред`явлених позовних вимог (36 799,05 грн / 38099,05 грн х 100 %).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 3 028,00 гривень та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 9 200 гривень.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог частково з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 2 924,75 грн (3 028,00 грн х 96,59 %).

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, окрім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частини восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, разом із позовною заявою позивач надав докази судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що сплачені, у сумі 9 200 (дев`ять тисяч двісті) гривень, а саме Договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» та Адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною (а.с. 28 - 29); Акт № 4 приймання – передачі наданих послуг від 02.06.2025 (а.с. 29, зворотній бік), платіжна інструкція № 2712 від 10.06.2025 про сплату гонорару адвоката у сумі 9200,00 гривень (а.с. 31).

Відповідно до Акту № 4 приймання – передачі наданих послуг від 02.06.2025 року Адвокат надав, а Клієнт прийняв юридичні послуги відповідно до договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у наступних формах: первинна консультація (0,5 година) – 1000,00 грн; правовий аналіз наявних документів у замовника по справі (2 години) – 4000,00 грн; підготовка позовної заяви (2,1 годин) – 4200,00 грн. Всього 9200,00 гривень.

Виходячи із засад розумності та співмірності судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов до висновку, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5 000,00 гривень підтверджені належними та допустимими доказами, клопотання про зменшення розміру судових витрат від відповідача на адресу суду не надходило, тому такі судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4 829,50 гривень (5 000 грн х 96,59 %).

Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512 – 519, 610, 1046 – 1049, 1054 – 1055, 1077 - 1079 Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором у сумі 36 799,05 гривень (тридцять шість тисяч сімсот дев`яносто дев`ять грн 05 коп.), з яких сума заборгованості за тілом кредиту – 24 605,28 грн, проценти за користування кредитними коштами – 12 193,77 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір у сумі 2 924,75 гривень (дві тисячі дев`ятсот двадцять чотири грн 75 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4 829,50 гривень (чотири тисячі вісімсот двадцять дев`ять грн 50 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом міста Кам`янського за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Заочне рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І.А. Подкопаєва