Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №201/5693/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/5693/26

Провадження № 1-кп/201/805/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026047110000019, внесене до ЄРДР 09.01.2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Туапсе Краснодарського краю РФ, громадянина України, який не одружений, працює вантажником у ПрАТ «Оріль-Лідер», має повну середньою освіту, студент 3-го курсу Бердянського педагогічного університету, утриманців не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 30.12.2024 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК до 1 року обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК на іспитовий строк 1 рік; 12.02.2026 Заводським районним судом м. Кам`янського Дніпропетровської області звільнений від відбуття покарання, призначеного зазначеним вироком у виді 1 року обмеження волі внаслідок спливу строку випробування,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

1.Обставини, які встановлені судом

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи особою, засудженою 30.12.2024 вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив новий умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів в період іспитового строку за наступних обставин.

Так, у невстановлений час, але не пізніше 09.01.2026 року, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна неподалік будинку №27Д побачив на землі 1 (один) пакет із полімерного матеріалу з пазовим замком та смужкою фіолетового кольору з порошкоподібною речовиною білого кольору масою 0,4140 г, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP. Маса PVP становить 0,3310 г. Переконавшись в тому, що за зовнішніми ознаками вказана порошкоподібна речовина білого кольору містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP. Маса PVP становить 0,3310 г. у ОСОБА_3 виник умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання вказаної особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, без мети збуту.

Реалізуючи вказаний умисел, у невстановлений час, але не пізніше 09.01.2026, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна неподалік будинку №27Д, ОСОБА_3 підняв з землі вказаний пакет із полімерного матеріалу з пазовим замком та смужкою фіолетового кольору з порошкоподібною речовиною білого кольору масою 0,4140 г, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP (маса PVP становить 0,3310 г.), та таким чином придбав без мети збуту вказану особливо небезпечну психотропну речовину.

Далі, одразу після цього, ОСОБА_3 поклав до правої кишені належної йому куртки, 1 (один) пакет із полімерного матеріалу з пазовим замком та смужкою фіолетового кольору, в якому міститься порошкоподібна речовина білого кольору, яка містить у собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, маса якого становить 0,3310 г., та тим самим почав незаконно зберігати при собі без мети збуту вказану особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, пересуваючись пішки вулицями міста Дніпра.

Того ж дня, а саме 09.01.2026, приблизно о 17 год. 10 хв., біля зупинки буд. №27Д, за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна, ОСОБА_3 був зупинений працівниками СЮП ВП ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровський області у зв`язку із підозрілою поведінкою. На підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та на питання працівників поліції чи має він при собі предмети, обмежені або заборонені в обігу, ОСОБА_3 зізнався, що має при собі 1 (один) пакет із полімерного матеріалу з пазовим замком та смужкою фіолетового кольору, в якому міститься порошкоподібна речовина білого кольору, який останній під час огляду місця події, 09.01.2026 в проміжок часу з 18:43 год. по 19:00 год., в присутності двох понятих, добровільно видав працівникам поліції, вказаний 1 (один) пакет із полімерного матеріалу з пазовим замком та смужкою фіолетового кольору, в якому міститься порошкоподібна речовина білого кольору, яка містить у собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, маса якого становить 0,3310 г, яку він незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (із змінами) PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) віднесено до списку 2 таблиці І «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено», а згідно Наказу МОЗ України від 01.08.2000 р. №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу» (зі змінами) маса вилученого наркотичного засобу не є невеликим розміром наркотичного засобу, що знаходиться в незаконному обігу, та який ОСОБА_5 умисно, незаконно придбав та зберігав для особистого вживання, без мети збуту.

За викладених вище обставин дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України, а саме: незаконне придбання і зберігання психотропних речовин, без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею.

2.Позиція обвинуваченого

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд його суворо не карати і застосувати до нього положення ст. 75 КК України.

3.Позиція потерпілого

Потерпілийвідсутній.

4.Докази, які були досліджені судом

Прокурорнадав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачений не заперечив.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позиції немає. Сторонам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідив документи, які характеризують особу обвинуваченого та документи, які підтверджують процесуальні витрати.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

5.Висновок суду про винуватість обвинуваченого

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, повністю та об`єктивно доведена.

Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме: незаконне придбання і зберігання психотропних речовин, без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею, - вірно.

6.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

Загальні положення

При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає: щире каяття, оскільки він критично оцінив вчинений ним злочин, що проявилось в осуді вчиненого та активному сприянні розкриттю злочину.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлено.

Призначення покарання

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений ОСОБА_5 був осудний у розумінні ст. 19 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, виходячи з положень ч. 4 ст. 12 КК України, віднесено законом до категорії нетяжкого злочину.

При призначенні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень, враховує:

1. Ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким;

2. Дані про особу обвинуваченого, який:

- раніше судимий за вчинення аналогічного кримінального правопорушення;

- на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває;

- є студентом 3-го курсу Бердянського педагогічного університету;

- має постійне місце проживання;

3. Соціальне та матеріальне становище обвинуваченого, який є соціально адаптованим в суспільстві, працює офіційно;

4. Визнання вини;

5. Стан здоров`я обвинуваченого, який не є особою з інвалідністю;

6. Стать та молодий вік (20 років);

7. Обставину, яка пом`якшують покарання, - щире каяття;

8. Відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Разом з тим, приймаючи до уваги сукупність вище перелічених обставин, суд враховує, що санкцією ч. 2 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

При цьому суспільна небезпечність даного злочину визначається тим, що незаконне придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів як без мети збуту, так і з такою метою, призводить до неконтрольованого обігу зазначених речовин, що спричиняє шкоду здоров`ю населення.

Самі обставини вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, свідчать про його підвищену суспільну небезпечність, оскільки він перш за все порушує встановлений законодавством порядок обігу наркотичних/психотропних засобів, внаслідок якого задовольняється незаконний попит на наркотики.

При призначенні покарання судом береться до уваги вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.02 № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», відповідно до яких поширення наркоманії та зростання злочинності, пов`язаної з наркотичним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів набувають усе більших масштабів і стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров`я та благополуччя людей, важливе значення має правильне застосування кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за вчинення таких злочинів.

Тому відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про особу обвинуваченого, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі із іспитовим строком.

Так, згідно ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд враховує, що 12.02.2026 Заводським районним судом м. Кам`янського Дніпропетровської області ОСОБА_3 був звільнений від відбуття покарання, призначеного вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2024 за ч. 1 ст. 309 КК у виді 1 року обмеження волі внаслідок спливу строку випробування. Повідомлення про підозру ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК було вручене 06.03.2026 (т. 1 а.п. 58), тобто після винесення ухвали Заводським районним судом м. Кам`янського від 12.02.2026. А тому правові підстави призначати покарання із застосуванням положень ст. 71 КК відсутні.

Виходячи з усіх обставин справи, думки прокурора, який просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, наслідків вчиненого злочину (тяжких наслідків не настало), вік обвинуваченого, позитивну характеристику з місця мешкання (т. 1 а.п. 56), суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, а тому вважає, що його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

7.Вирішення цивільного позову

У даномукримінальному провадженні цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, пред`явлено не було.

8.Вирішення питання про долю речових доказів

Судомвирішується питання про речові докази у справі в силу ч. 9 ст. 100 КПК України, яка відповідно передбачає, що питання про долю речових доказів і документів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження в тому випадку, якщо такі речові докази або документи були надані суду.

9.Інші рішення, які вирішуються судом при ухваленні вироку

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати в розмірі 2228,50 грн, у зв`язку із проведенням судової експертизи, які слід стягнути із обвинуваченого (т. 1 а.п. 15).

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому не застосовувався. Клопотань про застосування запобіжного заходу не надходило, а тому враховуючи вимоги ст. ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і призначене судом покарання, суд не вбачає підстав для його застосування.

Керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до положень ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в розмірі 2228,50 грн.

Запобіжний захід не застосовувався.

Цивільний позов не пред`явлений.

Речові докази:

- порошок PVP, який переданий на зберігання до ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, номер книги обліку речових доказів 639, порядковий номер 14, - знищити (т. 1 а.п. 22);

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1