Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №210/6010/25 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/6010/25

Провадження № 3/210/45/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 квітня 2026 року

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Скотар Р.Є., розглянувши матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, місце роботи не відоме, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження судді 03 вересня 2025 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимоги п. 2.5 ПДР України, кваліфіковані за частиною 1 ст.130 КУпАП за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №427947 від 19 серпня 2025 року вбачається, що 19.08.2025 року о 12.30 годині в м. Кривий Ріг, вул. Соборності 17, водій керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук; почервоніння обличчя. Не пройшов медичний огляд на стан сп`яніння у повному обсязі згідно чинного законодавства у кабінеті лікаря, що підтверджується висновком 1237 в КП ДБКЛНПД ДОР від 19.08.2025 року.

Згідно з протоколом, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

До початку судового засідання, 03.11.2025 від захисника ОСОБА_1 – адвоката Заборського О.В. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування клопотання захисник зазначає, що ОСОБА_1 свою провину не визнає, він не відмовлявся від проходження огляду, навпаки погодився, проїхав з працівниками поліції у заклад охорони здоров`я до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР. Там йому сказали здати сечу на аналіз, проте через свій фізіологічний стан в той момент він не зміг здати біологічний зразок у вигляді сечі, через хвилювання. Лікар не запропонував йому відібрати інші зразки біологічного середовища. Після чого, лікарем без будь-яких роз`яснень наслідків неможливості отримати від нього сечу склав висновок про те, що він не пройшов огляд на стан сп`яніння в обсязі, передбаченому чинним законодавством.

Захисник зауважив, що ОСОБА_1 зробив все можливе для того, щоб здати аналізи сечі, він не одноразово пив воду, не одноразово намагався здати аналіз, але з причин хвилювання не може повністю випорожнити його, тому він не зміг здати цей аналіз в повному обсязі, та кількість матеріалу яку він смог здати не влаштувала лікаря, так, як через фізіологічні особливості він не зміг здати біологічний зразок в тій кількості, що була потрібна у вигляді сечі. На відео, а саме clip-7 (475730) 14:56:00 Скамарох в чергове повідомляє працівникам поліції, що не може випорожнити сечовій міхур, після чого його направляють до лікаря. На відео clip-7 о 15:05:40 Скамарох питає у лікаря, чи може він здати кров на дослідження, так як він не може пройти огляд, на що лікар відповідає йому «Звичайно, ні», тобто відмовляє у відібранні крові, після чого виносить Висновок, зазначає про непроходження огляду в повному обсязі, чим порушує Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

До складання протоколу та під час складання протоколу ОСОБА_1 також звертався й до поліцейських з проханням взяти в нього кров, оскільки він не має фізичної можливості за станом здоров`я пройти аналіз в повному обсязі, однак як лікарем так і поліцейськими йому було відмовлено.

Захисник зауважує, що матеріали справи не містять підтвердженням відмови водія від проходження огляду, а неможливість закладу охорони здоров`я провести аналіз іншого біологічного середовища, окрім сечі, не свідчить про відмову особи від проходження огляду. Всупереч п.13 розділу ІІІ Інструкції у ОСОБА_1 не було відібрано на дослідження іншого біоматеріалу, як то слина, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, або крові, які він просив відібрати. При цьому вказівка у медичному висновку про те, що ОСОБА_1 не пройшов огляд на стан сп`яніння в повному обсязі, передбаченому законодавством за своїм змістом не містить ознак відмови особи від проходження огляду, оскільки підтверджує, що особа пройшла огляд, але не в повному обсязі.

Враховуючи викладене, просив суд провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні захисник Заборський О.В. підтримав подане клопотаня, просив суд закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши в судовому засіданні надані до справи докази, клопотання про закриття провадження у справі, вислухавши пояснення захисника, приходитьдо висновку, що провадження по справі підлягає закриттю з наступних підстав.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв`язку із цим при розгляді справи про адміністративне правопорушення, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він охоплює: а) об`єкт; б) об`єктивну сторону; в) суб`єкт; г) суб`єктивну сторону. За відсутності хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Стосовно доводів захисника, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, суд зазначає наступне.

З відеозапису «Clip-1» (починаючи з 12:53 год.) вбачається, що ОСОБА_1 погоджується на проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога та слідує з патрульними поліцейськими до медичного закладу.

В подальшому з відеозапису «Clip-4» (починаючи з 13:14 год.) вбачається, як лікар повідомляє ОСОБА_1 , що в нього є дві години на проходження огляду. На запитання, чи хоче ОСОБА_1 до туалету (для здачі біологічного зразку у вигляді сечі), останній відповідає відмовою.

На відеозаписі «Clip-5» (починаючи з 14:20 год.) зафіксовано, як ОСОБА_1 йде здавати сечу, при собі має пляшку води, проте намагаючись близько 2 хвилин випорожнити сечовий міхур, не може цього зробити.

На відеозаписі «Clip-7» (починаючи з 14:53 год.) зафіксовано, як ОСОБА_1 знову йде здавати сечу, проте намагаючись близько 3 хвилин випорожнити сечовий міхур, знову не може цього зробити.

Так, з відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 зробив все можливе для того, щоб здати біологічний зразок у виді сечі, неодноразово пив воду, неодноразово намагався здати аналіз, але в повному обсязі не зміг випорожнити сечовий міхур та здати сечу в тій кількості, яка була потрібна для аналізу.

Крім того, з відеозапису «Clip-7» (починаючи з 15:05 год.) вбачається, як ОСОБА_1 запитує у лікаря, чим можна здати кров, оскільки сечу здати не може, на що отримує категоричну відмову лікаря.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Розділом ІІІ Інструкції визначається, що метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.

Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

В даному випадку ОСОБА_1 погодився пройти огляд у закладі охорони здоров`я на визначення стану наркотичного сп`яніння.

Водночас, дії ОСОБА_1 щодо неможливості здати ним біологічну речовину у виді сечі, розцінені лікарем-наркологом та працівниками поліції, як відмова від проходження огляду у медичному закладі. При цьому, іншого виду біологічної речовини, яка прямо зазначено в Інструкції здати водію не запропоновано. Більш того, лікарем відмовлено на прохання ОСОБА_1 у відібранні біологічної речовини у виді крові.

Зважаючи, що надання зазначеної біологічної речовини у виді сечі за короткий проміжок часу, є індивідуальними особливостями організму, відповідною Інструкцією передбачено відібрання інших видів біологічної речовини.

Відтак, враховуючи, що лікар у медичному закладі обмежився лише пропозицією ОСОБА_1 здати сечу, яку він фізіологічно не міг здати, і при цьому не було вжито заходів для дослідження будь-якого іншого біологічного середовища, як це передбачено відповідною Інструкцією, зокрема не взято кров для дослідження або слину та відмовлено ОСОБА_1 у цьому, суд доходить висновку, що під час огляду ОСОБА_1 було порушено порядок його проведення.

Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено факт ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Висновок лікаря про не проходження огляду у повному обсязі, що розцінено, як відмову від проходження огляду, з урахуванням поведінки ОСОБА_1 , який вчиняв всі необхідні дії для проходження такого огляду, не може слугувати достатнім та беззаперечним доказом відмови останнього від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки медичним працівником не було вжито всіх заходів для надання можливості ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

На підставі викладеного, за відсутності належних доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, факт такої відмови є недоведеним.

Крім того, суд звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами.

Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення відповідний запис про відсторонення від керування автомобілем відсутній, як і відсутні в матеріалах справи протокол про відсторонення від керування автомобілем, або передачу його для керування іншій особі, що також ставить під сумнів обставини, викладені у протоколі щодо ОСОБА_1 ..

З переглянутого судом відеозапису «clip-0» (починаючи з 12:32 год.) вбачається, що патрульним зазначаються ознаки наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 : звужені зіниці очей, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук.

Проте, поведінка ОСОБА_1 на відеозаписах є виваженою, на запитання поліцейських відповідав чітко. Тремтіння пальців рук не вбачається. Поліцейський не здійснював жодних дій, спрямованих на перевірку наявності чи відсутності у ОСОБА_1 тремтіння пальців рук.

Більш того, ОСОБА_1 запитував у поліцейських, як саме визначено, що його зіниці не реагують на світло, якщо це не перевірялось, проте обмежився відповідями поліцейських щодо загальних випадків, коли зіниці людини не реагують на світло і як це виглядає.

Отже, відеозапис не містить достовірних відомостей щодо наявності будь-яких ознак, які б свідчили про вживання ОСОБА_1 наркотичних речовин. Також ознаки сп`яніння письмовими поясненнями свідків не підтверджуються, а тому зазначення цих ознак викликає сумніви.

Крім того, погоджуючись на проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в медичному закладі, ОСОБА_1 впевнено зазначав патрульним, що до закладу поїде, але нічого не вживав.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви стосовно доведеності вини тлумачаться на користь ОСОБА_1 ..

Таким чином, з урахуванням відсутності доказів щодо наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, підстав, згідно Інструкції 09.11.2015 № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд на стан сп`яніння водію не було.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено рапорт поліцейського, який не може вважатися об`єктивним доказом у справі, оскільки поліцейський є представником суб`єкта владних повноважень, що повністю узгоджується із правовою позицію, висловленою у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року №489/4827/16а.

Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.

При цьому сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.

За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, тому, протокол не відповідає вимозі його достовірності.

Суд приходить до висновку, що надані матеріали адміністративної справи є суперечливими, не відповідають критеріям достовірності та належності, таким чином відсутні докази, які можуть свідчити «поза розумним сумнівом» про винуватість ОСОБА_1 .

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Враховуючи вищевикладене, склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП є недоведеним поза розумним сумнівом.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).

Приймаючи дане рішення, суддя керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення .

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу.

Суддя: Р. Є. Скотар