Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №168/341/25 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/341/25

Провадження № 1-кп/168/16/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області у складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в селищі Стара Вижівка в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄДРДР 26.03.2025 року за № 12025030000000340, про обвинувачення

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Юхимівка Шаргородського району, Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працює менеджером, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, особи з інвалідністю ІІІ групи, не судимого,

за ч.3 ст.332 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді сприяння в незаконному переправленні військовозобов`язаних осіб через державний кордон України та розуміючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009, Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» від 26.03.1994, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, за невстановлених розслідуванням обставин, але не пізніше 15.01.2025, з метою отримання грошової винагороди, вступив у попередню змову з невстановленою на даний момент досудовим розслідуванням особою, яка організувала схему незаконного переправлення через державний кордон України військовозобов`язаних осіб.

Зокрема, зазначений вище механізм полягав в тому, що за допомогою телеграм-каналу «Грибники», невстановлена досудовим розслідуванням особа, розуміючи порядок перетину державного кордону України, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, підшукала військовозобов`язаних осіб - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України до республіки білорусь, після чого, спілкуючись із ними в мобільному месенджері «Телеграм», надала вказівки з приводу подальших дій, а саме надала перелік необхідного екіпірування, обумовила дату та час виїзду, провела інструктаж з приводу способу безпосереднього перетину кордону. В подальшому, невстановлена особа вказала, що після успішного перетину кордону, за організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України необхідно переказати 100 000 гривень на картковий рахунок, який вона скине. Разом з тим, надаючи інструктаж, невстановлена особа зазначила, що самостійно організує безперешкодний доїзд ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ділянки державного кордону України та республіки білорусь, де здійснюватиметься незаконний перетин, за що необхідно додатково сплатити грошові кошти водію, який здійснюватиме їх доставлення до контрольованого прикордонного району, в сумі 8000 гривень та 500 доларів США.

Від так, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, однак не пізніше 15.01.2025, ОСОБА_4 дізнався від невстановленої досудовим розслідуванням особи про намір ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 незаконно перетнути державний кордон України та потрапити до республіки білорусь поза пунктами пропуску та всупереч встановленому порядку.

В подальшому, 15.01.2025 близько 06 год. 00 хв. ОСОБА_4 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою сприяння у незаконному перетині державного кордону України військовозобов`язаними особами, попередньо забравши із невстановленої досудовим розслідуванням адреси ОСОБА_10 , прибув на власному автомобілі марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 до АЗС «СЬірро», що знаходиться за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Черкаське Шосе, 2, де вже на нього чекали ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,

У подальшому, в ході розмови з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили свій намір перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску та потрапити в республіку білорусь, та повідомили, що вони є військовослужбовцями, які самовільно залишили військову частину, тобто яким в період дії правового режиму воєнного стану та загальної мобілізації заборонено залишати територію України.

Після цього, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що у його транспортному засобі перебуває пасажир ОСОБА_10 , який також має намір незаконного перетину кордону України, та запропонував останнім шляхом надання засобів, а саме, за допомогою власного транспортного засобу марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , та усунення перешкод у вигляді проїзду посилених контрольно-пропускних пунктів (блокпостів), безперешкодно довезти їх до визначеного контрольованого прикордонного району, який встановлений на території Волинської області, за маршрутом пересування, який мав надходити на мобільний телефон ОСОБА_10 від організатора вказаних протиправних дій - невстановленої досудовим розслідуванням особи, на що останні погодилися, та вже будучи в транспортному засобі, в якості грошової винагороди надали ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 8000 гривень та 500 доларів США з кожного.

У подальшому, цього ж дня, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на сприяння в незаконному переправленні через державний кордон України, поза пунктами пропуску в напрямку республіки білорусь військовозобов`язаних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленою особою, шляхом надання засобів та усунення перешкод у незаконному переправлення осіб через державний кордон України, що полягали в об`їзді посилених контрольно-пропускних пунктів (блокпостів), що розташовані по напрямку руху, а також, усвідомлюючи можливість викриття останніх у громадських місцях, забезпечував зупинки поза межами населених пунктів, а зупиняючись у магазинах, залишав останніх в салоні свого автомобіля, самостійно купуючи необхідні останнім продукти харчування, перевіз їх до залізничного переїзду залізничної колії напрямку Ковель - Брест, що в селі Дубечне Ковельського району Волинської області, де близько 13 год. того ж дня їх залишив, з метою отримання ними подальших вказівок від невстановленої на даний час досудовим розслідуванням особи із зазначенням їх подальшого маршруту руху до державного кордону України, будучи при цьому обізнаним про спосіб незаконного перетину вказаними особами кордону поза межами пункту пропуску, зокрема по «зеленці», за допомогою заздалегідь заготовленого ОСОБА_10 знаряддя, а саме, ножиць по металу, чим забезпечив безперешкодне потрапляння вище вказаних осіб до зони здійснення прикордонного режиму, що унеможливило їх викриття та припинення їх протиправної діяльності.

Після цього, 16.01.2025 у період часу з 00 год. ЗО хв. по 01 год. 25 хв. прикордонним нарядом «прикордонний патруль» ДПС України на відстані 2000 метрів від державного кордону України ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 було затримано за спробу незаконного перетину державного кордону України, при цьому ОСОБА_10 вдалося незаконно перетнути державний кордон України на територію республіки білорусь, поза межами пунктів пропуску.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчиненого щодо кількох осіб, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 332 КК України.

Прокурор та обвинувачений за присутності захисників 01.05.2026 року уклали угоду про визнання обвинуваченим винуватості.

За умовами угоди ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, вчинених ним за викладених вище обставин у повному обсязі згідно з обвинувальним актом, кваліфікація інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 3 ст. 332 КК України, не оспорюється, у вчиненому щиро розкаявся та бажає виправити ситуацію що сталася, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що виразилося у повідомлені органу досудового розслідування часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення, зобов`язується до набрання відносно нього вироком законної сили добровільно перерахувати на потреби Збройних Сил України грошові кошти в сумі 100 000,00 гривень. Обвинувачений ОСОБА_4 надавав правдиві показання у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та в угоді визначено перелік обов`язків обвинуваченого щодо його співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншими особами, дані про яких вказані в угоді.

Обставинами, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину раніше не судимою особою вперше.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України: відсутні.

При укладанні угоди сторони врахували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, є інвалідом III групи, одружений, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, активно допомагає ЗСУ, безоплатно ремонтуючи військову техніку, про що свідчать численні листи - подяки від військових командирів різних підрозділів та рівнів, його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, беззастережне визнання ним своєї винуватості, а також взято до уваги інтереси суспільства, щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Враховуючи наведене, сторони узгодили, що при визначенні покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, слід призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі зврахуванням наявності обставин, що суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

А також з урахуванням наявності у ОСОБА_4 міцних родинних зв`язків, наявність місця праці, його поведінку після вчинення злочинних дій, співпрацю із органом досудового розслідування, позитивну характеристику, тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, сторони дійшли згоди про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та застосування до нього звільнення від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, відповідно до ст. 76 КК України.

Угода підписана сторонами, надійшла до суду.

У судовому засіданні прокурор вважає за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченою та призначити їй обумовлене в угоді покарання.

Захисники та обвинувачений просять затвердити угоду, оскільки вона відповідає вимогам закону.

Розглядаючи питання про затвердження вказаної угоди про визнання винуватості, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Відповідно до ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК, який за ступенем тяжкості відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, в яких може бути укладено угоду про визнання винуватості. При цьому судом також встановлено, що обвинувачений розуміє права визначені ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та у разі невиконання умов угоди, визнає вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та надав згоду на призначення узгодженого сторонами угоди про визнання винуватості покарання.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК України, міра покарання, узгоджена сторонами угоди відповідає вимогам ст.65 КК України, також укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди із призначенням обвинуваченому узгодженої в угоді міри покарання - п`ять років позбавлення волі, що відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 75 КК України передбачено, що якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, на виконання положень ст. 75 КК України, враховуючи характер і тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання і його звільнення на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, але за умови контролю за його поведінкою.

Суд вважає за необхідне встановити обвинуваченому іспитовий строк тривалістю один рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1, ч. 4 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Арешт, накладений на майно ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.01.2025 року, необхідно скасувати в порядку вирішення долі речових доказів.

Керуючисьст. ст. 373, 374, 468, 469, 474, 475, 615 КПК України, суд

у х в а л и в:

Угоду про визнання винуватості, укладену 01.05.2026 року між прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в кримінальному провадженні № 12025030000000340 від 26.03.2025 року - затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України – 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

-автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , з ключем запалювання до нього, та грошові коти в сумі 30900 дол. США, що передані ОСОБА_4 , – залишити у власності останнього;

-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M 32» імеі НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 , що зберігається в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП у Волинській області (вул.Винниченка, 11, м.Луцьк) - повернути ОСОБА_4 ,

-аркуш паперу із друкованим написом «Вітя білорусь» 0684343544», що зберігається в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП у Волинській області (вул.Винниченка, 11 , м.Луцьк) - знищити,

-мобільні телефони марки «Redmi» і «Tecno Camon 19», що передані ОСОБА_12 – повернути останній;

-автомобіль марки «Audi» моделі «A4» д.н.з. НОМЕР_4 , з ключем запалювання до нього, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , що передані ОСОБА_13 , – повернути власнику ОСОБА_12 .

Арешт, накладений на майно ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.01.2025 року - скасувати в порядку вирішення долі речових доказів.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1