Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №159/7166/25 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 159/7166/25

Провадження № 2/168/217/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року таровижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого - судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

представника позивача Самулевич О.М.,

розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів і звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1 адвокат Самулевич О.М. звернулась до суду з позовом, у якому просить звільнити ОСОБА_1 сплати аліментів на користь на користь відповідачки, на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за виконавчим листом, виданим Старовижівським районним судом Волинської області 28 квітня 2023 на підставі рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 22.03.2023, справа № 168/637/22, у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 грн., щомісячно, починаючи з 28.11.2022 року до 04 листопада 2024 року. Також просить звільнити ОСОБА_1 , від сплати заборгованості за виконавчим листом, виданим Старовижівським районним судом Волинської області 28 квітня 2023, про стягнення з ОСОБА_1 , аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 грн., щомісячно, починаючи з 28.11.2022 року до 04 листопада 2024 року.

На обґрунтування позову позивач посилається на такі обставини.

Рішенням Старовижівського районного суду від 22.03.2023 року (далі – Рішення від 22.03.2023), справа № 168/637/22 (дата набрання законної сили 24.04.2023), за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 грн., щомісячно, починаючи з 28.11.2022 року та до досягнення повноліття.

Після набрання Рішенням суду від 22.03.2023 року законної сили (а саме 24.04.2023), яким з позивача було присуджено періодичні платежі, змінились обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, які в силу дії частин 4 та 5 ст. 82 ЦПК України звільнені від доказування, що має істотне значення у розумінні частини другої статті 197 СК України.

Рішенням Старовижівського районного суду від 02.10.2024 року (далі – Рішення від 02.10.2024) у цій же справі (дата набрання законної сили: 04.11.2024), за заявою ОСОБА_1 (відповідача - боржника) до ОСОБА_4 (позивача - стягувача) про перегляд вказаного вище рішення суду за нововиявленими обставинами рішення суду від 22.03.2024 р., яким стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей, скасовано, та ухвалено нове рішення, яким, окрім іншого, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00грн. щомісячно, починаючи з 28.11.2022 року та до досягнення дитиною повноліття.

Зокрема, судом встановлено, що сторони мають лише одну спільну дитину, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас, ОСОБА_1 не є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому не зобов`язаний її утримувати, що встановлено рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 13.06.2024 р. у цивільній справі № 168/848/23 про оспорення батьківства та виключення з актового запису про народження відомостей про батька.

Рішенням цього ж суду від 13.06.2024 року (далі – рішення від 13.06.2024) у цивільній справі № 168/848/23 (дата набрання законної сили 22.07.2024), встановивши, що біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключається, ухвалено виключити відомості про позивача, як батька цієї дитини, з актового запису № 5 від 09.10.2018 року про її народження. Що має наслідком відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин в частині аліментного обов`язку утримання цієї дитини, закріпленого ст. ст . 121, 180, ч.3 ст. 181 СК України.

На підставі судового рішення (виконавчий лист від 28.04.2023), у період після набрання рішенням суду від 22.03.2023 року законної сили (справа № 168/637/22 (дата набрання законної сили 24.04.2023)), яким з позивача було присуджено періодичні платежі на обох дітей, до моменту набрання законної сили рішенням цього ж суду від 02.10.2024 року у цій же справі (дата набрання законної сили: 04.11.2024), яким з позивача було присуджено періодичні платежі лише на одну дитину, позивачем (боржником) було сплачено на обох дітей : з листопада 2022 р. (включно) по вересень 2024 р. (включно) - 133 750,04 грн. Також, за вказаний період у вересні 2024 року до моменту набрання законної сили рішенням цього ж суду від 02.10.2024 року у цій же справі (дата набрання законної сили 04.11.2024), яким з позивача було присуджено періодичні платежі лише на одну дитину, утворилась заборгованість, сукупний розмір якої становив у розмірі: 20 949, 96 грн.

Однак, враховуючи встановлене судом біологічне батьківство лише щодо однієї дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то аліментний обов`язок у позивача у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 грн. щомісячно, починаючи з 28.11.2022 р., за період з листопада 2022 р. (включно) по вересень 2024 року (включно) був наявний лише в розмірі 80 500,00 грн.

Виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини другої статті 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей, що відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 2 ст.188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

За правилами ч. 4 ст. 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

На підставі ст. 197 СК України і ч. 4 ст. 273 ЦПК України просить позов задовольнити. Докази розміру витрат, які сторона позивача сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, буде подано в порядку, встановленому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

У відзиві на позов представник відповідачки ОСОБА_2 – адвокат Загородній Є.О., вважає позов необґрунтованим та безпідставним, адже означені позивачем питання вже були предметом судового розгляду, а відтак, позов є таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, ще в 2017 році сімейні стосунки позивача та відповідача фактично припинилися – сторони не вели спільного побуту, проживали окремо, в кожного були інші відносини, оскільки сторони мали намір розлучитися. Проте ОСОБА_1 приїхав у січні 2018 року до ОСОБА_6 та просив йому вибачити і відновити сімейні відносини. Оскільки ОСОБА_1 хотів повернути дружину та щиро вибачався, сторони вирішили дати другий шанс відносинам. В той же час, ОСОБА_1 був обізнаний про наявність відносин дружини з іншим чоловіком, а також знав і повинен був знати про можливість народження дитини від іншого чоловіка. Зазначається окремо, що при розгляді справи про оскарження батьківства ОСОБА_6 була ініціатором проведення ДНК-експертизи, оскільки їй не було відомо, чи є її колишній чоловік батьком дитини

Рішенням від 22 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 28.11.2022 року та до досягнення дітьми повноліття.

В подальшому рішенням від 13.06.2024 року виключено відомості про батька ОСОБА_1 з актового запису №5 від 09.10.2018 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач у справі №168/637/22 сплачував аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з підстав того, що вона є його донькою. Підставою стягнення з позивача аліментів на утримання ОСОБА_3 були відомості про його батьківство. Судом при розгляді справи про оспорювання батьківства встановлено, що ОСОБА_1 не є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення суду про виключення відомостей про ОСОБА_1 з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , набрало законної сили.

Згідно з статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

У статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. ЇЇ тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Факт недобросовісності зі сторони ОСОБА_6 був відсутній, оскільки вона щиро розповідала чоловіку про наявність інших відносин, а відтак ОСОБА_1 міг припускати, що він не є батьком ОСОБА_7 . В той же час, жодних сумнівів у батьківстві Відповідача у Позивача не було, тому висновок експертного дослідження і для неї був несподіванкою.

В подальшому в рамках справи №168/637/22 Старовижівським районним судом Волинської області розглядалася заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами (зокрема, ОСОБА_1 піднімалося питання про поворот виконання рішення суду в частині сплачених аліментів на ОСОБА_3 .

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2024 року у справі №168/637/22 вирішено заяву представника заявника адвоката Самулевич Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі представника позивача адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовичав інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити частково. Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 22 березня 2023 року у справі № 168/637/22 за позовом представника позивача адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовичав інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 простягнення аліментівна утримання неповнолітніх дітей - скасувати. Ухвалити нове рішення у справі, а саме: позов про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити частково стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 грн. щомісячно, починаючи з 28.11.2022 року та до досягнення дитиною повноліття, у задоволенні решти вимог - відмовити.

Також судом відображено у рішенні від 02.10.2024 року наступний висновок: «Щодо повороту виконання судового рішення : з матеріалів справи не здобуто доказів, що рішення суду про стягнення аліментів було ухвалено на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача, під час розгляду справи, таких обставин судом не встановлено. З пояснень позивачки ОСОБА_4 щодо сумнівів у батьківстві ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_3 у неї не було. Тому вимоги про поворот виконання рішення задоволенню не підлягає».

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду в рамках справи № 168/637/22 зі скаргою, в якій просила визнати незаконними дії державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №77682163. Також просила зобов`язати державного виконавця здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №77682163, шляхом визначення суми, необхідної до сплати ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 28.11.2022 року по 02.10.2024 року у розмірі 7000 грн на місяць (по 3500 на кожну дитину), а з 03.10.2024 року по 3500 грн. на місяць (на утримання ОСОБА_5 ), та витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 11.06.2025 року у справі №168/637/22 вирішено скаргу представника заявника Загороднього Євгенія Олеговича в інтересах заявника ОСОБА_2 на дії державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №77682163. Зобов`язано державного виконавця усунути порушення та зробити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №77682163, шляхом визначення суми, необхідної до сплати ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 28 листопада 2022 року з урахуванням рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 22 березня 2023 року, та з урахуванням рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2024 року, без повороту виконання судового рішення . У задоволенні решти вимог скарги – відмовлено.

З огляду на рішення суду від 02.10.2024 року та ухвалу суду від 11.06.2025 року, судом було відмовлено у задоволенні заяви про поворот виконання рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 22 березня 2023 року. Таким чином, судом фактично підтверджено, що аліменти, сплачені ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 до дати набрання законної сили рішенням від 02.10.2024 року, а саме до 04.11.2024 року, є законними, правомірно стягнутими та такими, що не підлягають поверненню.

Разом з тим, подаючи даний позов, позивач ОСОБА_1 фактично намагається обійти встановлені судом правові наслідки шляхом заміни суті вимоги, використовуючи формулювання «звільнити від сплати аліментів» та «звільнити від сплати заборгованості».

За своєю правовою природою такі вимоги спрямовані не на врегулювання майбутніх аліментних зобов`язань, а фактично зводяться до повторної спроби вирішення питання щодо вже сплачених аліментів за період з 28.11.2023 року по 04.11.2024 року. Вказані обставини свідчать про порушення принципу правової визначеності, який передбачає обов`язковість та остаточність судового рішення і забороняє повторний розгляд судом спору між тими самими сторонами, з того самого предмета та з тих самих підстав. Повторне звернення до суду з тотожними вимогами, навіть за умови їх формального переформулювання, є недопустимим та суперечить як положенням процесуального законодавства, так і усталеній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, вважає, що заявлені позовні вимоги є тотожними вимозі про поворот виконання судового рішення, яка вже була предметом судового розгляду по суті та щодо якої судом ухвалено остаточне процесуальне рішення.

Окрему увагу суду звернтає на правові наслідки можливого задоволення позову ОСОБА_4 . Зокрема, у разі звільнення Позивача від сплати заборгованості за аліментами, яка станом на дату звернення до суду фактично була відсутня, у Відповідача – ОСОБА_2 – виникне обов`язок або повернути отримані кошти, або зарахувати їх у рахунок сплати аліментів на утримання спільної доньки сторін – ОСОБА_8 . За своїм правовим змістом та наслідками такі дії є тотожними повороту виконання судового рішення.

Водночас питання повороту виконання судового рішення у цій частині вже було предметом судового розгляду, за результатами якого судом було відмовлено у задоволенні відповідної заяви.

Крім того, з огляду на те, що станом на дату подання позову заборгованість зі сплати аліментів була повністю погашена та фактично не існувала, заявлені позовні вимоги не спрямовані на захист порушеного або оспорюваного права позивача. За таких обставин позов є штучно сформованим, не відповідає реальному стану правовідносин між сторонами та вводить суд в оману щодо дійсної мети звернення до суду, оскільки приховує під собою іншу правову підставу – повторну спробу перегляду правових наслідків виконаного судового рішення.

У задоволенні позову про звільнення від сплати аліментів просить відмовити повністю. Стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 12000 грн. Докази понесених витрат будуть надані суду не пізніше 5 днів з моменту ухвалення судового рішення.

Представник позивача подала відповідь на відзив, у якій вказує, що обставини (фактичні дані) щодо укладення шлюбу, народження дітей за час перебування у шлюбі, розірвання шлюбу, стягнення аліментів на кожну дитину, пізніше виключення відомостей про батька ОСОБА_1 з актового запису № 5 від 09.10.2018 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як такі, що встановлені рішенням суду у цивільних справах та з правовою оцінкою обставин, наданою відповідачем, щодо застовування норм ст.. 197 СК України, ч. 4 ст.273 ЦПК України та практики щодо застосування "обставин, яка мають істотне значення", яка не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, і питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд, позивач погоджується.

Вважає наведені в відзиві правові висновки ВС є не застосовними у даних правовідносинах, оскільки підстави позову у наведених справах, предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм не є подібними.

Посилання на норми ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, та висновок, викладений у постанові ВП ВС від 16.01.2019 р. в справі № 753/15556/15 також заперечується. Обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів (зміст позовних вимог у даній справі) не суперечить закону та врегульований нормою ч. 2 ст . 197 СК України, яка є спеціальною нормою законодавства, та ч. 4, якою визначено процесуальний порядок вирішення таких питань, відповідно до ст. 273 ЦПК до сімейних відносин положення ст. ст. 1212, 1215 ЦК України в силу ч. 1 ст. 9 ЦК України не застосовуються.

Щодо заміни одних позовних вимог іншими (того самого предмета спору та тих самих підстав, переформулювання, їх тотожності повороту виконання рішення), то міркування щодо наведених обставин є вираженням суб`єктивної думки та припущенням відповідачки.

Предмет і підстави цього позову не є аналогічними предмету та підставі позову у справі № 168/637/22, відтак ознак зловживання правами немає.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Ц К України , а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Обраний позивачем інший спосіб захисту порушеного права не є тотожним повороту виконання рішення, оскільки регулюються іншими нормами закону та процесуального порядку захисту такого права та інтересу.

З поданим доказом, зокрема з наведеними у розрахунку розмірами (сумою) сплачених періодичних платежів на обох дітей за період листопад 2022 р. (включно) по вересень 2024 р. (включно) -133 750,04 грн., а також з розміром заборгованості, сукупний розмір якої становив у розмірі: - 20 949, 96 грн. позивач погоджується.

Наведений розрахунок коштів (сум) у відповідній графі за вказаних період є ідентичним наведеному розрахунку коштів (сум) за вказаних період, що подано додатком до позовної заяви (розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 30.09.2024), та є належним і допустимим доказом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Щодо стягнення відповідачем витрат на правову допомогу, то вважає заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не співмірний із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи , з огляду на конкретні обставини справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК).

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01.12.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі і визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13.02.2026 р. задоволено клопотання представника відповідача на направлено справу за підсудністю до Старовижівського районного суду Волинської області.

Ухвалою судді Старовижівського районного суду Волинської області від 12.03.2026 р. прийнято справу до провадження, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від учасників справи заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача Самулевич О.М. позов підтримала. Дала пояснення аналогічні наведеним в позові, додала, що: підставами позову є ч.2 ст. 197 СК та ч. 4 ст. 273 ЦПК України; розмір заборгованості, від слати якої позивач просить його звільнити, – визначений станом на 30.09.2024 р. і становить 20 949, 96 грн (згідно з розрахунком державного виконавця); станом на день подання позову заборгованість зі сплати аліментів в сумі 20 949, 96 грн дійсно відсутня, оскільки була сплачена позивачем з метою недопущення нарахування пені внаслідок несплати аліментів. Незважаючи на те, що на день звернення до суду відсутня заборгованість і аліменти з відповідача (відповідно до виконавчого листа) стягуються лише на одну дитину, вважає, що право позивача є порушеним саме станом на 30.09.2024 р., адже виконавцем було нараховано заборгованість, виходячи з обов`язку сплати аліментів на двох дітей і заборгованість позивач сплатив задля уникнення позовів по стягнення пені. Право позивача є порушеним станом на 30.09.2024 р. У судовому рішенні за результатами справи про перегляд за нововиявленими обставинами, суд відмовив в вимогах про припинення стягнення аліментів та заборгованості з інших підстав, ніж вказані в цьому позові. Також представник позивача зазначила, що відповідач не діяла добросовісно, адже знала, що позивач не є батьком дитини, що підтвердили запис телефонної розмови та листування в соціальній мережі між нею по позивачем, факту яких не заперечила відповідач.

У судове засідання представник відповідача подав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності та за відсутності відповідачки, просить відмовити в долученні додаткових доказів у зв`язку з пропуском строку їх подання.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Стаття 82 ЦПК України визначає підстави звільнення від доказування.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд встановив такі обставини справи і які визнаються сторонами.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 22 березня 2023 року у справі № 168/637/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 28.11.2022 року та до досягнення дітьми повноліття.

Рішення набрало законної сили. Видано виконавчий лист.

Згідно з рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 13.06.2024 р. у цивільній справі № 168/848/23 (дата набрання законної сили 22.07.2024 р.), ухвалено виключити відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з актового запису № 5 від 09.10.2018 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зробленого Буцинською сільською радою Старовижівського р-ну Волинської області на підставі якого було видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Позивач з огляду на Рішення від 13.06.2024 р. звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 22 березня 2023 року у справі № 168/637/22 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2024 року заяву про перегляд рішення від 22.03.2023 р. за нововиявленими обставинами задоволено частково.

Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 22 березня 2023 року у справі № 168/637/22 за позовом представника позивача адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей – скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким позовні позивача вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_9 про стягненняаліментів на утримання неповнолітніх дітей – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 грн. щомісячно, починаючи з 28.11.2022 року та до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти вимог – відмовлено, а саме:

-щодо вимог про припинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 з 22.07.2024 року та звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів та заборгованості по аліментах (пені) суд констатував, що зазначені вимоги виходять за межі позовних вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення від 22.03.2023 року;

-щодо повороту виконання судового рішення, суд виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 445 ЦПК України у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. З матеріалів справи не здобуто доказів, що рішення суду про стягнення аліментів було ухвалено на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача, під час розгляду справи, таких обставин судом не встановлено. З пояснень позивачки ОСОБА_4 щодо сумнівів у батьківстві ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_3 у неї не було. Тому суд вирішив, що вимоги про поворот виконання рішення задоволенню не підлягають.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2024 року набрало законної сили 04.11.2024.

Виконавче провадження №71844703, на підставі виданого виконавчого листа №168/637/22 від 28.04.2023 року про стягнення аліментів на двох дітей перебувало у провадженні головного державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області.

Воно було закінчено Постановою від 11.12.2024 року на підставі набрання законної сили рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 02.10.2024 року.

Таким чином встановлено, що за період з 28 листопада 2022 року по вересень 2024 року включно боржник ОСОБА_1 сплачував аліменти на утримання двох дітей у розмірі по 3500 грн на кожну дитину щомісячно.

На підставі виданого виконавчого листа №168/637/22 від 29.11.2024 року (за рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 02.10.2024 року), державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77682163 від 02.04.2025 року. Здійснено перерахунок заборгованості.

Водночас у розрахунку заборгованості визначено суму, необхідну до сплати у розмірі 3500 грн з моменту подачі позову, а саме з 28.11.2022 року.

Вказані дії державного виконавця позивачка оскаржила до суду. Просила суд зобов`язати виконавця здійснити розрахунок заборгованості щодо сплати ОСОБА_10 аліментів у період з 28.11.2022 року по 02.10.2024 року у розмірі 7000 грн на місяць, а не 3500 грн, як це зробив виконавець.

Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 11 червня 2025 року скаргу представника заявника ОСОБА_11 в інтересах заявника ОСОБА_2 на дії державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, задоволено частково.

Встановлено судом при розгляді скарги, що відповідно до розрахунку заборгованості боржника ОСОБА_1 по даному виконавчому провадженню станом на 04.04.2025 року вбачається, що виконавець зробив перерахунок аліментів, необхідних до сплати стягувачу, з урахуванням повороту виконання судового рішення, що не відповідає змісту рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 02.10.2024 року, оскільки питання про поворот виконання судового рішення було предметом розгляду в судовому засіданні та за результатами розгляду в частині вимог позивача у повороті виконання судового рішення було відмовлено.

Ухвалою суду визнано неправомірними дії державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №77682163. Зобов`язано державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути порушення та зробити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №77682163, шляхом визначення суми, необхідної до сплати ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 28 листопада 2022 року з урахуванням рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 22 березня 2023 року, та з урахуванням рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 02 жовтня 2024 року, без повороту виконання судового рішення.

Вказана ухвала від 11 червня 2025 року не оскаржена і набрала законної сили.

Отже, таким чином, з позивача на день звернення до суду із цим позовом стягуються аліменти на утримання лише однієї дитини, на утримання дитини ОСОБА_7 аліменти не стягуються після перегляду Ррішення від 22.03.2023.

Незважаючи на це, позивач все таки просить звільнити його від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , за період, починаючи з 28.11.2022 року до 04.11.2024 року, також просить звільнити від сплати заборгованості за аліментами на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 (за виконавчим листом, виданим Старовижівським районним судом Волинської області 28 квітня 2023 на підставі рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 22.03.2023, справа № 168/637/22, яке переглянуте), що виникла за цей же період, і станом на 30.09.2024 р. заборгованість становила 20 949, 96 грн.

Сторони визнають, що станом на 30.09.2024 р. розмір заборгованості, становив 20 949, 96 грн. в даний час заборгованість погашена повністю.

Незважаючи на те, що аліменти на дини ОСОБА_7 вже не стягуються і заборгованість 20 949, 96 грн. погашена, представник позивача стверджує про те, що його права були порушені наявністю станом на 30.09.2024 р. заборгованості за аліментами, а погашення заборгованості відбулось виключно з метою уникнення позову про стягнення пені.

Позивач посилався як на обставину, яка має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами та від сплати аліментів, на те, що судовим рішенням доведено відсутність його біологічного батьківства щодо дитини ОСОБА_7 та виключено з актового запису про народження дитини відомості про нього, як про батька цієї дитини.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду від 21 липня 2021 року, в справі № 477/1165/20 виключення запису про батьківство особи є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини другої статті 197 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення особи від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з огляду на викладене можна зробити висновок, що позивач підлягає звільненню від сплати заборгованості за аліментами на утримання дитини ОСОБА_3 від самого початку існування спірних правовідносин, тобто з 28.11.2022 р.

Однак, суд не вважає доцільним застосування на підставі ст. 263 ЦПК України в цій справі правової позиції Верховного Суду від 21 липня 2021 року, в справі № 477/1165/20, оскільки в справі № 477/1165/20 ухвалено рішення про звільнення позивач від сплати заборгованості за аліментами, яка на момент звернення до суду не була погашена.

А у справі, що розглядається, судом встановлено що заборгованість зі сплати аліментів (від якої просить позивач його звільнити) хоч і існувала станом на 30.09.2024 р., проте, повністю погашена позивачем станом на день звернення до суду з цим позовом.

Таким чином, суд дійшов висновку про не можливість звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, якої в даний час не існує. Задоволення такої позовної вимоги, за своєю суттю, фактично зводиться до вирішення питання про поворот виконання рішення, яка вже була предметом судового розгляду і в задоволенні такої вимоги судом відмовлено Рішенням від 02.10.2024 р.

Відтак в позовній вимозі про звільнення від сплати заборгованості за аліментами необхідно відмовити.

Щодо звільнення від сплати аліментів за період з 28.11.2022 по 04.11.2024 суд зазначає наступне.

За правилами ч.4 ст.273 ЦПК України, на яку як на підставу позову також посилається позивач, передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі сутті цієї норми не змінює.

Обов`язок по утриманню та вихованню дитини, а також аліментні обов`язки у разі необхідності, законом покладаються на особу, яка зазначена батьком дитини, відповідно до рішення суду.

У постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 511/219/18, також викладено правову позицію, відповідно до якої виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько.

Отже, оскільки відомості про позивача виключені як про батька з актового запису про народження дитини, то в позивача припинився обов`язок утримувати дитину ОСОБА_3 , який був покладений на нього рішенням від 22 березня 2023 року у справі № 168/637/22 (а саме: сплачувати на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 28.11.2022 року та до досягнення дітьми повноліття).

Позивач посилається на правовий висновок, викладений в Постанові ВС від 21 липня 2021 року, в справі № 477/1165/20, і просить звільнити його від сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 (починаючи з 28.11.2023 р. – з дня початку стягнення аліментів і до ухвалення рішення про перегляд за новивиявленими обставинами рішення від 22.03.2023). Однак посилання на застосування до спірних правовідносин правового висновку від 21 липня 2021 року, в справі № 477/1165/20 в справі не є обґрунтованим.

У постанові ВС від 21 липня 2021 року, в справі № 477/1165/20 зазначається, що особу було звільнено від сплати аліментів на утримання дітей, які з цієї особи на час його звернення до суду продовжували стягуватись за рішенням суду, і таке рішення продовжувало виконуватись, незважаючи на виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.

Водночас, на час звернення позивача до суду із цим позовом, стягнення аліментів на дитину ОСОБА_3 вже припинено, оскільки рішення (яким ухвалено стягувати аліменти) від 22.03.2023 р. за заявою позивача було переглянуто 02.10.2024 р. за нововиявленими обставинами і в цій частині скасоване. На виконанні в ВДВС перебуває виконавчий лист про стягнення аліментів лише на дитину ОСОБА_5 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що немає підстав для звільнення позивача від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 за рішенням від 22.03.2023, яке в частині стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 вже не є чинним.

З огляду на викладене, суд не надає оцінку доводам та доказам позивача про наявність чи відсутність недобросовісної поведінки відповідачки щодо обізнаності відносно батьківства позивача (зокрема копіям скрі шотів переписки в соціальній мережі та аудіозапису розмови).

Щодо інших доводів учасників справи, то суд вважає за доцільне врахувати, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина перша, друга статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На виконання вказаних положень ст. 81 ЦПК України, з огляду на описані вище обставини справи, позивач не довів позовних вимог, на які посилався та не довів факту порушення його прав.

Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 188, 197 СК України, ст. ст. 4-13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів і звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: с.Дубове Ковельський район, Волинська область, РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_12 , адвокат, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник відповідача: Загородній Євгеній Олегович, адвокат, адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складене 30.04.2026 року.

СуддяО. Й. Хаврона