Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №165/1549/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/1549/26

провадження №1-кп/165/352/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року місто Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження № 12026035520000064 від 07.04.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинська Волинської області, громадянин України, освіта середня, неодружений, місце проживання: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , у званні солдат, раніше судимий вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 29.09.2025 за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2025 №242 солдата ОСОБА_3 з 25 серпня 2025 року зараховано до списків тимчасово прибулого особового складу військової частини в розпорядження командира.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Однак, солдат ОСОБА_3 , під час проходження військової служби у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, 06 квітня 2026 року, близько 20 години 15 хвилин, перебуваючи поблизу гаражних приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, розпилив вміст газового балончика марки «Кобра-1М» в обличчя ОСОБА_4 , та в подальшому наніс останньому один удар дерев`яним брусом по лівій руці, внаслідок чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: забиття м`яких тканин у вигляді припухлості та синюшності на лівій кисті по тильній поверхні в проекції І-ІІ п`ястних кісток, опіку кон`юктиви І ступеня обох очей, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (пункт 2.3.5. «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

ОСОБА_3 обвинувачується в умисному легкому тілесному ушкоджені, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Обвинувальний акт надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Як встановлено із заяви обвинуваченого ОСОБА_3 за участі його захисника ОСОБА_5 від 29 квітня 2026 року, що міститься у матеріалах кримінального провадження, обвинувачений згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, згідний зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами.

Також, у вказаній заяві обвинувачений зазначив, що йому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Сторони кримінального провадження відповідно до вимог ч. 2 ст. 381 КПК України в судове засідання не викликалися, згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

На підтвердження вини обвинуваченого суд приймає до уваги встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, та вважає їх доведеними.

Так, оцінюючи зібрані органом досудового розслідування докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто в умисному легкому тілесному ушкоджені, є доведеною, а вказана правова кваліфікація його діяння є правильною.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є кримінальним проступком, особу винного, обставину, що пом`якшує його покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив нове кримінальне правопорушення після ухвалення вироку Нововолинського міського суду від 29.09.2025, яким йому призначене основне покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, яке не відбув, оскільки штраф не сплачений,суд вважає за необхідне відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Застосовані заходи забезпечення у виді арешту майна необхідно скасувати у зв`язку з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.

Витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 368, 370, 374, 381, 382 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 29.09.2025 та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 510 (сімнадцять тисяч п`ятсот десять) гривень.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду від 10 квітня 2026 року на аерозольний балон "Кобра-1М" та частину дерев`яної палиці із фрагментами поліетиленової плівки –скасувати.

Речові докази:

-аерозольний балон "Кобра-1М" та частину дерев`яної палиці із фрагментами поліетиленової плівки, які передано на зберігання до кімнати речових доказів ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області – знищити;

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_6