Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №161/6979/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6979/26

Провадження № 1-кп/161/959/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 30 квітня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026032010000046 від 18.03.2026, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Хорохорин Луцького району Волинської області, проживає та зареєстрований у АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня, пенсіонер, працює слюсарем у ФОП « ОСОБА_4 », є особою із інвалідністю ІІІ групи, неодружений, в силу положень ст.89 КК України несудимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В

Обвинувачений ОСОБА_3 17 березня 2026 року о 17 год. 24 хв., перебуваючи поблизу банкомату АТ «ПриватБанк», розташованого поблизу будинку №3 по бульвару Івана Газюка у м.Луцьку, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою незаконного заволодіння чужими документами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, привласнив банківську платіжну картку, яку випадково виявив за вказаною адресою поблизу банкомату АТ «ПриватБанк», а саме картку з номером НОМЕР_1 , емітовану АТ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_6 , яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст ст. 34, 38 Закону України «Про платіжні послуги», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, з метою подальшого незаконного її використання для заволодіння грошовими коштами, що знаходились на рахунку ОСОБА_6 у вказаній банківській установі, шляхом здійснення безготівкового розрахунку за купівлю товарів.

Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується привласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.357 КК України.

Крім цього, він же, 17 березня 2026 року, в період часу з 17:24 год. по 18:31 год., діючи умисно, керуючись єдиним корисливим умислом, з метою незаконного заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, також, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжений, востаннє Указом Президента України №40/2026 від 12 січня 2026 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», шляхом вільного доступу, маючи при собі попередньо привласнену банківську картку АТ «ПриватБанк», відкриту на ім`я ОСОБА_6 за номером НОМЕР_1 , за допомогою NFC-чіпа платіжної карти, що не потребує підтвердження пароля при проведенні платіжних операцій, використовуючи зазначену вище карту, таємно викрав належні потерпілій грошові кошти шляхом здійснення оплати за придбання товарів через прикладання карти до платіжного терміналу:

- 17 березня 2026 року о 17 годині 24 хвилин здійснив покупку товарів у аптеці «Подорожник», яка розташована за адресою: Волинська область, місто Луцьк, бульвар Івана Газюка, будинок 2, шляхом проведення операції на суму 24 гривні 69 копійок;

- 17 березня 2026 року о 17 годині 40 хвилин здійснив покупку товарів у магазині «АТБ-маркет», який розташований за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Банделіані, будинок 1, шляхом проведення операції на суму 415 гривень 96 копійок;

- 17 березня 2026 року о 17 годині 57 хвилин та о 17 годині 58 хвилин здійснив покупку товарів у магазині «Сімі», який розташований за адресою: Волинська область, місто Луцьк, бульвар Івана Газюка, будинок 7, шляхом проведення двох операцій на суму 606 гривень та 568 гривень;

- 17 березня 2026 року о 18 годині 04 хвилин та о 18 годині 06 хвилин здійснив покупку товарів у магазині «Акцент», який розташований за адресою: Волинська область, місто Луцьк, бульвар Івана Газюка, будинок 4б, шляхом проведення двох операцій на суму 541 гривня та 900 гривень;

- 17 березня 2026 року о 18 годині 22 хвилин та о 18 годині 23 хвилин здійснив покупку товарів у магазині «Бедрик», який розташований за адресою: Волинська область, місто Луцьк, бульвар Івана Газюка, будинок 2, шляхом проведення двох операцій на суму 855 гривень та 340 гривень;

- 17 березня 2026 року о 18 годині 30 хвилин та о 18 годині 31 хвилин здійснив покупку товарів у магазині «Бджілка», який розташований за адресою: Волинська область, місто Луцьк, бульвар Івана Газюка, будинок 2, шляхом проведення двох операцій на суму 621 гривня та 191 гривня;

Отже, ОСОБА_3 , керуючись єдиним злочинним умислом на заволодіння наявних на картковому рахунку потерпілої ОСОБА_6 коштів, таємно викрав за допомогою банківської картки АТ «ПриватБакн», відкритої на ім`я ОСОБА_6 за номером НОМЕР_1 на загальну суму 5062,65 гривень, чим спричинив останній майнову шкоду у вказаному розмірі.

Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно привласнив банківську картку, яка належна потерпілій, з якої знімав грошові кошти, розраховуючися у магазинах, чим спричинив потерпілій майнову шкоду, яка зазначена в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо не карати, повідомив про те, що збитки відшкодував.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 підтвердила обставини, які зазначені в обвинувальному акті, показала, що забула картку і пішла додому, ввечері побачила повідомлення про зняття коштів в аптеках, магазинах, підтвердила, що завдані збитки відшкодовані, претензій до обвинуваченого не має, останній просив у неї вибачення. Просила не позбавляти обвинуваченого волі.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразилися у привласненні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.357 КК України.

Окрім цього, він же, своїми умисними протиправними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінального проступку та тяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, оскільки такі обставини встановлені в ході судового розгляду.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість, в силу положень ст.89 КК України несудимий, має постійне місце проживання, працює, є особою із інвалідністю ІІІ групи, даних про негативну характеристику немає, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи вид та міру покарання, передбачену санкціями закону, за якими визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу, а за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк. Остаточне покарання суд призначає на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстави для призначення покарання у вигляді пробаційного нагляду та обмеженням волі відсутні з огляду на особу обвинуваченого.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Судом взято до уваги позицію як сторони обвинувачення, так і думку обвинуваченого щодо можливості застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробовуванням, а тому суд прийшов до висновку про можливість досягнення мети виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства за умови контролю за його поведінкою упродовж іспитового строку.

За таких обставин, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу у розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень;

-за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази:

-кепку синього кольору, куртку кольору хакі, рюкзак синього кольору, палицю, залишити обвинуваченому за належністю;

-відеозаписи з камер відеоспостереження, залишити при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий