Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №156/1371/25 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1371/25

Провадження № 1-кп/156/42/26

В И Р О К

Іменем України

30 квітня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Іваничі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030520000651 від 26.10.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Іваничі, Іваничівського району Волинської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина, діючого військовослужбовця НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ВЧ НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,

в с т а н о в и в :

25 жовтня 2025 року близько 17 год. 00 хв. у селі Нова Лішня, Володимирського району Волинської області ОСОБА_4 перебував у якості пасажира транспортного засобу марки «Volkswagen» моделі «LT», р.н.з. НОМЕР_3 , який був зупинений працівниками наряду ГРПП Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області «ВОЯЖ ГОР-1» - поліцейським сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 , інспектором сектору реагування патрульної поліції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 та дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 , які перебували на добовому чергуванні Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, на яке заступили 25.10.2025. Під час зупинки працівники поліції пред`явили вимогу пасажиру ОСОБА_4 пред`явити документи, що посвідчують особу, та розпочали перевірку його даних.

Під час перевірки особи у планшетному пристрої, відповідно до бази даних ІКС ІПНП було встановлено, що ОСОБА_4 перебуває у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що йому було повідомлено поліцейським СРПП ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 , та що його буде доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В подальшому, ОСОБА_4 перебуваючи поблизу службового автомобіля марки «Renault» моделі «Duster», р.н.з. НОМЕР_4 , розташованому на узбіччі проїзної частини дороги поблизу с. Нова Лішня, Володимирського району Волинської області, усвідомлюючи, що він порушив правила військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації та може бути доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також те, що поруч з ним знаходяться працівники Національної поліції, які перебувають в однострої поліцейського із відповідними знаками розрізнення, з метою уникнення його доставлення працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 , неодноразово, а саме близько 17 год. 26 хв. 49 сек., 17 год. 27 хв. 30 сек. висловлював вищевказаним працівникам поліції пропозицію надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 4500 гривень, на що щоразу отримував відмову, а також був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ч.1 ст.369 КК України, та про ведення безперервної відеофіксації їхнього спілкування на нагрудні відеореєстратори поліцейських.

Не зважаючи на вказане, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на невчинення в його інтересах службовою особою дій з використанням наданого їй службового становища, ОСОБА_4 25.10.2025 близько 17 год. 29 хв. 25 сек., перебуваючи на задньому правому пасажирському місці службового автомобіля марки «Renault» моделі «Duster», р.н.з. НОМЕР_5 , поклав у підстаканник між передніми сидіннями вказаного автомобіля грошові кошти у сумі 4 600 гривень, вісьмома купюрами номіналом по 500 грн. кожна з серійними номерами: ЄС7257399, ХА6257623, ЕБ4550837, БВ5900969, ЛИ7226450, ВС2688142, КВ6957096, ВС4483534, та трьома купюрами номіналом по 200 грн. кожна з серійними номерами: ЕД9184844, ЗБ9048366, АЛ7857794, тим самим надавши поліцейським Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неправомірну вигоду, від отримання якої останні відмовились, повторно попередивши ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ч.1 ст.369 КК України та викликавши на місце події слідчо-оперативну групу для фіксації обстановки та обставин вчинення даного злочину.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.369 КК України, а саме у вигляді пропозиції надання та надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Ствердив, що того вечора він повертався з роботи, однак автомобіль на якому вони рухалися зупинили працівники поліції. Він показав, на їхню вимогу, свої документи, однак після перевірки останні повідомили, що він перебуває у розшуку РТЦК та СП. Він перелякався та запропонував працівникам поліції грошові кошти у сумі більше 4000 грн, які поклав між сидіннями службового автомобіля поліцейських, щоб його не везли до районного РТЦК та СП, що було зафіксовано на бодікамери працівників поліції. Наголосив, що шкодує про вчинене, розкаюється та просив суд призначити йому мінімальне покарання у вигляді штрафу з можливістю його оплати частинами на строк 10 місяців, оскільки він є діючим військовослужбовцем, його грошове забезпечення в місяць становить 20000 грн., його дружина на даний час не працює, а на його утриманні перебуває син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Покази обвинуваченого ОСОБА_4 , що надані в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор у судовому засіданні просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і вирішити питання про долю речових доказів у встановленому законом порядку, проти розстрочення сплати штрафу не заперечував.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Потерпілі у кримінальному провадженні, відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують обвинуваченого, як особу, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у пропозиції надання та наданні службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, доведена повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.369 КК України.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_4 не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, відсутні.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу винного, який вину у вчиненому визнав, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітнього сина, є діючим військовослужбовцем та захищає територіальну цілісність України, посередньо характеризується за місцем проживання, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та до лікаря-психіатра не звертався.

Таким чином, беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе шляхом застосування до нього покарання у виді штрафу в межах санкцій ч.1 ст. 369 КК України, що на думку суду є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив суд призначити йому покарання у виді штрафу та розстрочити виплату такого, мотивувавши свою заяву скрутним матеріальним становищем. Разом з тим обвинувачений запевнив суд, що має змогу сплачувати штраф частинами. Прокурор, у разі призначення судом обвинуваченому покарання у виді штрафу, проти розстрочки не заперечив.

Суд вважає ці доводи обвинуваченого переконливими та дійшов переконання про наявність підстав для розстрочки виплати штрафу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 28.10.2025 арешт на майно, відповідно до ст.174 КПК України, слід скасувати.

При вирішенні питання щодо долі речових доказів, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне до речових доказів у вигляді грошових коштів, а саме вісьмох купюр номіналом по 500 грн. кожна з серійними номерами: ЄС7257399, ХА6257623, ЕБ4550837, БВ5900969, ЛИ7226450, ВС2688142, КВ6957096, ВС4483534, та трьох купюр номіналом по 200 грн. кожна з серійними номерами: ЕД9184844, ЗБ9048366, АЛ7857794, які поміщено у спеціальний пакет НПУ СУ №PSP0012905 та передано на зберігання у Департамент регіональної каси перерахунку у м. Луцьк - на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави.

Долю інших речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України, а саме: оптичні диски з відеозаписами з нагрудної камери поліцейських Володимирського РВП, які долучені до матеріалів кримінального провадження №12025030520000651 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.100, 174, 349, 368-371, 373-376 КПК України, суд –

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 700 (вісімнадцять тисяч сімсот) гривень, стягнувши його в дохід держави.

На підставі ч.4 ст.53 КК України розстрочити сплату призначеного ОСОБА_4 штрафу у розмірі 18700,00 гривень на строк 10 (десять) місяців, шляхом його сплати рівними частинами, встановивши суму виплати штрафу в розмірі 1 870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) гривень щомісячно, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому даний вирок набере законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами він зобов`язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу він має повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.

Згідно з ст.26 КВК України у разі несплати чергового платежу штрафу, призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати, суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 28.10.2025 на грошові кошти у загальній сумі 4600,00 гривень,а саме на вісім купюр номіналом по 500 гривень з наступними серійними номерами: ЄС7257399, ХА6257623, ЕБ4550837, БВ5900969, ЛИ7226450, ВС2688142, КВ6957096, ВС4483534, три купюри номіналом по 200 гривень з наступними серійними номерами: ЕД9184844, ЗБ9048366, АЛ7857794.

Речові докази, а саме:

оптичні диски з відеозаписами з нагрудної камери поліцейських Володимирського РВП на яких зафіксовано надання неправомірної вигоди працівникам поліції долучені до матеріалів кримінального провадження №12025030520000651 - залишити при матеріалах кримінального провадження;

на підставі статей 96-1, 96-2 КК України, грошові кошти в сумі 4 600 гривень, а саме вісім купюр номіналом по 500 грн. кожна з серійними номерами: ЄС7257399, ХА6257623, ЕБ4550837, БВ5900969, ЛИ7226450, ВС2688142, КВ6957096, ВС4483534, та три купюри номіналом по 200 грн. кожна з серійними номерами: ЕД9184844, ЗБ9048366, АЛ7857794, які перебувають на зберіганні у Департаменті регіональної каси перерахунку в м. Луцьк - конфіскувати у власність держави.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, вирок відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1