Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №156/475/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/475/26

Провадження № 3/156/244/26

Рядок статзвіту 307

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року сел. Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І. Є., розглянувши матеріали, які надійшли із Сектора поліцейської діяльності № 2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській областіпро притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою та мешканця: АДРЕСА_1 , непрацевлаштованого, згідно з відомостями протоколу 04.04.2026 притягався до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

учасники справи:

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст.ст. 10, 63 Конституції України особі роз`яснено,

в с т а н о в и в :

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 430854 від 29.04.2026, 25.04.2026 о 08:53 в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_2 : висловлювався нецензурною лайкою та словесно принижував.

Констатовано, що такими діями ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив домашнє насильство, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст.173-2 КУпАП.

ІІ. Пояснення учасників справи

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнав, заперечив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та пояснив, що ніякого домашнього насильства не було, навіть конфлікту не було з його мамою. Пояснив, що він живе в с.Древині, а його мати - в с.Павлівка і в цей день він поїхав до будинку матері, щоб взяти вудочки для риболовлі: взяв та й поїхав рибалити. Жодного конфлікту не було, ні висловлювань в її сторону нецензурними словами, ні принижень, проте його мати відразу чомусь викликає поліцію. Як показав в судовому засіданні, що він після ДТП і візуально видно, що він навіть говорти чітко не може, не те щоб кричати.

ІІІ. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з ч. 2 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

ІV. Висновок суду

Суддя, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши матеріали про адміністративне правопорушення, дійшов такого висновку.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) на складання протоколів про адміністративні правопорушення, у тому числі за ст. 173-2 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, працівниками поліції до матеріалів справи долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 430854 від 29.04.2026 року; рапорт № 5109 від 25.04.2026 року; письмові пояснення ОСОБА_2 від 25.04.2026, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 25.04.2026, письмові пояснення ОСОБА_1 від 29.04.2026.

Будь-яких інших доказів територіальним органом Національної поліції не надано.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наведені докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суддя дійшов таких висновків.

В протоколі відносно ОСОБА_1 працівниками поліції в її діях визначено форму домашнього насильства - психологічна. Кривдником у ситуації домашнього насильства визнається особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6 ч.1 ст. 1 згаданого Закону); постраждалою особою є особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п. 8 ч.1 ст. 1 наведеного Закону). При цьому суд звертає увагу, що сам факт звернення заявника до органів поліції свідчить про наявність конфлікту між близькими особами та не підтверджує факту вчинення особою домашнього насильства (Постанова Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 761/49109/19 (провадження № 61-9144св20).

Згідно з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 545/744/19 (провадження № 61-13514св19) встановлений факт сварок і непорозумінь між близькими особами на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту між ними та не підтверджує факту вчинення особою домашнього насильства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Отже, як домашнє насильство може бути кваліфіковане не будь-яке виникнення сварок і непорозумінь на побутовому ґрунті між близькими особами, а лише такі діяння фізичного або ж психологічного характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Будь-якими належними і допустимими доказами не доведено наявності в діянні ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У справі «Старков та Тищенко (Starkov and Tishchenko) проти Росії» (п.26 рішення від 17.12.2019, заяви № 54424/14 та № 43797/16) Європейський суд з прав людини зауважив, що нездатність національних судових органів отримати свідчення незалежних спостерігачів за оспорюванням подій підірвала загальну справедливість судового розгляду.

З огляду на принцип презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України) всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом вини особи у цій справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, котра притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у судді.

Інших доказів, котрі б вказували на скоєння ОСОБА_1 домашнього насильства, співробітниками поліції не надано. Наведене не дозволяє суду «поза розумним сумнівом» дійти висновку щодо винуватості цієї особи в скоєнні домашнього насильства.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що станом на 25.04.2026 року (день вчинення інкримінованого правопорушення) ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив порушення, передбачене частинами першою або другою ст. 173-2 КУпАП, за яке його вже було піддано адміністративному стягненню.

Європейський суд з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофеєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) неодноразово зазначав, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення суддею повинна розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на обставини, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають протоколу, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.ст. 213, 221 КУпАП є лише розгляд справи. Недотримання цих вимог порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності. При цьому, всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин суддя дійшла висновку, що службовими особами територіального органу поліції не доведено наявності у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП, а тому суддя констатує відсутність правових підстав для притягнення такого до адміністративної відповідальності.

Відтак провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

V. Судові витрати

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ст.ст. 247, 284 КУпАП, суддя не вбачає підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 9, 38, 247, 284 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

Провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, та потерпілою особою протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя І. Є. Малюшевська