Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №420/20123/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20123/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бжассо Н.В.,

розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРАЛЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРАЛЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області, за результатом розгляду якого, позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення – рішення №10347/15-32-07-01-19 від 10.03.2025 та №10351/15-32-07-01-19 від 10.03.2025.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області проведена перевірка ТОВ «КОРАЛЛ», на підставі висновків якої прийняті оскаржувані ППР. На формування податкових повідомлень-рішень вплинули виявлені відповідачем порушення зокрема по постачальнику ТОВ «СВІТОК ТРЕЙД» та ТОВ «ВІВАТ ТРЕЙДІНГ», які були описані в акті перевірки від 24.01.2025 року № 2863/15-32-07-01-14, в якому серед іншого було зазначено про ненадання доказів транспортування товару по ТОВ «СВІТОК ТРЕЙД», а по ТОВ «ВІВАТ ТРЕЙДІНГ» було зазначено про відсутність придбання постачальником товару відповідної номенклатури, згідно з актом перевірки зазначені порушення призвели, на думку податкового органу, до несплати податку на прибуток. Представник ТОВ «КОРАЛЛ», зазначає, що по взаємовідносинам із ТОВ «СВІТОК ТРЕЙД» слід врахувати, що відповідний товар доставлявся кур`єрською службою «Логістична компанія «Делівері», до кожної видаткової накладної ТОВ «СВІТОК ТРЕЙД» долучено відповідну кур`єрську накладну, яка підтверджує факт транспортування товару. Тим самим, необґрунтованим є посилання на відсутність документів, що підтверджують транспортування товару. По взаємовідносинах із ТОВ «ВІВАТ ТРЕЙДІНГ» представник позивача вказує, що до перевірки надано договір, видаткові накладні, податкові накладні та накладні на доставку товару службою кур`єрської доставки «НОВА ПОШТА». Відповідний товар «папка на кнопці А4, А5, папка на кнопці А4 зелена» поставлений разом із іншим товаром в одній партії, його номенклатура в повній мірі збігається в видаткових накладних та податкових накладних. Факт поставки іншого товару не спростовується, а ставиться під сумнів тільки факт поставки товару «папка на кнопці А4, А5, папка на кнопці А4 зелена» лише через відсутність такої номенклатури в податкових накладних на користь самого ТОВ «ВІВАТ ТРЕЙДІНГ». В той же час, відповідні товари могли бути поставлені останньому його постачальниками – не платниками ПДВ, у зв`язку із чим відповідна номенклатура може бути відсутньою в ЄРПН, що в той же час не виключає факту реальної поставки товару. Тим самим, висновок про завищення податкового кредиту лише через відсутність номенклатури в податкових накладних на користь самого ТОВ «ВІВАТ ТРЕЙДІНГ» є необґрунтованим.

Ухвалою суду від 08.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який Головне управління ДПС в Одеській області адміністративний позов не визнає та не погоджується з доводами позивача, вважає, що позов не підлягає задоволенню. Представник відповідача зазначає, що ТОВ «Коралл» стверджує, що зазначений в видаткових накладних товар доставлявся відповідною кур`єрською службою «Логістична компанія «Делівері», до кожної видаткової накладної ТОВ «Світок Трейд» долучено відповідну кур`єрську накладну, яка підтверджує факт транспортування товару, тим самим необгрунтованим є посилання на відсутність документів, що підтверджують транспортування товару. Згідно даних peгіcтрів бухгалтерського рахунку 631, 685, 681,371 розрахунки за надані послуги по перевезенню товару з зазначеним перевізником не здійснювалися. Підприємство «Логістична компанія «Делівері», в будь яких регістрах бухгалтерського обліку ТОВ «Коралл» не відображено. Станом на 31.12.2023 по взаєморозрахунках з «Логістична компанія «Делівері» не рахується будь яка заборгованість . У зв`язку з вищевикладеним, висновки акту перевірки від 24.01.2025 № 2863/15-32-07-01-14 є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства. Також, в ході проведення перевірки не має можливості ідентифікувати придбання зазначеного товару від ТОВ «Віват Трейдінг» (Папка на кнопці А4; А 5; папка куточок А4 зелена). Будь яких інших документів не надано.

Від позивача надійшла відповідь на відзив.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 05.12.2024 № 12541-п, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРАЛЛ», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2017 по 31.12.2023, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки було складено акт від 24.01.2025 року №2863/15-32-07-01-14, згідно з висновками якого, з урахуванням рішення за результатом розгляду заперечень щодо акту перевірки, ГУ ДПС в Одеській області встановлено порушення, у тому числі,:

1) п. 44.2, ст. 44, п. п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134 , п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N2755-VI зі змінами) в результаті чого занижено податок нна прибуток на суму 38 887 грн, у тому числі за: 2017 рік - 140 грн; І кв.2018 - 1991 грн; ІІ кв.2018 -3434 грн; ІІІ кв.2018 420 грн; ІV кв.2018 - 8362 грн; ІV кв.2019 - 3112 грн; ІV кв. 2020- 17031 грн; ІV кв.2021 - 1546 грн; ІV кв. 2022 - 2316 грн; 2023 рік - 535 грн

1) п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, 198.5, ст.198 п.200.1, п.200.2 ст.200,п. 201.10,п.201.14,п.201.15, ст. 201 Податкового Кодексу України N2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового ) періоду ряд. 21 за період з 01.10.2017 по 31.12.2023 на суму 64 342 грн в т. ч.: Січень 2018 року в сумі 1743 грн; Лютий 2018 року в сумі 469 грн; Квітень 2018 року в сумі 363 грн; Травень 2018 року в сумі 2576 грн; Червень 2018 року в сумі 876 грн; Вересень 2018 року в сумі 467 грн; Жовтень 2018 року в сумі 683 грн; Грудень 2018 року в сумі 15433 грн Січень 2019 року в сумі 6145 грн Грудень 2019 року на суму 4473 грн; Грудень 2020 року в сумі 12060 грн Жовтень 2021 року на суму 5850 грн Січень 2023 року на суму 43 грн; за грудень 2022 року на суму 2572 грн Березень 2023 року на суму 122 грн; Квітень 2023 року на суму 6629 грн; Липень 2023 року на суму 841 грн; Серпень 2023 року на суму 338 грн; Вересень 2023 року на суму 2659 грн

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкові повідомлення – рішення:

від 10.03.2025 року №10347/15-32-07-01-19 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 70776,00 грн., у тому числі за штрафними санкціями – 6434, 00 грн.

від 10.03.2025 року №10351/15-32-07-01-19 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 42776,00 грн., у тому числі за штрафними санкціями – 3889, 00 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що належать до скасування, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до положень п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Статтею 77 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних планових перевірок

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно п. п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 3 Національного П(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначено, що витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно з п.п. 5, 6 П(с)БО 16 «Витрати», витрати відображаються в бухгалтерському обліку із зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п.180.1 ст.180 ПК України, платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення платником витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 сформувала загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об`єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції (постанова Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 160/32289/23).

В постанові від 09.02.2021 у справі № 813/2808/15 Верховний Суд у складі виснував, що зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку. При цьому, одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Суд зазначає, що висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, щодо заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість ґрунтуються на доводах щодо безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «СВІТОК ТРЕЙД» та ТОВ «ВІВАТ ТРЕЙДІНГ».

Перевіряючи правильність висновків контролюючого органу, суд встановив наступне.

Суд встановив, що у перевіряємому періоду ТОВ «КОРАЛЛ» мало господарські правовідносини з ТОВ «СВІТОК» у якого придбало товар, на підтвердження чого надало до перевірки та суду: видаткові накладні та відповідні квитанції про прийом багажу перевізником.

ГУ ДПС в Одеській області зробивши висновок про безтоварність вказаних господарських взаємовідносин вказало, що згідно даних peгіcтрів бухгалтерського рахунку 631, 685, 681,371 розрахунки за надані послуги по перевезенню товару з підприємством «Логістична компанія «Делівері», яке є перевізником не здійснювалися: в будь-яких регістрах бухгалтерського обліку ТОВ «Коралл» не відображено. Станом на 31.12.2023 по взаєморозрахунках з «Логістична компанія «Делівері» не рахується будь яка заборгованість .

З цього приводу, суд зазначає, що з огляду на надані суду кур`єрські накладні, в них чітко вказано, що платником вартості перевезення товару є «ТОВ «СВІТОК ТРЕЙД», а отже, доводи відповідача щодо відсутності в бухгалтерських документах ТОВ «КОРАЛЛ» відомостей про розрахунки з Логістичною компанією «Делівері» та, відповідно, про безтоварність господарських взаємовідносин ТОВ «КОРАЛЛ» з ТОВ «СВІТОК ТРЕЙД» є безпідставними.

Також, суд встановив, що 09.11.2015 року між ТОВ «ВІВАТ ТРЕЙДІНГ» (продавець) та ТОВ «КОРАЛЛ» (покупець) укладено договір поставки № ТР-0331, згідно з умовами якого продавець продає (передає) канцелярські товари шкільного та офісного асортименту:письмове приладдя, інструменти для креслення, фарби, клей, папки, паперово-білі вироби, офісне приладдя, настільні ділові аксесуари і таке інше, в асортименті, кількості та по ціні, вказаній у кожній видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною цього договору, а покупець приймає і оплачує ці товари в порядку та на умовах, визначених договором.

На підтвердження отримання товару за вказаним договором, позивач надав: видаткові накладні, кур`єрські накладні, податкові накладні.

При цьому, ГУ ДПС в Одеській області зробивши висновок про безтоварність вказаних господарських взаємовідносин вказало, що згідно аналізу ЄРПН встановлено, що ТОВ «Віват Трейдінг» номенклатура відображена в податкових накладних на ім`я ТОВ «Коралл» не відповідає номенклатурі придбання від постачальників. Таким чином в ході проведення перевірки не має можливості ідентифікувати придбання зазначеного товару від ТОВ «Віват Трейдінг» (Папка на кнопці А4; А 5; папка куточок А4 зелена).

Суд зазначає, що вказані твердження відповідача є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях, що не відповідає вимогам ПКУ.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.11.2020 у справі №816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд робить висновок про протиправність прийнятих ГУ ДПС в Одеській області податкових повідомлень-рішень 10347/15-32-07-01-19 від 10.03.2025 та №10351/15-32-07-01-19 від 10.03.2025.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ «КОРАЛЛ».

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн., які мають бути стягнуті з відповідача на його користь.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРАЛЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення – рішення №10347/15-32-07-01-19 від 10.03.2025 та №10351/15-32-07-01-19 від 10.03.2025.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРАЛЛ» (ЄДРПОУ 23860120) судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРАЛЛ» (вул. Картамишівська, буд. 9а, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ: 23860120).

Відповідач – Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: ВП 44069166; адреса: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 01.05.2026 року.

Суддя Н.В. Бжассо