Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №420/42328/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/42328/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області про виключення з реєстру платника єдиного податку від 26.12.2024 року №1813/15-32-24-07-21.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Представник позивача вказав, що відповідач не забезпечив ФОП ОСОБА_1 можливості скористатися наданими ПК України правами взяти участь у перевірці, надати пояснення та їх документальне підтвердження, а прийняв оскаржене рішення без проведення перевірки та врахування позиції платника податку. Отже, оскаржене рішення прийняте без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення (передбачений частиною другою статті 2 КАС України критерій оцінки рішення суб`єкта владних повноважень).

Також, позивач зазначає, що протягом 2023, 2024 року та 2025 року ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) регулярно здійснювала платежі єдиного податку та подавала передбачену законодавством звітність, що підтверджується платіжними інструкціями. Всього за 2024р сплачено 8700,00 грн. Всього за 2025р сплачено 8800,00 грн. Таким чином, позивач виконувала свій обов`язок щодо сплати Єдиного податку в повному обсязі. Отже, податковий борг мав виключно обліковий характер. Окрім того, в електронному кабінеті платника податків наявні декларації за звітні періоди 2023-2024 роки, які прийняті податковою без зауважень. Листи про невизнання поданої ним податкової звітності та/або податкові вимоги про наявність податкового боргу від контролюючого органу не надходили, що свідчить про непослідовність та недобросовісність дій контролюючого органу в частині дотримання порядку прийняття відповідних рішень та повідомлення про таке рішення платнику податків.

Крім того, позивач вказує, що після самостійної ретельної перевірки було встановлено, що кошти були помилково спрямовані на інший бюджетний рахунок, що призвело до утворення переплати з ЄСВ, замість правильного зарахування сум як єдиного податку. При цьому кожна платіжна інструкція містила конкретне призначення платежу, а саме: «Єдиний податок / ЄП для фiзичних осiб-пiдприємцiв». Після звірки стану розрахунків з бюджетом ФОП ОСОБА_1 терміново сплатила недоїмку в сумі 6885,93 грн (п/п № 1200 від 11.11.2025р) та пеню в сумі 961,99 грн. Після сплати недоїмки ФОП ОСОБА_1 вжила заходи по поверненню надлишково сплачених сум не на той рахунок, щоб виконати умови п.п. 112.8.8 1 п. 112.8 ст. 112 ПКУ .

Так, згідно з п.п. 112.8.8 прим. 1 п. 112.8 ст. 112 ПКУ обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є помилкова сплата платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов`язання на інший бюджетний рахунок. Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених ст. 43 ПКУ, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов`язань. Вимоги, передбачені ст.43 ПКУ ФОП ОСОБА_1 виконала, що підтверджується заявами (з повідомленням про прийняття податковою), які містяться в електронному кабінеті.

З урахуванням того, що ФОП ОСОБА_1 продовжувала діяти як платник єдиного податку, що підтверджується сплатами (тобто відсутня суб`єктивна сторона правопорушення) та фактично платежі здійснювалися, проте були зараховані помилково; жодного рішення щодо анулювання статусу платника єдиного податку вона не отримувала, та оскільки нею виконанні вимоги, передбачені ст.43 ПКУ та нею не нанесено збитку Державі Україна , вважаю, що рішення № 1813/15-32-24 07-21 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 від 26.12.2024 року слід скасувати як протиправне.

Ухвалою суду від 30.12.2025 року поновлено позивачу строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

До суду від представника відповідача – Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, в задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача у відзиві вказує, що згідно даних ІКС «Податковий блок», на підставі пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами, далі Кодекс) проведено перевірку, щодо порушення умов перебування платником єдиного податку другої групи зі ставкою 10%, фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Складено акт від 03.12.2024 № 52648/15-32-24-07 «Про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку другої групи умов перебування на спрощеної системі оподаткування, обліку та звітності». На підставі акту камеральної перевірки прийнято рішення від 26.12.2024 №1813/15-32-24-07 «Про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )». Головним управлінням ДПС в Одеській області Король А.О. було направлено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.12.2024 № 1813/15-32-24-07-21 та рекомендованим поштовим відправленням.

Відповідач зазначає, що рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку – фізичних осіб від 26.12.2024 № 1813/15-32-24 07-21 прийнято законно та обґрунтовано.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій вказано, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника та встановлених під час такої перевірки порушень. Матеріали справи та сам відзив на позовну заяву не містять доказів проведення документальної перевірки позивача. Відповідач фактично провів камеральну перевірку без встановлення всіх обставин порушень податкового законодавства та без можливості платнику податку бути присутнім, надавати пояснення та документи під час проведення перевірки. Камеральна перевірка за своєю природою не забезпечує дослідження первинних документів та встановлення вини/ обставин порушення в обсязі, необхідному для застосування наслідку у вигляді виключення з Реєстру платників єдиного податку. Відповідачем не спростовано той факт, що позивач помилково перераховував єдиний податок на інший рахунок ДПС та в подальшому самостійно в строк передбачений п.43 ПКУ виправив помилку.

На думку представника позивача, оскільки відповідач не забезпечив ФОП можливості скористатися наданими податковим кодексом правами взяти участь у перевірці, надати пояснення та їх документальне підтвердження, а прийняв оскаржене Рішення без врахування позиції платника податку, та з урахуванням наявних підстав, передбачених п.п. 112.8.8 прим. 1 п. 112.8 ст. 112 ПКУ, таке рішення є необґрунтованим та неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець з 18.08.2023 та перебувала на спрощеній системі оподаткування (ІІ група із ставкою єдиного податку 10%).

Головним управлінням ДПС в Одеській області 03.12.2024 складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку другої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності № 52648/15-32-24-07, яким зафіксовано порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування, а саме:

- наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів: Станом на 01.04.2024р. сума податкового боргу – 3336,00 грн.; Станом на 01.05.2024 р. сума податкового боргу – 4046,00 грн.; Станом на 01.06.2024 р. сума податкового боргу – 4756,00 грн.; Станом на 01.07.2024 р. сума податкового боргу – 5466,00 грн.; Станом на 01.08.2024 р. сума податкового боргу – 6176,00 грн.; Станом на 01.09.2024 р. сума податкового боргу – 6886,00 грн.

26.12.2024 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку №1813/15-32-24-07-21.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Глава 1 розділу XIV ПК України регулює питання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п. 291. 4 ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема,

друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець з 18.08.2023 та перебувала на спрощеній системі оподаткування (ІІ група із ставкою єдиного податку 10%).

Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, а саме, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно з п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділу XIV ПК України можливе лише під час проведення перевірок.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти; 12) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.14 статті 141 цього Кодексу, а також своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на доходи фізичних осіб, визначеного відповідно до підпункту 177.5.1-1 пункту 177.5 статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується відповідачем, що оскаржуване рішення від 26.12.2024 року №1813/15-32-24-07-21 прийнято на підставі акта про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку другої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності № 52648/15-32-24-07 від 03.12.2024, яким зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 умов застосування спрощеної системи оподаткування, а саме: наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів: Станом на 01.04.2024р. сума податкового боргу – 3336,00 грн.; Станом на 01.05.2024 р. сума податкового боргу – 4046,00 грн.; Станом на 01.06.2024 р. сума податкового боргу – 4756,00 грн.; Станом на 01.07.2024 р. сума податкового боргу – 5466,00 грн.; Станом на 01.08.2024 р. сума податкового боргу – 6176,00 грн.; Станом на 01.09.2024 р. сума податкового боргу – 6886,00 грн.

Водночас, Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17).

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 18.03.2025 у справі №610/21398/24, від 11.12.2025 у справі №340/2408/23.

Натомість, матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки, а з спірного рішення вбачається, що воно прийнято на підставі акту про результати камеральної перевірки, що суперечить вищенаведеним положенням ПК України та позиціям Верховного Суду.

Є підставними доводи відповідача про те, що перевірку проведено у відповідності до вимог законодавства, оскільки у спірній ситуації контролюючим органом складено саме акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи. Однак, як вже зазначалось вище, перевірка суб`єкта підприємницької діяльності-платника єдиного податку на предмет дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не може бути предметом камеральних перевірок.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, порушення контролюючим органом процедури прийняття рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку, а саме прийняття такого всупереч вимогам ПК України за наслідками камеральної перевірки, а не документальної, є достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Поряд з цим, оцінивши обставини та підстави прийняття спірного рішення, суд також вважає за доцільне зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що протягом 2023, 2024 року та 2025 року ФОП ОСОБА_1 регулярно здійснювала платежі єдиного податку та подавала передбачену законодавством звітність, що підтверджується платіжними інструкціями, я яких призначенням платежу було «Єдиний податок / ЄП для фiзичних осiб-пiдприємцiв». Однак, кошти були помилково спрямовані на інший бюджетний рахунок, що призвело до утворення переплати з ЄСВ, замість правильного зарахування сум як єдиного податку.

Згідно п.п. 112.8.8 прим. 1 п. 112.8 ст. 112 ПКУ обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є помилкова сплата платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов`язання на інший бюджетний рахунок . Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених ст. 43 ПКУ, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов`язань.

Пунктом 43 ПКУ вважається, якщо внаслідок невірного заповнення платником податків реквізиту платіжної інструкції кошти не надійшли на відповідний рахунок бюджетної класифікації у встановлені ПКУ терміни, то такий платник звільняється від фінансової відповідальності за умови дотримання граничних строків сплати податків або узгодженої суми грошових зобов`язань до бюджету та подання протягом 1095 днів від дня виникнення помилково сплаченої суми заяви про повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пеню, в якій напрямом перерахування коштів визначено погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу, належного до сплати.

При цьому, ФОП ОСОБА_1 Вимоги виконала вимоги, передбачені ст.43 ПКУ, що підтверджується заявами та не заперечується відповідачем.

З урахуванням викладеного, Головним управлінням ДПС в Одеській області не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення від 26.12.2024 року №1813/15-32-24-07-21, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у спосіб обраний позивачем.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ФОП ОСОБА_1 при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, на користь позивача з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області про виключення з реєстру платника єдиного податку від 26.12.2024 року №1813/15-32-24-07-21.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044; код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Суддя П.П.Марин