Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №420/22930/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22930/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув у письмовому провадженні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації до Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації до Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, в якому позивач просить:

Визнати протиправною бездіяльність Південнівської міської ради Одеського району Одеської області (просп. Григорівського Десанту, 18, м. Південне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 21018103), яка полягає у не укладенні охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо об`єкта культурної спадщини – пам`ятки археології національного значення Некрополь «Кошари» (охоронний номер 150017-Н);

Зобов`язати Південнівську міську раду Одеського району Одеської області (просп. Григорівського Десанту, 18, м. Південне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 21018103) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти охоронний договір з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо об`єкта культурної спадщини – пам`ятки археології національного значення Некрополь «Кошари» (охоронний номер 150017-Н) на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, за результатами опрацювання матеріалів щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді окружною прокуратурою виявлено факт протиправної бездіяльності Південнівської міської ради Одеського району Одеської області (далі Південнівська міська рада), що полягає у не укладенні охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації з метою збереження об`єкту культурної спадщини національного значення – Некрополь «Кошари», розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Кошари, за 2,5 км на південь від села. При цьому, обов`язок відповідача щодо укладення вказаного договору передбачено охоронним договором на пам`ятку культурної спадщини № 4/1 від 08.10.2002 року.

Ухвалою суду від 29.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача надав відзив на позов, згідно з яким, об`єкт культурної спадщини Некрополь «Кошари» частково розташовано на землях комунальної власності Южненської міської територіальної громади. На нього накладаються земельні ділянки приватної власності. Південнівська міська рада не має повноважень укладати охоронні договори від імені приватних власників.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою, твердження Відповідача про те, що охоронний договір від 08.02.2002 № 4/1 є чинним та не потребує переоформлення, не відповідає нормам матеріального права.

Від представника позивача надійшли пояснення у справі, згідно з якими ураховуючи викладене, схема розташування об`єктів культурної спадщини національного значення, виконана Управлінням архітектури та містобудування ЮМР за невизначеності меж пам`ятки в установленому законом порядку є неналежним доказом у розумінні процесуального закону. Візуальним співставленням наданої відповідачем схеми та схематичного плану як невід`ємної частини паспорту об`єкта культурної спадщини, доданого до позовної заяви, установлено відмінність місця розташування пам`ятки археології. Окрім того, листом Південнівської міської ради від 15.05.2025 № 719/19-06-02, копію якого додано до позовної заяви, окружну прокуратуру повідомлено про розташування земельних ділянок з кадастровими номерами: 5122785800:01:002:0123, 5122785800:01:002:0316, 5122785800:01:002:0333, 5122785800:01:002:0296 в межах охоронної зони культурної спадщини згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», яка визначається від межі території пам`ятки.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Суд встановив, що об`єкт культурної спадщини національного значення – Некрополь «Кошари», розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Кошари, за 2,5 км на південь від села.

Рішенням виконкому Одеської обласної Ради депутатів трудящих № 381 від 27.07.1971 некрополь взято під державну охорону, 25.11.1974 паспортизовано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» Некрополь «Кошари» занесено до відповідного реєстру як пам`ятку археології національного значення, охоронний номер 150017-Н.

08.10.2002 року між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації, як органом охорони, з одного боку, та Сичавською сільською радою, як користувачем (власником), з іншого боку, укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 4/1.

За змістом п. 1 договору користувач (власник) бере на себе зобов`язання щодо охорони Некрополя античного «Кошари» – пам`ятки археології національного надбання. Термін дії цього договору сторонами не визначено.

Пунктом 3 договору передбачено, що у разі зміни в установленому порядку користувача (власника) новий користувач (власник) зобов`язаний укласти з органом охорони новий охоронний договір.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 20-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Одеської області» затверджено територію Южненської територіальної громади у складі: Южненської, Новобілярської, Сичавської територіальних громад, з визначенням адміністративного центру у м. Южне.

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань установлено, що з 21.12.2020 Сичавська сільська рада Лиманського району Одеської області перебувала у стані припинення. Внесеними 06.01.2022 змінами юридична особа припинена в результаті реорганізації.

Згідно ст.ст. 140, 146 Конституції України, з метою виконання постанови Верховної Ради України «Про перейменування міста Южне Одеського району Одеської області на місто Південне» від 09.10.2024 № 4008-IX, рішенням органу місцевого самоврядування від 14.11.2024 перейменовано «Южненську міську раду Одеського району Одеської області» (код ЄДРПОУ 21018103) на «Південнівську міську раду Одеського району Одеської області».

Супровідним листом Південнівської міської ради № 619/16-06-02 від 25.04.2025 окружну прокуратуру повідомлено про невжиття органом місцевого самоврядування заходів з переоформлення охоронного договору з огляду на зміну адміністративно-територіального устрою Одеської області.

Вважаючи бездіяльність щодо не укладення відповідачем охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо об`єкта культурної спадщини – пам`ятки археології національного значення Некрополь «Кошари» (охоронний номер 150017-Н) на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 протиправною, Доброславська окружна прокуратура звернулася до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно ч. 3 ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Такий договір є першочерговим документом, що встановлює гаранти збереження індивідуально визначеного об`єкту культурної спадщини, ідо враховує його цінність, особливості та стан.

Основним завданням охоронного договору є встановлення режиму використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, видів і термінів виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

До охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет - об`єкт культурної спадщини, правовий режим якого відрізняється від інших матеріальних об`єктів.

Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб`єктний склад.

Так, охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) та власника (власників) об`єкту культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Укладання такого договору відбувається замість видання органом охорони культурної спадщини індивідуального акта, яким покладається на власника (власників) зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Законом України «Про охорону культурної спадщини» передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч.1, ч.3 та ч.4 ст.24 Закону № 1805-ІІІ усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (ч.1 ст.24 Закону № 1805-ІІІ).

Статтею 25 Закону № 1805-ІІІ визначено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог.

Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.

Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Відповідно до п. 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі Порядок № 1768) власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання об`єкту культурної спадщини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку №1768).

Водночас, у пункті 5 Порядку №1768 зазначено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`ятко-охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Суд зауважує, що обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника щодо об`єкту культурної спадщини, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору.

Такий висновок підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16 та від 25.05.2021 у справі №640/4482/20, а також ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі № 826/10265/14.

Так, Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16 вказав, що п. 5 Порядку № 1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, із аналізу положень Закону № 1805-ІІІ та Порядку № 1768 слідує, що юридичні або фізичні особи у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був укласти охоронний договір щодо Некрополя «Кошари», в тій частині яка перебуває у його власності, чого, однак, зроблено не було, що не заперечується відповідачем.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі № 464/2638/17 триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Отже, на дату звернення прокурора до суду з позовом порушення вимог закону з боку відповідача порушення не припинило існувати, що дає підстави для звернення до суду.

Зважаючи на викладені обставини, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення охоронних договорів, допущене відповідачем, є триваючим, на теперішній час відповідач зобов`язаний укласти охоронний договір з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо належної йому частини об`єкта культурної спадщини – пам`ятки археології національного значення Некрополь «Кошари» (охоронний номер 150017-Н) на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. З Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

У постанові від 15.07.2019 у справі № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Право суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване ст. 54 Конституції України.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача ОСОБА_1 протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18.

Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем пам`ятко-охоронного законодавства шляхом укладення нею охоронного договору на археологічну пам`ятку Некрополь «Кошари», в частині, що належить відповідачу, з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону, відтак, позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючисьст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 192-228, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації до Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною бездіяльність Південнівської міської ради Одеського району Одеської області (просп. Григорівського Десанту, 18, м. Південне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 21018103), яка полягає у не укладенні охоронного договору з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо належної їй частини об`єкта культурної спадщини – пам`ятки археології національного значення Некрополь «Кошари» (охоронний номер 150017-Н);

Зобов`язати Південнівську міську раду Одеського району Одеської області (просп. Григорівського Десанту, 18, м. Південне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 21018103) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти охоронний договір з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо належної їй частини об`єкта культурної спадщини – пам`ятки археології національного значення Некрополь «Кошари» (охоронний номер 150017-Н) на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

В іншій частині позову – відмовити.

Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – Доброславська окружна прокуратура Одеської області (Код ЄДРПОУ: 0352855229 вул. Центральна, 85, с. Доброслав, Одеський район, Одеська область, 67500) в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (адреса вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012 ЄДРПОУ 40055626).

Відповідач - Південнівська міська рада Одеського району Одеської області (просп. Григорівського Десанту, 18, м. Південне, Одеська обл., 65481 ЄДРПОУ 21018103).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 01 травня 2026 року.

Суддя Н.В. Бжассо