Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №420/275/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/275/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув у письмовому провадженні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення ОСОБА_1 до розшуку та передачі інформації до органів Національної поліції.

Визнати протиправною бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_2 : ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 20.11.2025; неврахування медичних обставин та документів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 : негайно виключити ОСОБА_1 з розшуку; припинити передачу будь-якої інформації про мене до органів Національної поліції; надати реальний строк (не менше 30 днів) для завершення медичного дообстеження та проходження ВЛК після оновлення медичних документів

Ухвалою суду від 26.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на військовому обліку та має хронічні захворювання, що потребують тривалого лікування та спеціалізованого спостереження. У зв`язку з цим йому необхідно пройти медичне дообстеження та військово-лікарську комісію (ВЛК) після оновлення медичних документів. 20 листопада 2025 року позивач направив письмове звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням врахувати його медичні обставини та надати реальний строк для проходження ВЛК. Звернення було доставлене ТЦК 25 листопада 2025 року, однак, відповідь позивач не отримав. Крім цього, після 28 листопада 2025 року ТЦК позивача до розшуку та передав інформацію до Національної поліції України. Вказані дії позивач вважає протиправними.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким, позивач порішив правила військового обліку, оскільки був тимчасово непридатним до 10.03.2025 року та зобов`язаний був пройти медичний огляд, чого не вчинив. Дії відповідача спрямовані на внесення позивача до розшуку є правомірними та вчинені з метою притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позов.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також, суд встановив, що згідно з довідкою ВЛК № 111/1 від 10.01.2025 року ОСОБА_1 визнаний тимчасово непридатним та таким, що потребує лікування до 10.03.2025 року..

Згідно з обліковими даними з ЄДРПВР, ОСОБА_1 не пройшов ВЛК (відмовився від проходження), у зв`язку із чим відповідач 02.12.2025 в електронному вигляді звернувся до ГУНП в Одеській області із поданням про здійснення адміністративного затримання позивача та доставлення.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача засобами поштового зв`язку із заявою, в якій просив припинити його розшук та доставлення до моменту завершення процедури проходження ВЛК,

Вказана заява отримана представником ІНФОРМАЦІЯ_6 25.12.2025 року, однак відповідь позивачу відповідач не надав.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо нього даних про порушення правил військового обліку та бездіяльність щодо не розгляду його заяви - протиправними.

Визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі здійснюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту Закон № 2011-ХІІ).

Згідно із статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 2 Закону №2011-ХІІ, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законами України.

Згідно з п. 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" (затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-ІХ) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент подання позову строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч.1, 3ст.1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5ст.1 Закону № 2232-XII).

Згідно з ч.9 ст.1 Закону № 2232-ХІІ, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно із ч. 10 ст.1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5 статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону № 1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 Закону № 3543-XII, у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Частиною 3 статті 38 Закону № 2232-XII передбачено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно п. 56 Порядку № 1487, Національна поліція: за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

З огляду на наведені положення законодавства, суд робить висновок, що відомості про порушення призовником, військовозобов`язаним і резервістом правил військового обліку, зокрема шляхом розміщення інформації про розшук особи територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, можуть відображатися лише в тому випадку, коли до Реєстру стосовно відповідної особи введено дані про її притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, а саме: дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

З огляду на надані сторонами доказами та з урахуванням відсутності заперечень з цього приводу зі сторони відповідача, позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Проте відповідачем зазначається, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів мітиться запис про порушення ним правил військового обліку.

Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до ч. 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.

З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, протокол по КУпАП відносно позивача не складався, суд зазначає, що відомості до Реєстру відносно нього внесені безпідставно.

Той факт, що відповідач посилається на те, що позивач не пройшов ВЛК після спливу строку тимчасової непридатності, чим порушив Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» не є відомостями, які вносяться до реєстру, оскільки, як зазначалось, це не є фактом притягнення до відповідальності.

При цьому, як встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 КУпАП не доведено, оскільки протокол не складався, а тому факт притягнення до відповідальності останнього відсутній.

Оскільки за приписами частини восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов`язання саме відповідача, як орган ведення Реєстру, вчинити певні дії.

Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення ОСОБА_1 до розшуку та передачі інформації до органів Національної поліції та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку, направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 20.11.2025; неврахування медичних обставин та документів та зобов`язання відповідача надати реальний строк (не менше 30 днів) для завершення медичного дообстеження та проходження ВЛК після оновлення медичних документів, суд зазначає наступне.

Так, у заяві, яка направлена позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_6 та отрмианна останнім 25.12.2025, ОСОБА_1 просив: « 1. Надати письмове роз`яснення щодо: підстав оголошення мене в розшук; конкретної дати та документу, яким це оформлено. 2.Зупинити (або скасувати) заходи розшуку та доставлення до моменту: завершення мого медичного дообстеження; оформлення необхідних медичних документів; проходження ВЛК у встановленому порядку з урахуванням фактичного стану здоров`я. 3. Вважати цю заяву офіційним повідомленням про моє місцезнаходження та відсутність наміру ухилятися від виконання військового обов`язку.»

Тобто, позивач не порушував питань щодо надання йому строку для проходження ВЛК, а тому в цій частині позов до задоволення не належить.

Разом з тим, відповідач взагалі не розглянув звернення позивача та не надав жодної відповіді.

Суд зазначає, що згідно зі ст.1 ЗУ «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Приписами ч. ч. 1, 4 ст. 3 ЗУ «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно зі ст. 4 ЗУ «Про звернення громадян», до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно зі ст. 19 ЗУ «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

З огляду на наведені положення ЗУ «Про звернення громадян», у відповідача наявний обов`язок щодо розгляду отриманої 25.12.2025 року заяви ОСОБА_1 та надання відповіді по суті звернення, а тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 належать до задоволення шляхом:

Визнання протиправною бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 20.11.2025, яке отримане центром 25.12.2025 року;

Зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути звернення ОСОБА_1 від 20.11.2025, яке отримане центром 25.12.2025 року та надати відповідь по суті звернення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд встановив, що за звернення до суду із вказаним позовом позивач сплатив 2130,00 грн. судового збору, проте, з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 1500,00 грн. судового збору.

Керуючисьст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення ОСОБА_1 до розшуку та передачі інформації до органів Національної поліції.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 20.11.2025, яке отримане центром 25.12.2025 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянути звернення ОСОБА_1 від 20.11.2025, яке отримане центром 25.12.2025 року та надати відповідь по суті звернення.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1500,00 грн.

Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений та підписаний судом 01.05.2026 року.

Суддя Н.В. Бжассо