Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №420/43071/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/43071/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області, Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області, Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, в якому позивач просить суд:

скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” від 11.07.2025 р. №ЦО-18401 про не встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності з 19.09.2023 р.;

скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про прийняття суми переплати пенсії на облік від 05.08.2025 р. № 2824 про утримання з ОСОБА_1 переплати пенсії за період з 19.09.2023 р. по 31.07.2025 р. у розмірі 88 339 грн 07 коп.;

зобов`язати Державну установу “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” провести оцінювання повсякденного функціонування особи – ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24 грудня 2025 року з матеріалів справи № 522/23455/25-Е ОСОБА_2 стало відомо, що згідно з рішенням ГУ ПФУ в Одеській області про прийняття суми переплати пенсії на облік від 05.08.2025 р. № 2824 у зв`язку з не встановленням йому групи інвалідності з 19.09.2023 р. відповідно до інформації з витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Також в матеріалах справи містилася копія витягу з вищезазначеного рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ», що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України, від 11.07.2025 р. № ЦО-18401.

Позивач вказує, що лист від ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ», яким ОСОБА_1 мало бути викликано на обстеження до клініки ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» з метою проведення ретельного аналізу документів його медико-експертної справи та підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення йому групи інвалідності, позивачу не надходив. Відповідно, ОСОБА_2 не знав та не міг знати про обов`язок прибуття на обстеження до клініки інституту, а обстеження особи, таким чином, не було проведено.

Як зазначає позивач, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ», щодо того, що група інвалідності позивачу не встановлена з 19.09.2023 р., в першу чергу, суперечить приписам Конституції України, а отже – прийнято неправомірно. Як наслідок, рішення ГУ ПФУ в Одеській області про прийняття суми переплати пенсії на облік від 05.08.2025 р. № 2824, відповідно до якого у ОСОБА_1 нібито утворилася переплата пенсії з інвалідності за період з 19.09.2023 р. по 31.07.2025 р., прийняте у зв`язку з безпідставним невизнанням позивача інвалідом з 19.09.2023 р., також є неправомірним.

Також, як вказує позивач, проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відносно ОСОБА_1 геть не відбулося, тим паче з незалежних від нього підстав, у зв`язку з порушенням експертною командою ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» порядку проведення оцінювання, зокрема у зв`язку з неповідомленням особи про проведення оцінювання, що позбавляє експертну команду повноважень щодо прийняття рішення про не встановлення інвалідності відповідно до законодавства. Нормами закріплено вичерпний перелік форм проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, що унеможливлює прийняття рішення про не встановлення інвалідності без проведення оцінювання у будь-який з цих форм.

Позивач вважає, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» від 11.07.2025 р. № ЦО-18401 та прийняте на його підставі рішення ГУ ПФУ в Одеській області про прийняття суми переплати пенсії на облік від 05.08.2025 р. № 2824 не містять під собою законних підстав, є протиправними та такими, що порушують права позивача у сфері пенсійного забезпечення як особи з інвалідністю.

Ухвалою суду від 05.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 30.04.2026 року клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву – задоволено. Прийнято та долучено до матеріалів справи відзив на адміністративний позов, поданий представником Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”.

До суду від представника відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, в задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача у відзиві вказує, що управлінням було прийнято Рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік №2824 від 05.08.2025 року, у зв`язку з тим, що згідно рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 11.07.2025 №ЦО-18401 позивачу не встановлено групу інвалідності з 19.09.2023. Відтак, Головне управління діяло в порядку передбаченому законодавством, обґрунтовано, а тому підстави для задоволення позовної вимоги позивача – відсутні.

До суду від представника відповідача – Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, в задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача у відзиві вказує, що експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи законно та в межах повноважень визначених чинним законодавством був проведений ретельний аналіз документів медико-експертної справи Позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, а також, експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування попереднього рішення МСЕК. За результатами проведеного аналізу медико-експертної справи Позивача було встановлено, що розглянувши надану медичну документацію, експертна команда дійшла висновку: наявна у пацієнта патологія нервової та серцево-судинної систем обмежує його життєдіяльність в легкому ступені. Тому, згідно з Постановою КМУ №1317від 03.12.2009 даних для встановлення жодної групи інвалідності з 19.09.2023 р. немає. Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі Позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством.

Представник відповідача стверджує, що норми Положення № 1338 чітко визначають, що участь особи передбачається лише у разі необхідності…, якщо у експертної команди буде недостатньо тих медичних документів, що наявні в матеріалах медико-експертної справи або, якщо у експертної команди є сумніви щодо визначення групи інвалідності. Позивач не враховує, що огляд не проводився та не передбачався, адже проводилась саме перевірка обґрунтованість прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності, у тому числі Позивачу. Отже, спірний індивідуальний акт, а саме, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО, яким було скасоване попереднє рішення МСЕК,у контексті частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, прийняте у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ від 15 листопада 2024р. № 1338, Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022, а тому є законним та обґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності до 01.10.2025 року, причина інвалідності: загальне захворювання, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 504264 від 19.09.2023 року.

З інформації, викладеної на веб-сайті «Судова влада», Максиму Володимировичу стало відомо, що ГУ ПФУ в Одеській області звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсії.

05.08.2025 року ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення № 2824 про прийняття суми переплати пенсії на облік, в якому зазначено:

«Розглянувши пенсійну справу і особовий рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 і одержував пенсію по інвалідності в розмірі 4145 грн 89 коп. на місяць, встановлено, що cума переплати 88339 грн 07 коп. згідно з довідкою відділу опрацювання документації № 1 управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області утворилася за період з 19.09.2023 по 31.07.2025.

У зв`язку з невстановленням групи інвалідності з 19.09.2023 відповідно інформації з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України, від 11.07.2025 №ЦО-18401, утворилась переплата в розмірі 88339 грн 07 коп., яка прийнята на облік в серпні 2025 року».

Вважаючи рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21.03.1991 № 875-XII “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (далі Закон №875-ХІІ).

Відповідно статті 2 Закону №875-ХІІ, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Положення частин 1, 2 статті 6 Закону №875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру” з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Закон України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” від 06.10.2005 №2961-IV в статті 1, яка визначає терміни, що застосовуються у цьому законі унормовує, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022, який у подальшому продовжений та триває станом на цей час.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 “Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”, уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, визначено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 “Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів”, що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 25.10.2024 № 1207 та 08.11.2024 № 1276, якими були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 “Питання медико-соціальної експертизи”.

Далі, 19.12.2024 прийнятий Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ) яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно абзацу 1 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).

Відповідно пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-IX особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України “Про військовий обов`язок та військову службу” та “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності);

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 3 розділу ІІ Закону №4170-ІХ передбачає, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” (далі- Постанова №1338), якою затверджені Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Абзац 8 пункту 3 Постанови №1338 визначає, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України “Про військовий обов`язок та військову службу” та “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Згідно підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1338 (в редакції, чинній станом на день прийняття рішення за результатами проведеної перевірки), Центр оцінювання функціонального стану особи, крім іншого, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних дослідженьна базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Аналогічного змісту положення щодо проведення повторного оцінювання відображено у п. 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, у якому, серед іншого також зазначено, що за результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Судом встановлено, що за змістом спірного рішення (Витягу), фактично позивачу скасовано ІІІ групу інвалідності, загальне захворювання, з 19.09.2023 року.

Підставою для скасування цього рішення позивачем у позові зазначено те, що експертною командою ДУ “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” під час прийняття оскаржуваного рішення була порушена процедура проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або перегляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи щодо нього.

Зокрема, позивач вказує, що він не був повідомлений про необхідність проведення повторного оцінювання, яке здійснено без повного медичного обстеження та проведення необхідних досліджень, тобто дослідження проведене без участі позивача, за результатами якого прийнятий індивідуальний акт, яким фактично скасована встановлена група інвалідності, що є порушенням вказаного Порядку та прав останнього на участь у такому оцінюванні.

Так, відповідач не заперечує того факту, що позивача не було сповіщено про розгляд вказаного питання, натомість стверджує, що таке сповіщення не є обов`язковим, посилаючись на приписи Положення №1338.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до абзацу другого підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, передбачено, що якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Отже, аналіз вказаного пункту Положення свідчить про обов`язок експертної команди повідомити особу про проведення повторного оцінювання у визначений спосіб.

Проте, відповідач не надав доказів виконання вимог щодо належного повідомлення позивачки про проведення повторного оцінювання на адресу її електронної пошти, або шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також не надав доказів відображення в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення завчасного повідомлення позивачки про проведення повторного оцінювання.

В свою чергу, позивач про вчасне отримання такого повідомлення також заперечив.

Вказані дії відповідача, на переконання суду, є порушенням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення №1338.

Також суд враховує, що відповідачем не надано жодних доказів того, що спірне рішення приймалось на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, із проведенням необхідних досліджень або доказів того, що позивач від проходження повного медичного обстеження відмовився.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вказані вище порушення встановленого законом порядку проведення переогляду та повторного оцінювання осіб з інвалідністю, дають підстави стверджувати, що спірне рішення експертної команди ДУ “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України”, яким визнано, що позивач не є особою з інвалідністю, прийняте за результатом фактично заочного огляду є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також враховує, що пунктом 51 Порядку №1338 передбачено, що відповідна перевірка проводиться, окрім іншого, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді.

У контексті наведено, судом враховується правова позиція Судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 07 серпня 2019 року у справі №826/2212/17, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого, прийняті у межах кримінального провадження, до моменту їх скасування у встановленому КПК України порядку.

Разом з тим, зі змісту витягу з рішення експертної команди встановлено, що підставою проведення перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності позивачу став лист від ДБР № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 кримінальне провадження № 62024000000000923 від 21.10.2024.

Водночас відповідачем разом із відзивом подано до суду документи, на підставі яких проведено перевірку обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності позивачеві, а саме: постанову слідчого Головного слідчого управління ДБР від 31.01.2025 року про залучення спеціалістів у межах кримінального провадження № 6202400000000923.

Так, у вказаній постанові зазначено, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч.1 ст. 366-2, ч. 2, ч. 4 ст. 358 КК України за фактом видачі МСЕК завідомо неправдивих документів про встановлення інвалідності.

В обґрунтування постанови зазначено, що під час досудового розслідування кримінального провадження було встановлено ряд обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадження, а тому виникла необхідність у перевірці обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами (медико-соціальними експертними комісіями) щодо встановлення груп ряду працівникам державних і правоохоронних органів.

У зв`язку із викладеним вказаною постановою у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 в якості спеціалістів для проведення дослідження залучено працівників ДУ “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України”.

Також цією постановою поставлений перелік питань, які підлягають дослідженню спеціалістами, а саме: Чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення груп інвалідності, в тому числі, ОСОБА_1 ..

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25 сформував висновок про те, що якщо документ правоохоронного органу, на який посилається відповідач, має характер процесуального акта, прийнятого в межах кримінального провадження, та є обов`язковим до виконання, його отримання створює для відповідача правовий обов`язок реагування у межах компетенції, визначеної пунктом 51 Порядку №1338. Водночас для визнання такого документа належною підставою у розумінні пункту 51 Порядку №1338 судам необхідно встановити його процесуальну природу та відповідність формі, передбаченій законом. Сам по собі лист правоохоронного органу без з`ясування, чи є він процесуальним рішенням у межах кримінального провадження або належним запитом робочої групи з моніторингу, не може автоматично свідчити про виникнення у відповідача обов`язку проведення перевірки.

Впровадження механізмів екстериторіального моніторингу рішень МСЕК в умовах воєнного стану переслідує легітимну мету - захист національної безпеки та забезпечення справедливості у розподілі соціальних ресурсів держави. Встановлення інвалідності “безстроково” не створює “абсолютного імунітету” від перевірки обґрунтованості такого статусу, якщо існують об`єктивні сумніви у законності його отримання. Перегляд таких рішень є формою реалізації принципу належного урядування, де держава на підставі закону виправляє можливі системні помилки задля захисту суспільного інтересу.

Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що постанова слідчого Головного слідчого управління ДБР від 31.01.2025 року у межах кримінального провадження № 6202400000000923, на яку посилається відповідач, має характер процесуального акта (рішення), прийнятого в межах кримінального провадження, та є обов`язковим для здійснення відповідачем відповідних дій з перевірки обґрунтованості прийняття рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення груп інвалідності, зокрема, ОСОБА_1 ..

Разом з тим реалізація контрольних повноважень Центру оцінювання не може здійснюватися поза межами чітко визначених процедурних гарантій.

Таким чином, з огляду на встановлені раніше порушення відповідачем щодо неповідомлення позивачки про проведення повторного оцінювання у спосіб, визначений підпунктом 2 пункту 8 Положення №1338 та пунктом 51 Порядку № 1338, та яке проведено без урахування її стану здоров`я, зокрема, повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі відповідних державних установ, здійснена поза межами чітко визначених процедурних гарантій перевірка, в даному випадку є підставою для визнання прийнятого за результатами такої перевірки рішення неправомірним.

Водночас, суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 25.09.2018 у справі №804/800/16 та від 26.09.2018 у справі №817/820/16, відповідно до яких суд не здійснює самостійно оцінку підставності прийняття певного висновку з медичних критеріїв, адже суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері.

Отже, перевірка правомірності встановлення позивачу групи інвалідності входить до повноважень відповідача, однак останній прийняв рішення про позбавлення позивача такого статусу, фактично без врахування медичних критеріїв.

Підсумовуючи вищевикладене суд наголошує, у контексті спірних відносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності прийнятого рішення, оскільки за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

З урахуванням встановлених вище фактичних обставин справи, суд погоджується з доводами позивача щодо недотримання відповідачем принципу належного урядування під час прийняття спірного рішення з огляду на порушення процедури його ухвалення.

Отже, суд вважає, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” від 11.07.2025 р. №ЦО-18401 про не встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності з 19.09.2023 р.

Вирішуючи вимогу позивача про зобов`язання Державної установт “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” провести оцінювання повсякденного функціонування особи – ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки після скасування рішення від 11.07.2025 р. №ЦО-18401, рішення МСЕК, оформленого довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 504264 від 19.09.2023 року поновлює свою дію з моменту його скасування, що, відповідно, не потребує подальшого проведення оцінювання повсякденного функціонування особи – ОСОБА_1 .

Що стосується вимог про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про прийняття суми переплати пенсії на облік від 05.08.2025 р. № 2824 про утримання з ОСОБА_1 переплати пенсії за період з 19.09.2023 р. по 31.07.2025 р. у розмірі 88 339 грн 07 коп., суд вказує наступне.

Порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-ІV) та статтею 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ)

Відповідно до статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Статтею 103 Закону №1788-ХІІ визначено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.

Крім того, механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 №6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2014 №25-3) (далі - Порядок №6-4).

Пунктами 3 та 4 Порядку №6-4 встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

У разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Вказаними нормами передбачено обов`язок позивача повідомляти відповідача про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, за невиконання якого передбачено відповідальність.

Виходячи зі змісту зазначених норм, сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається пенсіонером або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку лише у двох випадках: коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або у разі подання страхувальником недостовірних відомостей.

Таким чином, діючим законодавством України визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на страхувальника.

Відповідальність може бути покладена на пенсіонера на підставі частини 1 статті 103 Закону №1788 виключно в наслідок зловживання з боку такої особи, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №489/205/16-а, від 03.10.2019 у справі №487/3380/16-а, від 11.02.2020 у справі №761/41107/16-а, від 18.08.2020 у справі №638/10460/17, від 22.04.2021 у справі №688/742/17.

Всупереч вимогам 1 статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в оскаржуваному рішенні Пенсійним органом не зазначено які зловживання з боку позивача, як пенсіонера або подання яких недостовірних даних страхувальником призвели до надміру виплати пенсії.

З пояснень представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву слідує, що рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 05.08.2025 р. № 2824 прийнято Пенсійним органом на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", яким визначено, що друга група інвалідності встановлена позивачу необґрунтовано.

Разом з тим, про наявність будь-яких зауважень до наданих позивачем документів, даних щодо зловживання з боку позивача при призначенні/перерахунку пенсії або подання ним недостовірних відомостей, відповідач суду не повідомив, доказів на підтвердження цього також не надав.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги відсутність встановленого факту зловживання з боку позивача при призначенні пенсії, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.08.2025 р. № 2824 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За подання даного адміністративного позову позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, слід стягнути з Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” та Головного управління ПФУ в Одеській області на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області, Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” від 11.07.2025 р. №ЦО-18401 про не встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності з 19.09.2023 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про прийняття суми переплати пенсії на облік від 05.08.2025 р. № 2824 про утримання з ОСОБА_1 переплати пенсії за період з 19.09.2023 р. по 31.07.2025 р. у розмірі 88 339 грн 07 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ПФУ в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.

Стягнути з Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідачі: Державна установа “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” (49005, м. Дніпро, провул. Феодосія Макаревського, 1-А код ЄДРПОУ 03191673).

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).

Суддя П.П. Марин