Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №420/41368/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/41368/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій, бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.11.2016 по 28.02.2018 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.11.2016 по 28.02.2018 року, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року із врахуванням вимог абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , за період з січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року та на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 , за період з січня 2020 року по 20 травня 2023 року нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року та на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року №704;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки з 2020 року по 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року №704;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки з 2020 року по 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року №704;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з 2020 року по 2023 рік, у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату, ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань з 2020 року по 2023 рік, у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив військову службу у Державній прикордонній службі України у період з 10.11.2016 по 30.08.2024 року, де йому нараховувалося грошове забезпечення , що підтверджується наданими до позовної заяви довідками про нараховане та виплачене грошове забезпечення у відповідний період. У відповіді від 13.11.2025 року відповідачем було надано довідки розрахунок за період січня 2016 року по грудень 2024 року. Також із наданих довідок – розрахунку за період з січня 2016 року по грудень 2024 року встановлено, що нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалася без дотримання вимог чинного законодавства. Позивач вважає, що за період проходження служби з січня 2020 року по травень 2023 року йому виплачувалося грошове забезпечення та грошова допомога на оздоровлення в розмірах менших за ті на які він мав право відповідно до законодавства.

Також, у відповіді від 13.11.2025 року, військова частина НОМЕР_1 відмовила у нарахуванні та виплаті індексації за період з листопада 2016 року по грудень 2019 року. Проте, така позиція є неправомірною, адже державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Ухвалою суду від 17.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

До суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача зазначено, що позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача вказує, що на момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення базового місяця здійснювалося з урахуванням змін розмірів доплат, надбавок та премій до грошового забезпечення військовослужбовців. В подальшому, у період з 01.03.2018 року до дати виключення зі списків військової частини позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення із урахуванням базового місяця саме березень 2018 року. Разом з тим, що суд повинен критично віднестись до тверджень та розрахунків базового місяця Позивачу, адже нарахування розміру індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень Відповідача.

Представник відповідача також зазначає, що оскільки в березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації в березні 2018 року повинна розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, до визначеної (згідно абзаців 4 та 5 пункту 5 Порядку № 1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 відсотка). Тобто, з березня 2018 року підлягає до виплати сума індексації грошового забезпечення, визначена на підставі вищенаведених положень Порядку № 1078, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації. При цьому, в місяці підвищення посадового окладу Позивача відповідно до постанови КМУ №704, тобто у березні 2018 року розмір його грошового забезпечення збільшився у порівняні з розміром грошового забезпечення лютого 2018 року на 2 687,97 грн.

Крім того, відповідач вказав, що питання про невідповідність положень пункту Постанови КМУ № 704 в редакції Постанови КМУ № 103 рішенню Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/6453/18 про скасування даної редакції та питання чинності чи не чинності Постанови КМУ № 704 в редакції на момент її прийняття, не є компетенцією Відповідача під час розрахунку грошового забезпечення Позивача. Маючи право лише виконувати вимоги законодавства, а не його змінювати чи виходити за його рамки, НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) правомірно застосував положення пункту 4 в редакції Постанови КМУ № 103.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України у період з 10.11.2016 по 29.08.2024 року.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 29.08.2024 № 346-ОС, виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення головного сержанта ОСОБА_1 (П-043679), інспектора прикордонної служби 3 категорії номера обслуги першого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави відділу прикордонної служби (тип С), який вибуває для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника Військової академії (м. Одеса), з 29 серпня 2024 року.

Даним наказом вирішено також:

- щорічну основну відпустку за 2024 не використав

- щорічну основну відпустку за 2023 рік використав у кількості 30 (тридцять) календарних днів

- щорічну основну відпустку за 2022 рік не використав

- грошова допомога для оздоровлення за 2024 рік виплачена.

Адвокатом Комаса О.В. в інтересах ОСОБА_1 подано до військової частини НОМЕР_1 запити щодо проведення перерахунку, нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з листопада 2016 по грудень 2019, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення -січень 2008 року; індексації грошового забезпечення з врахування вимог абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а також перерахунку грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення.

Листом від 11.11.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що « … за змістом положень абзаців 3-5 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діє з 15 березня 2018 року) сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, до визначеної (згідно абзаців 4 та 5 пункту 5 Порядку № 1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 відсотка). З огляду на те, що за офіційними даними Державної служби статистики України величина індексу споживчих цін з березня 2018 року не перевищувала передбаченого порогу індексації у 103%, підстави виплати суми індексації грошового забезпечення у підвищеному розмірі у цей період відсутні».

Також, листом від 11.11.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що « … місячне грошове забезпечення (розмір посадового окладу, окладу за військовими спеціальним) званням), додаткові види грошового забезпечення з січня 2020 по травень 2023 нараховувалось ОСОБА_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 14 у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Інформація про розміри посадових окладів. та тарифні розряди військовослужбовців у відкритому доступі міститься у Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №№704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.03.2018».

Крім того, як вбачається з особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з січня 2020 року по травень 2023 року він отримував:

- у січні 2020 року, у грудні 2021 року, у червні 2022 року, у березні 2023 року, у червні 2024 року грошову допомогу на оздоровлення;

- матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань у квітні 2022 року, у квітні 2023 року, у серпні 2024 року.

Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст.65 Конституції України, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язані з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 2 статті 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Грошове забезпечення військовослужбовців врегульовано статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення”.

За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”).

Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Вказаний Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Згідно п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абз.8 п.4 Порядку №1078 проведення індексації грошових доходів населення № 1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів з доходу їх платника. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Судом встановлено, що позивачу за період 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

Обґрунтовуючи правомірність невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 10.11.2016 по 28.02.2018, відповідач посилався на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення для проведення індексації”.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі “Кечко проти України” (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі №9-рп/2013 зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 року у справі №825/694/17.

Щодо визначення місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін січня 2008 року, суд зазначає наступне.

За приписами статті 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.12.2015 внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111) цифри “ 101” замінити цифрами “ 103”.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” (в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 року внесено зміни в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, та цифри “ 101” замінено цифрами “ 103”.

Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.12.2015.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до п.5 Порядку № 1078 в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Тобто, відповідно до положень п.5 Порядку № 1078 в редакції, яка діяла до 15.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі – постанова № 1013) були внесені зміни у вищевказаний Порядок, у зв`язку з чим з 01 грудня 2015 року вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.

Так, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Тобто з прийняттям постанови від 09.12.2015 року № 1013 змінилась процедура визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Таким місяцем є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.

Відтак з викладеного вбачається, що із прийняттям постанови від 09.12.2015 № 1013 місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв`язку із встановленням надбавок, виплати премії, тощо), а місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Тобто, із прийняттям постанови від 09.12.2015 № 1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець згідно з постановою Кабінету Міністрів України.

При цьому, обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовця прийнято на військову службу, коли його призначено на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Тобто, розміри грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема розміри посадових окладів, визначаються виключно Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено позивачем, не спростовано відповідачами та встановлено судом, підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займала позивач, відбулось на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008.

Наступне підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Оскільки доказів підвищення у період з 10.11.2016 по 28.02.2018 2018 року тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, до суду не надано та судом відповідні обставини не встановлено, суд дійшов висновку, що при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 10.11.2016 по 28.02.2018 року, місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін повинен бути січень 2008 року.

На підставі викладеного суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги позивача в частині:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.11.2016 по 28.02.2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.11.2016 по 28.02.2018 року, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року суд зазначає.

В період спірних правовідносин Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) визначав правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5.

У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.

Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв`язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” та положень цього Порядку.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.07.2017р. №704 (далі по тексту - Порядок №704) вступила у дію 01.03.2018, якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Відповідно до абз.1, 2 п.5 Порядку №1078 значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з наступного місяця.

Тобто, місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін у період з 01.03.2018 є березень 2018 року, що відповідачами не заперечується.

Також відповідно до офіційних даних, які містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року до жовтня 2018 року індекс споживчих цін, який обчислюється наростаючим підсумком не перевищував поріг індексації 103%.

У даний період спірним між сторонами є виплата суми індексації у разі настання обставин, передбачених абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

З системного аналізу абз. 3, 4, 5 п.5 Порядку №1078 можна дійти висновку, що не нараховується індексація у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки), якщо розмір такого підвищення (з урахуванням всіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці. Якщо ж сума підвищення не перекриває суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення.

Отже, для з`ясування питання чи має позивач право на застосування при нарахуванні індексації грошового забезпечення починаючи з 01.03.2018 згідно приписів абзацу 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, необхідно з`ясувати розмір грошового забезпечення за посадою позивача за лютий 2018 року, розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів - березень 2018 року.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.03.2024 року у справі №440/8322/22 розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

За нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.

При кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:

ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х … - 100%, де:

ПІСЦн - приріст індексу споживчих цін, %;

ІСЦ1 - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;

ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.

При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.

Розрахунок величини приросту індексу споживчих цін слід починати з лютого 2008 року, як місяця наступного за тим, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме:

у 2008 році 9 разів: січень-травень, вересень-грудень;

у 2009 році 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад;

у 2010 році 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень;

у 2011 році 3 рази: січень, березень, квітень;

у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%;

у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%;

у 2014 році 8 разів: березень-червень, вересень-грудень;

у 2015 році 8 разів: січень-травень, вересень-листопад;

у 2016 році 1 раз: квітень;

у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%;

у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

Таким чином, розрахунок величини приросту індексу споживчих цін за вказаний період має наступний вигляд:

2008 рік: 1,027 * 1,038 * 1,031 * 1,013 * 1,002 (1,008 * 0,995 * 0,999) * 1,011 * 1,017 * 1,015 * 1,021 * 2009 рік: 1,029 * 1,015 * 1,014 * 1,014 (1,009 * 1,005) * 1,011 * 1,014 (0,999 * 0,998 * 1,008 * 1,009) * 1,011 * 2010 рік: 1,018 * 1,019 * 0,993 (1,009 * 0,997 * 0,994 * 0,996 * 0,998) * 1,012 * 1,029 * 1,016 (1,005 * 1,003 * 1,008) * 2011 рік: 1,01 * 1,009 * 1,014 * 1,013 * 1,009 (1,008 * 1,004 * 0,987) * березень 2014 року - грудень 2014 року: 1,022 * 1,033 * 1,038 * 1,01 * 1,012 (1,004 * 1,008) * 1,029 * 1,024 * 1,019 * 1,03 * 2015 рік - березень 2016 року: 1,031 * 1,053 * 1,108 * 1,14 * 1,022 * 0,986 (1,004 * 0,99 * 0,992) * 1,023 * 0,987 * 1,02 * 1,022 (1,007 * 1,009 * 0,996 * 1,01) * квітень 2016: 1,035 * травень 2016 - березень 2018: 1,245 (1,001 * 0,998 * 0,999 * 0,997 * 1,018 * 1,028 * 1,018 * 1,009 * 1,011 * 1,01 * 1,018 * 1,009 * 1,013 * 1,016 * 1,002 * 0,999 * 1,02 * 1,012 * 1,009 * 1,01 * 1,015 * 1,009) = 253,30%.

Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України Про державний бюджет України на 2018 рік, становив 1762 гривні.

Отже, величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 253,30%.

Таким чином можлива індексації грошового забезпечення за посадою позивача у березні 2018 року складала 4463,15 грн. (253,30% * 1762,00).

Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

При вирішення даної адміністративної справи суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду 20 квітня 2023 року по справі №320/8554/21 а саме:

…Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

103. Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078)….

106. Щодо фіксованої суми індексації, то слід зазначити, що Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” і Порядок №1078 такого поняття не містять.

107. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

108. Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

109. З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

110. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

110.1. сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

110.2. сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

111. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

112. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

113. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення….

Вказані висновки також узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №380/9726/20, який також зазначив, що: …100. Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суди попередніх інстанцій повинні встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

101. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

102. Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Згідно поданих до суду особистих карток ОСОБА_1 , розмір грошового забезпечення позивача склав:

- у лютому 2018 року 5922,16 грн. та складалося з:

посадового окладу 565 грн., окладу за військовим званням 40 грн., надбавки за вислугу років 60,50 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань 598,95 грн., надбавка за особливі умови служби 84,75 грн., премії 3248,75 грн., компенсації 1324,21 грн.

- у березні 2018 року 8659,92 грн. та складалося з:

посадового окладу 2640 грн., окладу за військовим званням 670 грн., надбавки за вислугу років 827,50 грн., премії 3194,40 грн., компенсації 1328,02 грн.

Відтак, грошовий дохід позивача збільшився на 2737,76 грн. (8659,92 грн. - 5922,16 грн.).

Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, враховуючи збільшення розміру грошового забезпечення позивача у березні 2018 року на 243,10 грн., починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078, має виплачуватися у розмірі 1725,39 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.

На підставі наведеного у сукупності, оскільки позивачу індексацію грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 нараховано та виплачено не було, враховуючи ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 у сумі 1725,39 грн. на місяць з урахуванням висновків суду.

Також, що стосується позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія та грошової допомоги для оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально – побутових питань) за період з 29.01.2020 до 20 травня 2023 року, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558.

Згідно п. 2 розділу І Інструкції № 558 грошове забезпечення військовослужбовців (крім курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі — академія) із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) складається з:

посадового окладу;

окладу за військовим званням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);

одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із:

основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Відповідно до п. 1 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Згідно п. 1, 2, 5 глави 7 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення. Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до п. 4, 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення.

У рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Згідно п. 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога.

Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України “Про відпустки”.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103).

Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови №704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року”.

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020, та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правових актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись в наступній редакції: “Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.”.

Відповідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32138 (далі - Положення), грошове забезпечення військовослужбовців включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання.

З викладеного вбачається, що починаючи з 29.01.2020 у позивача право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування пункту 4 постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Водночас, 20.05.2023 року набрали чинності внесені Постановою Кабінету Міністрів № 481 від 12.05.2023 року зміни до пункту 4 Постанови №704 та абзац 1 вказаного пункту викладено у редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Разом з тим, суд звертає увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №320/29450/24 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 без змін.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 18 червня 2025 року.

Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).

Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так, станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік і становить 2270,00 грн.

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік і становить 2481,00 грн.

Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік і становить 2684,00 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та похідне від цього зростання розмірів грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача виникло право перерахунок грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 по справі № 520/5814/24 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі №600/3516/24-а та від 22 жовтня 2025 року у справі №420/3824/25, у яких викладено правовий висновок про те, що з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18 червня 2025 року) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося, виходячи з фіксованої величини 1762,00 грн, передбаченої Постановою №481 та сформував наступний: до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.

Крім того, суд зазначає, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Між тим, предметом спору в даній справі є дії відповідача щодо застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року для розрахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивача.

В свою чергу, у 2020 - 2021 роках позивач не отримував матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.

Оскільки в даному провадженні спір щодо наявності у позивача права на отримання матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки відсутній, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про перерахунок та виплату такого виду грошового забезпечення.

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що саме з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18, у позивача (з урахуванням обставини не застосування при розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати) виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Крім того, відповідно до п. 7 Розділу 1 Інструкції грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Крім того, відповідно до п. 7 Розділу 1 Інструкції грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом:

- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року до 20.05.2023 року в належному розмірі.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія та грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки та грошової допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2022 – 2023 роки) за період з 29.01.2020 року до 20.05.2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020 за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021 за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 за період з 01.01.2022 до 18.07.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій, бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.11.2016 по 28.02.2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.11.2016 по 28.02.2018 року, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 у сумі 1725,39 грн. на місяць з урахуванням висновків суду.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року до 20.05.2023 року в належному розмірі.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія та грошової допомоги для оздоровлення (2020-2023) та грошової допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2022 – 2023 роки)) за період з 29.01.2020 року до 20.05.2023 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020 за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021 за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 за період з 01.01.2022 до 18.07.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя П.П.Марин