Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №320/38290/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року № 320/38290/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністартивну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 03 квітня 2025 року;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати обґрунтовану відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 03 квітня 2025 року.

Ухвалою суду від 29.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається те, що відповідач не виконав приписи статті 20 Закону України «Про звернення громадян» та не додержався граничного строку надання відповіді на скаргу позивача від 03.04.2025.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що прав та законних інтересів не порушував, адже відповідь на скаргу надано йому відповідно до чинного законодавства.

Суд, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 03.04.2025 звернувся до відповідача зі скаргою щодо порушення вимог законодавства про електронний документообіг, в якій просив:

1) надати офіційну відповідь щодо причин порушення Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» при надісланні ОСОБА_1 електронного листа ЦМУ МЮ (м. Київ) №1405/3.2-25/вх. ПI-4-12-23 від 27.02.2025 в електронній формі;

2) надіслати оригінал листа ЦМУ МЮ (м. Київ) №1405/3.2-25/вх. П-4-12-25 від 27.02.2025, який буде відповідати встановленим нормам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто міститиме кваліфікований електронний підпис ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що відповідач, у порушення вимог статті 40 Конституції України, статті 19 та 20 Закону України «Про звернення громадян» обґрунтованої відповіді на скаргу не надав.

У зв`язку із наведеним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли міє сторогами спору, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) установлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 5 Закону № 393/96-ВР, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 18 Закону № 393/96-ВР установлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Також ст. 19 вказаного Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР установлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Отже, зі змісту значених вище норм права вбачається, що отримувач звернення у місячний строк від дня надходження відповідного звернення зобов`язаний в межах своїх повноважень: 1) об`єктивно, всебічно і вчасно розглянути заяву громадянина, який звернувся до нього з такою заявою; 2) прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення; 3) повідомити заявника про наслідки розгляду його звернення.

Тобто, належним розглядом звернення громадянина вважатиметься безумовне виконання чітко визначеної законодавцем сукупності зазначених дій протягом строків, установлених статтею 20 Закону України "Про звернення громадян".

У даному випадку, 03.04.2025 до відповідача надійшла скарга щодо порушення вимог законодавства про електронний документообіг.

Судом встановлено, що за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 , 30.04.2025 Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Київ) надано відповідь на скаргу, яка з додатком направлена архівним файлом заявнику на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1

За таких обставин, суд констатує, що відповідь на скаргу позивача була надана у відповідності до вимог статті 20 Закону України "Про звернення громадян", з дотриманням встановленого законодавством строку.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У висновку, суд зазначає, що беручи до уваги вищенаведені обставини справи та регулюючі їх норми права, адміністративний позов визнається таким, що не підлягає задоволенню.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.