Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №300/157/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2026 р. справа № 300/157/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Котик Р.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач), як законного представника інтересів неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність щодо прийняття/направлення військовою частиною НОМЕР_1 документів на виплату допомоги неповнолітнім дітям з підстав безвісного зникнення за особливих обставин їх батька;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти/отримати документи на виплату допомоги неповнолітнім дітям безвісно зниклого за особливих обставин їх батька – ОСОБА_2 , а також прийняття рішення про виплату допомоги неповнолітнім дітям ОСОБА_2 з підстав його безвісного зникнення за особливих обставин, в т.ч. надати позивачу акт службового розслідування обставин безвісного зникнення за особливих обставин батька неповнолітніх дітей – ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог представник зазначає, що позивач з відповідною заявою про виплату допомоги на дітей звернулася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, жодної реакції на таку заяву не було. Також аналогічну заяву на отримання дітьми безвісти зниклого солдата його належного грошового забезпечення та його додаткової винагороди (50% від суми) до відповідача 1 подав у грудні 2025 року представник позивача. Проте, така заява (запит) була повернута на адресу представника позивача, оскільки адресат (військова частина НОМЕР_1 ) поштове відправлення не отримав. Таким чином, представник позивача вважає протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо прийняття військовою частиною НОМЕР_1 документів на виплату допомоги неповнолітнім дітям з підстав безвісного зникнення за особливих обставин їх батька.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

09.02.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу суду надійшли пояснення у справі, за змістом яких представник заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, зокрема, що 03.11.2025 позивач звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою до військової частини НОМЕР_1 про направлення пакету документів для виплати аліментів на двох неповнолітніх дітей. Дану заяву із додатками було передано засобами СЕДО 03.11.2025за вих. №1401-1/737. Також зазначено, що позивач не зверталась із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про отримання акта службового розслідування (а.с. 45-46).

15.02.2026 представник позивача подав через систему Електронний суд» додаткові пояснення у справі, згідно яких зазначив, що позивач зверталася в ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання дітьми ОГД у розмірі 50% від нарахування безвісти зниклому, при цьому позивач дала згоду аліменти на дітей не стягувати. Вказує, що виплата аліментів позивачу припинилась, проте виплата ОГД на дітей безвісно відсутнього ОСОБА_2 позивачу не проводиться (а.с. 61-62).

07.04.2026 судом зареєстровано додаткові пояснення військової частини НОМЕР_1 , згідно змісту яких представник заперечує проти задоволення позов та вказує на те, що Порядком №884 визначається механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх. Так, згідно вказаного порядку, за доводами відповідача, грошове забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань, виплачується у першу чергу рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50% грошового забезпечення, - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). За доводами представника відповідача, позивач, як колишня дружина зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , не має права на отримання частини грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, з урахуванням нормативних приписів Закону України №2011-ХІІ та Порядку №884, оскільки у відповідності до судового наказу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01.10.2019 (справа №342/1122/19, провадження №2-н/342/67/2019) наказано стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, у розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. При цьому, відомостями «Автоматизованої системи виконавчого провадження» підтверджується наявність виконавчого провадження №74143139, відкритого 13.02.2024 (статус виконавчого провадження «Відкрито»). З огляду на вказане, представник військової частини НОМЕР_1 просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 71-73).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є колишньою дружиною зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 .

Так, рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 27.12.2016 по справі №342/772/16-ц (рішення набрало законної сили 16.01.2017) розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Дітей залишено на проживанні з матір`ю (зв. ст. а.с. 16 – а.с. 17).

Факт зникнення безвісти на території бойових дій (під час воєнних дій) ОСОБА_2 підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250814-2376 (а.с. 25).

У відповідності до судового наказу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01.10.2019 по справі №342/1122/19, провадження №2-н/342/67/2019 наказано стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, у розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Судовий наказ набрав законної сили 01.10.2019.

Крім цього, 11.12.2023 Городенківським районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист про зменшення розміру стягнення аліментів, визначених судовим наказом Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01.10.2019 по справі №342/1122/19, провадження №2-н/342/67/2019 та стягнення з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліментів в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячн, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 54).

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження підтверджується наявність відкритого виконавчого провадження №74143139, яке відкрито 13.02.2024 (а.с. 74).

Окрім цього, розрахунком сплати аліментів (а.с. 55) та відповідними скрін-шотами з екрану телефону (а.с. 66-70) підтверджується, що в межах виконавчого провадження №74143139 стягуються на користь позивача аліменти.

03.11.2025 позивач подала командиру військової частини НОМЕР_1 заяву про виплату аліментів на 2 неповнолітніх дітей (а.с. 53), до якої долучила відповідні документи за переліком.

ІНФОРМАЦІЯ_2 супровідним листом передано засобами СЕДО командиру військової частини НОМЕР_1 пакет документів для виплати аліментів на неповнолітніх дітей (зв. ст. а.с. 53). Проте відповіді позивачу, як стверджується у позові, на її заяву не надходило.

Окрім представник позивача направив командиру військової частини НОМЕР_1 запит на отримання дітьми безвісти зниклого солдата його належного грошового забезпечення та його додаткової винагороди (50% від суми) з додатками за переліком, в якому, зокрема, просив:

протягом 15 днів розглянути подані документи та прийняти рішення щодо виплати дітям безвісти зниклого солдата ОСОБА_2 з дня зникнення безвісти його належного грошового забезпечення та його додаткової винагороди (50% від суми), про що повідомити заявника (через представника) в письмовій формі,

надіслати належним чином засвідчену копію акту службового розслідування факту безвісного зникнення солдата ОСОБА_2 для ініціювання судового провадження (а.с. 9, 23-24).

Проте, конверт із запитом повернувся адресанту.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо прийняття/направлення документів на виплату допомоги неповнолітнім дітям з підстав безвісного зникнення за особливих обставин їх батька, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ).

Статтею 2 Закону №2011-XII установлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Законом №3995-ІХ (набрав чинності з 20.01.2025, введено в дію з 01.02.2025) пункт 6 статті 9 Закону №2011-XIIвикладено в новій редакції:

«За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення».

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу ХХХ Порядку №260, грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Отже, порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі – Порядок №884).

Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).

Відповідно до пункту 2 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 884, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

На виконання пункту 4 Порядку №884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 5 Порядку №884 встановлено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Пунктом 6 Порядку №884, серед іншого, визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Отже, зміст вказаних норм, дає підстави дійти висновку про те, що виплата грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця здійснюється лише тим членам його сім`ї, які вказані у пункті 7 Порядку № 884. Для отримання виплати, такий член сім`ї подає відповідну заяву командиру військової частини, до якої додає визначені документи. За результатами розгляду заяви та поданих документів, протягом 15 днів командир приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

В силу приписів Закону №2011-ХІІ та Порядку №884 виплата грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця здійснюється з дня зникнення безвісти таким членам його сім`ї: дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений 31.10.2022 для проходження військової служби (а.с. 21).

При цьому, відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250814-2376 підтверджується факт зникнення безвісти на території бойових дій (під час воєнних дій) ОСОБА_2 (а.с. 25). Вказаний факт не заперечується відповідачами.

Також суд з`ясував, що з метою отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця Якименка О.О. представник позивача в інтересах ОСОБА_1 звернувся до командира військової частин НОМЕР_1 із заявою з додатками за переліком, в якій просив, зокрема, протягом 15 днів розглянути подані документи та прийняти рішення щодо виплати дітям безвісти зниклого солдата ОСОБА_2 з дня зникнення безвісти його належного грошового забезпечення та його додаткової винагороди (50% від суми), про що повідомити заявника (через представника) в письмовій формі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказана заява не отримана відповідачем.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти заяву представника позивача з додатками на виплату допомоги неповнолітнім дітям безвісно зниклого за особливих обставин їх батька – ОСОБА_2 , а також прийняття рішення у відповідності до пункту 5 Порядку №884.

При цьому, суд зазначає, що незважаючи на те, що сама ОСОБА_1 не подавала заяву на виплату допомоги неповнолітнім дітям зниклого безвісти колишнього чоловіка, як то передбачено пунктом 4 Порядку №884, але враховуючи що її волевиявлення стосовно отримання такого забезпечення було висловлено у заяві, поданій представником, в інтересах ОСОБА_1 , цю заяву можна розцінити як заяву про виплату грошового забезпечення, яка має бути розглянута у встановлені Порядком №884 строки, з огляду на наступне.

Чинне законодавство України передбачає право особи реалізовувати свої права як особисто, так і через представника.

При цьому постанова Кабінету Міністрів України №448, яка регулює порядок виплати грошового забезпечення, визначає коло осіб, які мають право на відповідні виплати, однак не містить заборони щодо реалізації такого права через представника.

Отже, відсутність особистого подання заяви заявником або подання такої заяви його представником, за наявності належного підтвердження повноважень, не може бути самостійною підставою для відмови у її розгляді чи задоволенні, оскільки таке тлумачення призводило б до необґрунтованого обмеження права особи на ефективний захист своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви (запиту) від 01.12.2025 представник позивача долучив довіреність, яка є належним доказом повноважень представника позивача.

Підсумовуючи викладене у сукупності, суд дійшов до висновку про наявність у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності відповідача щодо прийняття військовою частиною НОМЕР_1 документів на виплату допомоги неповнолітнім дітям з підстав безвісного зникнення за особливих обставин їх батька та, відповідно щодо не розгляду по суті заяви про виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 .

Щодо позовної вимоги про надання позивачу акта службового розслідування обставин безвісного зникнення за особливих обставин батька неповнолітніх дітей – ОСОБА_2 , то суд зазначає, що Порядком №884 не передбачено таке право і порядок такого звернення, а тому відповідач має надати оцінку у відповідності до вимог Порядку №884 поданій представником позивача заяві від 01.12.2025 в частині розгляду звернення виплату допомоги неповнолітнім дітям з підстав безвісного зникнення за особливих обставин їх батька.

Окрім цього, щодо звернення позивача із заявою від 03.11.2025 про виплату аліментів, то суд зазначає, що така не є предметом розгляду даної справи. Ба більше, матеріалами справи підтверджено відкрите виконавче провадження №74143139 щодо стягнення аліментів на користь позивача, а також факт надходження/зарахування аліментів (а.с. 55, 66-70).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене, а також встановлені обставини справи, позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття військовою частиною НОМЕР_1 документів на виплату допомоги неповнолітнім дітям з підстав безвісного зникнення за особливих обставин їх батька, а також зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти документи на виплату допомоги неповнолітнім дітям безвісно зниклого за особливих обставин їх батька – ОСОБА_2 , а також прийняти відповідне мотивоване рішення у відповідності до пункту 5 Порядку №884.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то в силу вимог частини 3 статті 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 , яка не виконала обов`язку щодо розгляду звернення про виплату грошового забезпечення, на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого судового збору у розмірі 600,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітніх дітей до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність щодо неприйняття військовою частиною НОМЕР_1 документів на виплату допомоги неповнолітнім дітям з підстав безвісного зникнення за особливих обставин їх батька ОСОБА_2 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) прийняти документи на виплату допомоги неповнолітнім дітям безвісно зниклого за особливих обставин їх батька – ОСОБА_2 , а також прийняти відповідне мотивоване рішення у відповідності до пункту 5 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 600 (шістсот) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасникам справи рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.