Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №300/78/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2026 р. справа № 300/78/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 , просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку зі ОСОБА_1 при звільненні;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.05.2025 № 108 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 . Станом на день виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення відповідач не провів з позивачем повного розрахунку в частині виплати підйомної допомоги при звільненні, передбаченої Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45. 25.12.2025 позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 виплачена підйомна допомога в розмірі 36135,81 грн шляхом безготівкового зарахування на картковий рахунок. Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.04.2025 № 75 передбачено, що позивач набув право на виплату підйомної допомоги. Даний наказ було скеровано до Військової частини НОМЕР_1 для виконання/виплати. Таким чином, остаточний розрахунок при звільненні відбувся 25.12.2025. Однак, відповідачем не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 22.05.2025 по 25.12.2025. Вважаючи, що вищевказана бездіяльність відповідача у здійсненні наведеної виплати є протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов до суду через систему "Електронний суд" 17.01.2026. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що адміністративне переміщення позивача по службі не є тотожним звільненню з військової служби у розумінні КЗпП України. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини саме по собі не свідчить про закінчення проходження ним військової служби. Таке виключення може бути зумовлене переведенням до іншої частини, зміною місця проходження служби або іншим адміністративним переміщенням. Натомість лише виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням у запас чи відставку підтверджує закінчення проходження військової служби. У випадку, коли військовослужбовець не звільнений, а переміщений, стаття 117 КЗпП України є незастосовною до спірних правовідносин. Відповідно до пункту 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого Наказом МОУ від 05.02.2018 № 45, підйомна допомога є спеціальним видом грошового забезпечення, що виплачується військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, виключно у разі переїзду на нове місце військової служби в інший населений пункт. Сам факт наявності у позивача права на підйомну допомогу, яке відповідач не заперечує, автоматично підтверджує його статус діючого військовослужбовця на момент переміщення. Це, у свою чергу, повністю виключає можливість застосування статті 117 КЗпП України, дія якої поширюється лише на остаточний розрахунок при припиненні трудових (службових) відносин. Матеріалами справи підтверджується, що фактична виплата належної позивачу підйомної допомоги була здійснена 25.12.2025. Цей факт підтверджує добросовісність відповідача та відсутність умислу на затримку виплати. Часовий проміжок між виникненням права на виплату та її фактичним здійсненням був зумовлений об`єктивними обставинами, які не залежали від волі відповідача. До таких обставин належать складні бюрократичні процедури проходження документів між військовими частинами, специфіка бюджетного процесу, а також процедура відкриття та доведення асигнувань, особливо в кінці бюджетного року. Стаття 117 КЗпП України не застосовується автоматично до будь-якої затримки виплат. Застосування цієї норми вимагає обов`язкового встановлення вини роботодавця у невиплаті коштів саме при звільненні. Оскільки, звільнення не відбулося, а затримка мала об`єктивний характер, підстави для визнання дій відповідача протиправною бездіяльністю відсутні. Крім того, з 19.072022 стаття 117 КЗпП України діє в оновленій редакції Закону України № 2352-IX. Законодавець, враховуючи умови воєнного стану та необхідність балансу інтересів, встановив імперативне обмеження виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку строком не більше шести місяців (а.с. 30-32).

16.01.2026 через систему "Електронний суд" до суду надійшло пояснення третьої особи Військова частина НОМЕР_2 , відповідно до яких третя особа заперечила проти позову, просила відмовити в задоволенні позову з мотивів, що направлення позивача для подальшого проходження військової служби до Головного управління оборонних активів міста Києва не є звільненням в розумінні ст.116 КЗпП України, так як його військова служба після цього продовжилась, а тому до відповідача не може застосовуватися відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України (а.с. 20-24).

20.01.2026 до суду надійшла на відповідь позивача на пояснення третьої особи (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо позову, просить суд позов задовольнити, не приймати до уваги пояснення третьої особи щодо позову від 16.01.2026 (а.с. 39, 40).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 22.05.2025 № 108 (по стройовій частині) підполковника юстиції ОСОБА_1 , старшого офіцера юридичного відділу Військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 23.04.2025 № 154 на посаду старшого офіцера відділу операційної діяльності господарських товариств управління корпоративних прав держави в господарських товариствах головного управління оборонних активів, вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби у Головне управління оборонних активів міста Києва.

З 22.05.2025 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення, видано атестати за видами забезпечення (а.с. 9).

За результатом розгляду звернення позивача щодо виплати підйомної допомоги від 16.12.2025 (вх.Ле29/3ПІ), третя особа Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що нарахування належних позивачу сум підйомної допомоги відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.04.2025 № 75 проведено у повному обсязі. Сума нарахованої підйомної допомоги складає 36686 (Тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят шість) грн 10 коп., з урахуванням утриманих податків (зборів) - до видачі на руки сплановано 36135 (Тридцять шість тисяч сто тридцять п`ять) грн 81 коп. Разом з тим, поінформовано, що станом на 16.12.2025 виплата нарахованих коштів не здійснена у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань на рахунках Військової частини НОМЕР_1 за відповідним кодом економічної класифікації видатків. Військовою частиною НОМЕР_1 , у якій Військова частина НОМЕР_2 знаходиться на фінансовому забезпеченні, подано відповідні заявки (№ 6 від 07.10.2025, № 7 від 07.11.2025, № 8 від 08.12.2025) до органу військового управління вищого рівня щодо потреби у виділенні коштів для погашення заборгованості перед військовослужбовцями. Виплата належної позивачу підйомної допомоги буде здійснена невідкладно після надходження відповідного бюджетного фінансування на реєстраційний рахунок Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 11).

25.12.2025 позивачу було виплачено підйомну допомогу, передбачену Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 05.02.2018 № 45 в розмірі 36135,81 грн шляхом безготівкового зарахування на картковий рахунок (а.с. 8).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною четвертою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 2232-Х11 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

- у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

- у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-Х11 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Порядок звільнення з військової служби визначено розділом XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).

Згідно з пунктом 233 розділу XII Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до пункту 242 розділу XII Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

При цьому пунктом 40 розділу IІ Положення встановлено, що у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для дальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється. Окремі умови контракту за новим місцем служби можуть бути переглянуті та засвідчені підписами сторін контракту.

Відповідно до пункту 110 розділу IV Положення переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:

між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з`єднання, військові частини та оперативні командування;

між видами Збройних Сил України, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

між військовими частинами видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.

За правилами пункту 109 розділу IV Положення вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.

У зв`язку з відсутністю в спеціальному законодавстві, яке регулює оплату праці військовослужбовців, норм, які встановлюють відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику при звільненні всіх належних сум, до правовідносин, які виникають під час звільнення з військової служби, допустимим є застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними.

У цьому контексті Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 520/1897/22 підкреслив, що приписи частини першої статті 116, частини першої статті 117 КЗпП України установлюють загальне правило, згідно з яким у випадку звільнення працівника власник або уповноважений ним орган зобов`язаний виплатити йому всі належні суми у день звільнення, а якщо в указаний строк цього не було зроблено з вини власника або уповноваженого ним органу, то підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь затримки до дня фактичного розрахунку.

Межі дії диспозиції частини першої статті 117 КЗпП України визначені її гіпотезою, яка указує на умови, за наявності яких уступає в дію правило про виплату середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Обставини, з настанням яких необхідно здійснювати це правило, пов`язані з фактами звільнення працівника та невиплатою йому з вини власника або уповноваженого ним органу належних сум у день звільнення.

Верховний Суд наголосив, що ці обставини не зазнали змін внаслідок унесення змін до статей 116, 117 КЗпП України Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин".

Суд зазначає, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини саме по собі не свідчить про закінчення проходження ним військової служби.

Таке виключення може бути зумовлене переведенням до іншої частини, зміною місця проходження служби або іншим адміністративним переміщенням.

Натомість лише виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням у запас чи відставку, смертю, визнанням безвісно відсутнім чи оголошенням померлим підтверджує закінчення проходження військової служби.

У цій справі встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин військова служба позивача не була завершена, він не був звільнений з військової служби, а продовжував виконувати свої службові обов`язки на новому місці служби.

Відтак, фактичні обставини справи не відповідають гіпотезі частини першої статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність за затримку розрахунку саме при звільнення працівника, а тому ця норма не може бути застосована до спірних правовідносин. Поширення дії вказаної норми на випадок, який має місце у цій справі, протирічило б її змісту, сфері її дії й меті запровадження.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 червня 2025 року у справі. №400/8927/23.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові від 26 червня 2025 року у справі. №400/8927/23.

Як встановлено, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 22.05.2025 № 108 (по стройовій частині) підполковника юстиції ОСОБА_1 , старшого офіцера юридичного відділу Військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 23.04.2025 № 154 на посаду старшого офіцера відділу операційної діяльності господарських товариств управління корпоративних прав держави в господарських товариствах головного управління оборонних активів, вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби у Головне управління оборонних активів міста Києва. З 22.05.2025 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення, видано атестати за видами забезпечення (а.с. 9).

За результатом розгляду звернення позивача щодо виплати підйомної допомоги від 16.12.2025 (вх.Ле29/3ПІ), третя особа Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що нарахування належних позивачу сум підйомної допомоги відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.04.2025 № 75 проведено у повному обсязі. Сума нарахованої підйомної допомоги складає 36686 (Тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят шість) грн 10 коп., з урахуванням утриманих податків (зборів) - до видачі на руки сплановано 36135 (Тридцять шість тисяч сто тридцять п`ять) грн 81 коп. Разом з тим, поінформовано, що станом на 16.12.2025 виплата нарахованих коштів не здійснена у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань на рахунках Військової частини НОМЕР_1 за відповідним кодом економічної класифікації видатків. Військовою частиною НОМЕР_1 , у якій Військова частина НОМЕР_2 знаходиться на фінансовому забезпеченні, подано відповідні заявки (№ 6 від 07.10.2025, № 7 від 07.11.2025, № 8 від 08.12.2025) до органу військового управління вищого рівня щодо потреби у виділенні коштів для погашення заборгованості перед військовослужбовцями. Виплата належної позивачу підйомної допомоги буде здійснена невідкладно після надходження відповідного бюджетного фінансування на реєстраційний рахунок Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 11).

25.12.2025 позивачу було виплачено підйомну допомогу, передбачену Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 05.02.2018 № 45 в розмірі 36135,81 грн шляхом безготівкового зарахування на картковий рахунок (а.с. 8).

Враховуючи вищенаведене, оскільки згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 22.05.2025 № 108 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення, видано атестати за видами забезпечення, при цьому, вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби у Головне управління оборонних активів міста Києва, приписи частини першої статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність за затримку розрахунку саме при звільнення працівника не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку з позивачем при звільненні та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому слід відмовити в задоволенні позову.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.