Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №280/303/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 травня 2026 року Справа № 280/303/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень ОСОБА_1 на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду ОСОБА_1 у повному обсязі у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 на розрахунковий рахунок позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з аналізу норм Постанови № 153, чинної станом на 21.11.2025, тобто станом на час проходження позивачем військової служби та станом на дату звернення до відповідача із відповідним адвокатським запитом, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Національній гвардії, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень. У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, тобто станом на 13.02.2025, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі. У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців станом на 13.02.2025. Отже позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги за тривалістю проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, оскільки ним дотримані всі умови, передбачені Постановою № 153 (із змінами) для отримання такої винагороди, а саме: позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій у ході чого отримав травми та поранення, пов`язані із захистом Батьківщини, проходив військову службу станом на 13.02.2025 (дату набрання чинності Постановою № 153) та за час проходження військової служби до дисциплінарної та інших видів відповідальності не притягувався. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 19.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що приймаючи рішення стосовно відмови в нарахуванні та виплаті старшому солдату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої Постановою КМУ № 153 від 11.02.2025, комісія військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України виходила саме з того, що ОСОБА_1 не брав безпосередньої участі в бойових діях на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора. Він виконував бойові завдання в районах ведення бойових дій, за що отримував виплати, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також на підставі цього отримав статус учасника бойових дій, але не брав безпосередньої участі в бойових діях в розумінні Постанови № 153. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що відповідно до наданої довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України наданих позивачем чітко видно, що ОСОБА_1 приймав участь у бойових діях з 03.06.2023 по 20.06.2023 при військовій частині НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 . Підставою був: 1. Журнал бойових дій; 2. Наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 04.07.2023 № 165. А, також відповідно до наданої довідок про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у період з 22.07.2023 по 20.08.2024 при військовій частині НОМЕР_2 в районі/районах Запорізької області брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Військово-лікарською комісією при Державній установі «Територіального медичного об`єднання міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» було видано довідку на ім`я Позивача від 01.04.2024 № 576/С з помірно вираженим тривалим посттравматичним стрессовим розладом з інсомнією та вираженою депресивною симптоматикою, захворювання ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Розповсюджений остеохондроз всіх відділів хребта, помірний спондиоартроз попередкового відділу хребта, протрузії міжхребетних дисків Th4-Th5 до 2,5мм, Th7- Th8 до 2,5мм, Th8-Th9 до 2,5мм, Th9-Th10 до 2мм, L1-L2 до 3,5мм, L2-L3 до 3,5мм, L5- S1 до 3,5мм, без порушення статико-динамічної функції хребта. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Просить задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких зазначено, що безпосередня участь в бойових діях в розумінні Постанови № 153 – це не перебування в районах ведення бойових дій загалом, а саме виконання бойових завдань на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, або на території держави-агресора. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

У 2023 році між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.03.2024 №2705 вбачається, що з 03.06.2023 по 20.06.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с. Успенівка Пологівського району Запорізької області.

Вищевказана довідка видана на підставі журналу бойових дій 3 патрульного батальйону 23 оброгп НГУ, обліковий №766 дск від 01.04.2023 та наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 04.07.2023 №165 (с/ч) (про оголошення періодів участі у заходах для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн.).

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 17.08.2024 №514/13 вбачається, що з 03.06.2023 по 20.06.2023 та з 22.07.2023 по 20.08.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі/районах Запорізької області.

Відповідно до довідки №576/С виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.04.2024 пройшов медичний огляд у медичній (ВЛК) ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області». За результатами проведеного медичного огляду встановлено, що позивач має Захворювання, Так, пов`язане із захистом Батьківщини та Захворювання, Так, пов`язане з проходженням військової служби.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, про що свідчить видане Головним управлінням Національної гвардії України посвідчення серії НОМЕР_3 від 04.04.2024.

20.12.2025 відповідач листом на адвокатський запит представника позивача повідомив, що спеціальною створеною комісією військової частини розглянуті документи старшого солдата ОСОБА_1 , щодо включення його до наказу командира військової частини НОМЕР_1 на виплату одноразової грошової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025. За результатами розгляду прийнято рішення про відмову в нарахуванні та виплаті старшому солдату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. грн. Відмова обумовлена відсутністю у старшого солдата ОСОБА_1 підстав, відповідно до абзацу другого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, щодо не виплати грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої абзацом 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова №153, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Постановою Кабінету Міністрів України від від 30 липня 2025 р. № 942 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153" внесено до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” (Офіційний вісник України, 2025 р., № 21, ст. 1382, № 36, ст. 2383) зміни.

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 у діючій редакції установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Так, узагальнюючи положення положення Постанови №153, суд зазначає, що на виплату винагороди у розмірі 1 млн. гривень можуть претендувати громадяни України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, зокрема, Національної гвардії, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу за контрактом під час воєнного та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно або за тих самих умов менше шести місяців сукупно та отримали під час захисту Вітчизни захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), чи перебували та звільнені з полону (за винятком тих, які добровільно здалися в полон).

Обов`язковою умовою для виплати винагороди є також та обставина, що вказані військовослужбовці не притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

Суд зауважує, що беручи на себе зобов`язання щодо виплати винагороди відповідно до Постанови №153, держава прагнула підтримати тих, хто обрав контрактну службу у віці до 25 років та виконував бойові завдання за підвищеного ризику та навантаження в умовах воєнного стану.

Судом встановлено, що позивач був призваний на військову службу у віці до 25 років та на момент набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) проходив військову службу.

Згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 08.03.2024 №2705 та від 17.08.2024 №514/13 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією РФ. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 04.04.2024.

Щодо доводів відповідача про те, що вищевказані довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, не є підтвердженням участі позивача у бойових діях, суд зазначає таке.

Відповідно до абз. 1 пп. 4 п. 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі – Порядок № 413) підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій, зокрема, для заявників з числа осіб, зазначених в абз. 1 п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, є довідка за формою згідно з додатком 6 (довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України).

Виходячи із зазначеного, суд критично оцінює зазначені доводи відповідача, оскільки досліджувані довідки (від 08.03.2024 №2705 та від 17.08.2024 №514/13) є однією із підстав для надання особі статусу учасника бойових дій, а отже підтверджує, що особа, якій видана вказані довідки, дійсно брала участь у бойових діях.

Таким чином, станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) безпосередня участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій підтверджена.

Також, відповідно до довідки №576/С виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.04.2024 пройшов медичний огляд у медичній (ВЛК) ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області». За результатами проведеного медичного огляду встановлено, що позивач має Захворювання, Так, пов`язане із захистом Батьківщини та Захворювання, Так, пов`язане з проходженням військової служби.

Матеріали справи не містять доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

В свою чергу, 20.12.2025 відповідач листом на адвокатський запит представника позивача повідомив, що спеціальною створеною комісією військової частини розглянуті документи старшого солдата ОСОБА_1 , щодо включення його до наказу командира військової частини НОМЕР_1 на виплату одноразової грошової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025. За результатами розгляду прийнято рішення про відмову в нарахуванні та виплаті старшому солдату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. грн. Відмова обумовлена відсутністю у старшого солдата ОСОБА_1 підстав, відповідно до абзацу другого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.

Аналізуючи такі доводи відповідача, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

З урахування наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у непризначенні та невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. гривень, виплата якої передбачена Постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи з`ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, у відповідності до абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».

Розподіл судових витрат не проводиться.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова