Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №260/290/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/290/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Комарницького Едуарда Григоровича ( АДРЕСА_2 ) до Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Комарницького Едуарда Григоровича звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , якою просить: 1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду на підставі абзацу 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 у розмірі 1 млн. гривень.

10 лютого 2026 року ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін.

11 березня 2026 року ухвалою суду витребувано від Військова частина НОМЕР_2 наказ про зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 .

16 березня 2026 року відповідачем надано суду витребувані докази.

16 квітня 2026 року ухвалою суду витребувано від Військова частина НОМЕР_2 докази, коли саме ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 11 березня 2025 року № 369-ОС, докази одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні та контракт укладений з ОСОБА_1 .

21 квітня 2026 року, на виконання вимог ухвали, відповідачем подано клопотання в якому зазначають, що відповідно до припису від 11 березня 2025 року ОСОБА_2 отримав зокрема витяг з наказу від 11.03.2025 №369-ОС про що розписався у такому приписі, у зазначеному наказі вказано суми, які підлягають виплаті. Щодо витребування контракту укладеного із ОСОБА_1 , надати такий не вбачається за можливе, оскільки особова справа у якій знаходиться примірник контракту була направлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Постанова № 153 не містить жодних обмежень чи застережень відносно одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями за умови дотримання інших, передбачених умов. Тлумачення пункту 4 Постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, які були мобілізовані до 24 років та брали безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій сукупно більше, ніж 6 місяців та за умови подальшого проходження ними військової служби (тобто визнання таких осіб придатними до військової служби), буде дискримінаційним відносно осіб, які звільнилися з військової служби, однак виконали всі умови для отримання виплат. Він є особою сержантського складу Державної Прикордонної служби України, до набрання чинності Постанови №153 у віці до 25 років він був призваний на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходив станом на 13.02.2025 року військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, а тому він відповідаю умовам, визначеним Постановою №153 для отримання одноразової грошової винагороди. Окрім того, тлумачення абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, що в подальшому проходять військову службу, буде дискримінаційним відносно осіб, які виконали ті самі умови, що передбачив закон, однак не отримають таку виплату у зв`язку із звільненням з військової служби.

20 лютого 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що оскільки сержант ОСОБА_1 був звільнений з військової служби наказом № 321-ОС від 05.03.2025 року, а 11.03.2025 року був виключений зі списків Військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу №369-ОС, такий не належить до категорії осіб, які проходять військову службу, що є однією з умов визначених постановою Кабінету Міністрів України №153, у зв`язку з чим виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. гривень позивачу не належить.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 18 червня 2022 року відповідно до наказу НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України № 423-ОС «Про особовий склад» зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 18 червня 2022 року солдата ОСОБА_1 , призваного під час мобілізації, який прибув для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_3 , зарахувати розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону з 18 червня 2022 року, (а.с. 70).

11 березня 2025 року наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України № 369-ОС «Про особовий склад» сержанта ОСОБА_1 (П-076604), інспектора прикордонної служби вищої категорії начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип С), звільненого з військової служби наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05 березня 2025 року №321-ОС за підпунктом «ж» (у зв`язку з закінченням строку контракту (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без надання права носіння військової форми, у запас, з 11 березня 2025 року, (а.с. 11).

07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до командира військової частини НОМЕР_2 в якій просить видати наказ про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень та виплатити дану суму винагороди, (а.с. 8).

16 жовтня 2025 року НОМЕР_3 прикордонний загін ДПС України листом № 02.5/З-1403/741 повідомив ОСОБА_1 , що так як ОСОБА_1 був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, наказом НОМЕР_3 прикордонного загону №369-ос від 11 березня 2025 року, ОСОБА_1 не підпадає під цю категорію осіб, у зв`язку з чим відсутні підстави для виплати одноразової грошової винагороди, (а.с. 7).

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Так, 18 червня 2022 року відповідно до наказу НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України № 423-ОС «Про особовий склад» зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 18 червня 2022 року солдата ОСОБА_1 , призваного під час мобілізації, який прибув для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_5 , зарахувати розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону з 18 червня 2022 року, (а.с. 70).

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період, визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджений Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі – Положення, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 Положення у добровільному порядку в Держприкордонслужбі громадяни проходять: військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

Із громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт (далі - військова служба за контрактом).

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до пункту 29 Положення Право на укладення контракту про проходження військової служби та внесення змін до нього надається начальнику органа Держприкордонслужби, який має право видавати накази по особовому складу, - з усіма військовослужбовцями рядового складу, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цьому органі, а також із громадянами, які приймаються на військову службу до цього органу на посади осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 19 січня 2023 року № 12/32, старший солдат ОСОБА_1 дійсно в періоди 02 жовтня 2022 року, 26 жовтня 2022 року, з 19 листопада 2022 року по 20 листопада 2022 року, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_4 , (а.с. 14).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 22 липня 2025 року № 08/413, солдат запасу ОСОБА_1 в період з 03 липня 2023 року по 10 жовтня 2023 року безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі н. п. Часів Яр Донецької області, в районі н.п. Андріївка Донецької області, в районі н.п. Курдюмівка Донецької області, відповідно до витягу з журналів бойових дій впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип С) НОМЕР_3 прикордонного загону (Інв. №187 ДСК від 06.07.2023 року. Інв. №214 ДСК від 18.06.2022 року (розпочато 26.04.2023 року), (а.с. 12, зворот).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 22 липня 2025 року № 08/414, солдат запасу ОСОБА_1 в період з 25 квітня 2024 року по 25 липня 2024 року безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі н. п. Гатище Харківської області, в районі н.п. Вовчанські Хутори Харківської області, відповідно до витягу з журналів бойових дій впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип С) НОМЕР_3 прикордонного загону (Інв. №02.5-7 ДСК від 20.03.2024 року, інв. №67 ДСК від 16.04.2024 року), (а.с. 13).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 22 липня 2025 року № 08/415, солдат запасу ОСОБА_1 в період з 15 січня 2025 року по 21 лютого 2025 року безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі н. п. свердліково російська федерація, відповідно до витягу з журналів бойових дій впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип С) НОМЕР_3 прикордонного загону (Інв. №02.5-7 ДСК від 04.12.2024 року), (а.с. 13, зворот).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Порядок).

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.04.2025 № 387 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153», якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції: « 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.».

Також абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі

Разом з тим, абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.

Відповідно до абзаців другого - дев`ятого пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Статтею 6 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 3 квітня 2003 року № 661-IV визначено загальну структуру та чисельність Державної прикордонної служби України, а також вказано, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має загальну структуру.

Позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі з 03.06.2022 року по 11.03.2025 року.

Аналізуючи вищевказані положення пункту 4 Постанови № 153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вищевказаних змін), суд виходить із того, що вказаним пунктом визначено сукупність критеріїв, яким повинен відповідати військовослужбовець для отримання передбаченої грошової винагороди. До таких критеріїв включено:

· особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил,

· до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану;

· проходить військову службу та брала безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

· строк, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025).

Суд зазначає, що позивач до набрання чинності Постановою КМУ № 153 у віці до 25 років був прийнятий на військову службу під час воєнного стану, на посаді рядового складу проходив військову службу у військовій частині та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, сукупний строк яких становить більше 6 місяців станом на дату набрання чинності Постановою КМУ №153.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються, а отже, в силу статті 78 КАСУ, не підлягають доказуванню.

Таким чином, позивач був призваний на військову службу у віці до 25 років позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення бойових (воєнних) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців, будучи при цьому особою рядового складу ЗСУ.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами позивач уклав контракт та проходив службу на посаді осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення.

Також встановлено, що позивач є учасникам бойових дій, брав участь у бойових діях та не притягався до відповідальності.

При цьому, суд на доводи відповідача, що позивач є таким, що не належить до категорії осіб, які проходять військову службу, констатує, що позивач ОСОБА_1 , як звільнений військовий, має право на виплату, так як на момент звільнення відповідав умовам (участь у бойових діях, вік, контракт) та не отримав її під час служби, а тому такі доводи відповідача є хибними.

Частинами першою та другою статті 24 Конституції України визначено загальний стандарт рівності та заборони дискримінації, що є важливим елементом забезпечення верховенства права. Так, цими нормами визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004).

При цьому, суд зазначає, що запроваджений Кабінетом Міністрів України експериментальний проект має на меті саме підвищення мотивації до проходження служби осіб, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, до яких відноситься і позивач.

У зв`язку з чим, дії відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої пункту 4 Постанови № 153 є протиправною.

Як наслідок, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 жовтня 2025 року про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо дотримання позивачем строків при зверненні до суду, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Водночас застосування вказаного тримісячного строку звернення до суду є можливим виключно за умови належного підтвердження факту, з якого такий строк починає свій перебіг, а саме - дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У даному випадку відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що позивач отримав таке письмове повідомлення у порядку, передбаченому статтею 116 КЗпП України.

За таких обставин неможливо встановити початок перебігу тримісячного строку звернення до суду, передбаченого чинною редакцією статті 233 КЗпП України. Відповідно, відсутні правові підстави для застосування наслідків пропуску цього строку.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Комарницького Едуарда Григоровича ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

3. Зобов`язати НОМЕР_3 прикордонний загін повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 жовтня 2025 року про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30 квітня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль