Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №240/20163/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/20163/25

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про пройдену 07.05.1993 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військово-лікарську комісію згідно запису до військового квитка про проходження військово-лікарської комісії від 07.05.1993 року, а також відомостей про виключення ОСОБА_2 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я за гр. І ст. 4 переліку хвороб (наказ Міністерства оборони СРСР від 1991 року № 436);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про пройдену 07.05.1993 року військово-лікарську комісію, згідно запису до військового квитка серії НОМЕР_1 від 05.07.1993 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (далі - позивач) 06.07.1993 взятий на облік Військово-обліковим столом Іршанської селищної ради Володарсько-Волинського району Житомирської області , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_3 05.07.1993. 07.05.1993 року призовною (лікарською) комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку по гр. І ст.4 Розкладу хвороб (наказ МО СРСР 1991 р. № 436) та виключений з військового обліку, про що зроблена відповідна відмітка у військовому квитку серії НОМЕР_1 . Незважаючи на це, позивач 26.06.2025 у застосунку Резерв+ сформував в електронному вигляді військово-обліковий документ, в якому, всупереч його паперового військово-облікового документа, перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі ІНФОРМАЦІЯ_5 ), категорія обліку – військовозобов`язаний, звання рекрут, номер запису в реєстрі оберіг 280520251379948000028. Так, у зв`язку з встановленням факту перебування на обліку, з огляду на статус виключеного з військового обліку, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою в порядку, передбаченому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 559 від 16.05.2024 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа" щодо виключення його із військового обліку та внесення відповідних змін до реєстру Оберіг та застосунку Резерв +. У відповіді на вказану заяву було запропоновано позивачу прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Реєстру. 11.08.2025 у застосунку Резерв+ позивач повторно сформував електронний військово-обліковий документ (далі- еВОД), в якому дані не змінилися. Вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень статей 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_1 від 05.06.1993 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 06.06.1993 прийнятий на облік та 28.11.2005 знятий з військового обліку.

У свою чергу, згідно пункту 32 розділу IX військового квитка, 07.05.1993 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку по гр.I ст. 4 Розкладу хвороб (наказ МО СРСР 1991 р. №436) та виключений з військового обліку.

26.06.2025 позивач сформував еВОД у додатку Резерв+ і виявив, що згідно реєстру він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , де категорія обліку - військовозобов`язаний, дата уточнення даних - 26.06.2025.

На заяву до ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо виключення з військового обліку та внесення відповідних змін до записів в реєстрі Оберіг та за стосунку Резерв +, відповідач листом від 20.07.2025 повідомив, що взяття на військовий облік було здійснено із передачею відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідності до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932. Зазначено, що ОСОБА_1 необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Реєстру.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до реєстрів відповідних змін, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Згідно з частиною 14 статті 2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби; день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Положеннями частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п`ятий вказаної статті).

Частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII визначено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє по теперішній час.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 Про загальну мобілізацію оголошено проведення загальної мобілізації, яка діє по теперішній час.

Відповідно до пункту 2 частини 31 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, належить до військової служби за призовом.

При цьому, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які відповідно до висновку військово-лікарської комісії визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи затверджено Положення №402.

Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 встановлено, що військово-лікарська експертиза це, зокрема: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, ВЛК ТЦК та СП. (підпункт 2.5.1 пункту 2.5. глави 2 розділу І Положення №402).

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Питання медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення №402.

Згідно з пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 (в редакції чинній на момент проведення медичного огляду, складання постанови ВЛК) за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов:

«Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час»;

«Обмежено придатний до військової служби»;

«Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)»;

«Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)»;

«Придатний до військової служби».

Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:

«Придатний до військової служби»;

«Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;

«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

За приписами пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються, у тому числі постанови такого змісту:

а) «Придатний: до військової служби;

б) «Непридатний:

до військової служби з виключенням з військового обліку;

до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (на воєнний час приймається постанова: «Обмежено придатний до військової служби).

Як вже було зазначено, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку. При цьому позивач визнаний непридатним до військової служби на підставі наказу Міноборони СРСР від № 436 від 12.09.1991 (далі мовою оригіналу) "О внесении изменений в приказ Министра обороны СССР 1987 года № 260 «Про введення в дію Положення про медичний огляд у Збройних Силах СРСР (на мирний і військовий час)».

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 23.10.2024 у справі №460/42639/22, з урахуванням дії темпоральних правил (принцип дії закону в часі) у разі колізії нормативних актів одного рівня юридичної ієрархії (суперечність один одному двох або більше чинних нормативних актів, прийнятих стосовно одного й того самого питання) застосовується акт, виданий пізніше, як у разі, коли про скасування попереднього акта (його приписів) прямо зазначено в новому нормативному акті, так і у разі, коли таких застережень немає.

У даному випадку наказ Міноборони СРСР від 09.09.1987 № 260 зі змінами від от 12.09.1991 № 436 не застосовується до Збройних Сил України, починаючи з 04.01.1994, коли набрав чинності наказ Міністерства оборони України від 04.01.1994 № 2 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України», відповідно до п. 2 якого з моменту введення в дію Положення, зазначеного у пункті 1 цього наказу, вважати накази Міністра оборони колишнього СРСР 1976 року №187, 1979 року №220, 1987 року № 210, № 260, 1989 року №116, № 317, 1991 року № 436 такими, що не застосовуються у Збройних Силах України, а наказ Міністра оборони України 1992 року № 116 - таким, що втратив чинність.

Враховуючи наведене, починаючи із січня 1994 року, наказ Міноборони СРСР від 09.09.1987 № 260 не застосовується у Збройних Силах України.

З огляду на вказане, позивач не вважається виключеним з військового обліку, а тому відповідач діяв у межах наданих повноважень і правомірно вніс відомості про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як про військовозобов`язаного.

Щодо неможливості застосування зворотної дії норми закону у часі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Суд зазначає, що внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про взяття особи на військовий облік, що регулюється спеціальним законодавством.

Суд наголошує, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

Щодо Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559, слід зазначити наступне.

Дійсно, пункт 4 Порядку №559 передбачає, що у разі невідповідності відомостей зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Водночас, внесення змін передбачає дотримання принципу достовірності ведення Реєстру, який передбачений статтею 10 Закону про Реєстр. Зміни не підлягають внесенню у випадках, якщо відсутня можливість здійснити верифікацію наданої інформації та підтвердити її достовірність, що, і мало місце у спірних відносинах.

Так, позивач просить суд зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести інформацію про його виключення з військового обліку на підставі того, що він був визнаний непридатним до військової служби за станом здоров`я.

Разом з тим, жодних підтверджень даної інформації позивачем до суду не надано.

Про наявність обставин непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров`я, так само як і про відомості про проходження військово - лікарської комісії у 1993 році зазначено лише у позові, що обмежує дослідження таких доказів на предмет їх належності та достовірності.

Також суд звертає увагу, що позивачу були запропоновані альтернативні варіанти актуалізації даних. Так, з метою уточнення військово-облікових даних, позивач, як військовозобов`язаний, не позбавлений можливості проходження медичного огляду згідно чинних норм законодавства для встановлення ступеня придатності до військової служби.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, згідно з наданим позивачем військовим квитком серії НОМЕР_1 від 05.06.1993, виданим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 07.05.1993 призовною (лікарською) комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку по гр.І ст.4 Розкладу хвороб (наказ МО СРСР 1991 р. № 436) та виключений з військового обліку, про що зроблена відповідна відмітка в пункті 32; тоді як 06.07.1993 взято на військовий облік та знято 28.11.2005 про що зроблений відповідний запис у розділі VIII - «Прием на воинский учет и снятие с учета».

Тобто, з фотокопії військово-облікового документа (військового квитка серії НОМЕР_1 ) з`ясовано що на сторінці 26 в спеціальному розділі про прийняття та зняття з військового обліку, в графі «прийнято на облік» зазначено що позивача прийнято на військовий облік 06.07.1993.

Разом з тим на сторінці 32 в розділі «відмітки щодо звільнення від військового обов`язку» зазначено що 07.05.1993 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військової служби по гр.І ст. 4 Розкладу хвороб (наказ МО СРСР 1991 року № 436).

Отже наявні розбіжності у датах, а саме: неможливо особу визнати непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку в травні 1993 році і прийняти цю особу на військовий облік в липні 1993 році. Вважаючи на такі розбіжності виникають сумніви у достовірності даних наведених у військово-обліковому документі позивача.

Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що законні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних відсутні, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат в цій справі суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Відповідачем вимог щодо відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи не заявлено.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

01.05.26