Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №240/7060/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/7060/26

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2019 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі рішень Житомирського окружного адміністративного суду у справі 240/27013/23 від 01.12.2023, у справі 240/3960/24 від 25.04.2024 за період з 01.04.2019 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 з 24.11.1992 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Протоколом за пенсійною справою ХЗ 47588 йому призначено пенсію у розмірі 58 % грошового забезпечення. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 у справі № 240/27013/23 визнано протиправними дії відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.07.2023. Суд зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання цього рішення відповідач провів перерахунок, а доплата за період з 01.04.2019 по 31.01.2024 склала 207 181,62 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 240/3960/24 визнано протиправними дії відповідача щодо невиплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. з 01.02.2024. Суд зобов`язав нарахувати та виплачувати таку доплату. На виконання цього рішення проведено перерахунок, а доплата за період з 01.02.2024 по 30.06.2024 склала 10 000,00 грн. Нараховані суми включено до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. 19.02.2026 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою щодо проведення розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини донарахованої пенсії за спірні періоди. Листом від 19.02.2026 за № 0600-0505-8/17618 відповідач повідомив, що виплата нарахованих коштів на виконання судових рішень буде проведена згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Сума минулої заборгованості за рішенням у справі № 240/27013/23 становить 207 181,62 грн. та включена до переліку рішень суду. У жовтні, листопаді та грудні 2025 року позивачу виплачено по 187,35 грн. щомісяця на загальну суму 562,05 грн., а залишок заборгованості становить 206 619,57 грн. та продовжуватиме виплачуватись відповідно до Порядку. Відповідач вказав, що підстав для нарахування компенсації немає.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

Відзив від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходив.

Частина 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_2 з 24.11.1992 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 у справі № 240/27013/23 визнано протиправними дії відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії з 01.04.2019 на підставі відповідної довідки та зобов`язано здійснити такий перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання цього рішення відповідач провів перерахунок пенсії, внаслідок чого доплата за період з 01.04.2019 по 31.01.2024 становила 207 181,62 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 240/3960/24 визнано протиправними дії відповідача щодо невиплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. з 01.02.2024 та зобов`язано нарахувати і виплачувати таку доплату.

На виконання цього рішення проведено перерахунок, а доплата за період з 01.02.2024 по 30.06.2024 становила 10 000,00 грн.

Нараховані суми включено до реєстру для виконання за окремою бюджетною програмою.

19.02.2026 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про проведення розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої пенсії.

Листом від 19.02.2026 за № 0600-0505-8/17618 відповідач відмовив у нарахуванні компенсації, пославшись на те, що виплата здійснюватиметься згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, а підстав для компенсації немає.

У жовтні, листопаді та грудні 2025 року позивачу було виплачено по 187,35 грн. щомісяця на загальну суму 562,05 грн. із заборгованості за рішенням від 01.12.2023, залишок якої становить 206 619,57 грн.

Вважаючи відмову відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини донарахованої пенсії протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи й організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами, визначеними цим Законом, слід розуміти грошові доходи громадян, які вони отримують на території України та які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітну плату (грошове забезпечення) та інші.

Разом із тим стаття 4 Закону № 2050-ІІІ встановлює, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсійних виплат). Кошти, що підлягають нарахуванню як компенсація громадянину втрати частини доходу, у тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер і виплачується у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата доходу (заборгованості).

Системний аналіз норм зазначеного Закону дає підстави для висновку, що право на таку компенсацію виникає незалежно від підстав нарахування відповідного доходу, зокрема й у випадку, коли відповідні суми підлягають виплаті на виконання судового рішення.

Разом із тим вирішальним для застосування механізму компенсації є встановлення факту порушення строків виплати доходу, а також наявності періоду затримки, за який така компенсація підлягає нарахуванню.

Остання правова позиція Верховного Суду у цій категорії спорів викладена у постановах від 10.04.2025 у справі № 420/29059/24, від 14.05.2025 у справі № 160/672/24, від 03.12.2025 у справі № 520/25464/23 та від 08.12.2025 у справі № 420/13975/24.

Верховний Суд у своїх рішеннях виходить із того, що компенсація втрати частини доходів є спеціальною державною гарантією, спрямованою на відновлення реальної вартості грошового доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати, яка: нараховується на суму нарахованого, але невиплаченого доходу; має допоміжний характер від основного зобов`язання; відповідно до статті 4 Закону № 2050-ІІІ підлягає виплаті у місяці здійснення фактичної виплати заборгованості за відповідний період.

Факт нарахування, але невиплати грошового доходу свідчить про виникнення в особи матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ. Однак саме виникнення такого права не означає його порушення. Відповідно до статті 2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси, а не ті, порушення яких є лише можливим у майбутньому.

Так, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу за певний період, адже нарахування такого виду компенсації здійснюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого особі доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Законодавець чітко визначив, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості. Саме тоді орган, який здійснює нарахування, набуває реальної можливості виконати або не виконати покладений на нього обов`язок щодо виплати компенсації. Відповідно, лише з цього моменту може виникнути порушення права позивача на компенсацію, яке підлягає судовому захисту.

Закон № 2050-ІІІ не передбачає можливості присудження компенсації наперед, оскільки вона є правовим наслідком уже допущеного порушення строків виплати доходу. До моменту фактичної виплати заборгованості відповідний обов`язок не виникає, а отже, відсутні підстави для судового захисту. У зв`язку з цим вимоги про стягнення компенсації до настання такого моменту є передчасними.

Таким чином, хоча право особи на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ є безспірним у зв`язку з доведеним фактом нарахування, проте у разі, якщо це право на момент звернення до суду не було порушено (невиплата нарахованої пенсії), воно не може бути предметом судового захисту. Суд не наділений повноваженнями зобов`язувати орган, який здійснює нарахування, виплачувати компенсацію до того, як відповідний юридичний обов`язок виникне, тобто до місяця фактичної виплати основної суми заборгованості.

Зазначену правову позицію до відома судів першої інстанції довів Сьомий апеляційний адміністративний суд листом від 03.04.2-26 № 02.5-02/21975/2026.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 90, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 13559341) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 30 квітня 2026 р.

30.04.26