Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №140/1621/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1621/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.10.2025 №033050012736 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV); зобов`язання провести призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV з 14.11.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 21.05.1981 по 17.08.1981, з 22.12.1981 по 16.08.1982, з 21.02.1983 по 01.07.1987, з 02.07.1987 по 06.02.1989, з 22.02.1981 по 20.12.1996, з 10.11.1998 по 31.01.1999, з 29.09.2003 по 22.09.2004.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.10.2025 звернулася із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV, додавши до заяви необхідний пакет документів. Однак рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 24.10.2025 №033050012736 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки з 21.05.1981 по 17.08.1981 (02 місяці 27 днів), з 22.12.1981 по 16.08.1982 (07 місяців 25 днів), з 21.02.1983 по 01.07.1987 (04 роки 04 місяці 11 днів), з 02.07.1987 по 06.02.1989 (01 рік 07 місяців 05 днів), з 22.02.1989 по 20.12.1996 (07 років 09 місяців 29 днів); період отримання допомоги по безробіттю з 29.09.2003 по 22.09.2004 (11 місяців 24 дні), що разом становить 15 років 04 місяці 26 днів.

Позивач вважає спірне рішення відповідача протиправним та таким, що не відповідає діючому законодавству, порушує її конституційне право на належне пенсійне забезпечення, оскільки набутий стаж підтверджено трудовою книжкою. Також позивач покликається на те, що в сукупності зі стажем роботи нарахованим відповідачем (08 років 06 місяців 03 дні) загальний стаж роботи з урахуванням спірних періодів (15 років 04 місяці 26 днів) становить понад 22 роки, що дає право на пенсію за віком після досягнення 63-ти річного віку у відповідності до вимог Закону №1058- IV.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю, посилаючись на правомірність свого рішення від 24.10.2025 №033050012736 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , досягнувши віку 63 років, 17.10.2025 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ у Київській області та рішенням якого від 24.10.2025 №033050012736 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника - 63 роки. Необхідний страховий стаж, визначений частиною другою статті 26 Закону №1058-IV в період з 01.01.2025 по 31.12.2025 становить від 22 до 32 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2027 по 31.12.2027 від 15 до 24 років. Страховий стаж позивача становить 8 років 6 місяців 3 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи за довідками від 05.09.2025 № 30 з 22.12.1981 по 16.08.1982, за архівною довідкою про заробітну плату від 12.09.2021 №161/01-16 з 1989 по 1991, оскільки не підтверджено прізвище ОСОБА_2 ); період отримання матеріальної допомоги по безробіттю за довідкою від 18.09.2025 №3784/18.9/25 з 10.11.1998 по 01.02.1999, оскільки відсутня інформація, що матеріальна допомога виплачувалася в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, як передбачено частиною першою статті 24 Закону №1058-IV. Для зарахування періодів роботи за довідками, необхідно надати документи про зміну прізвища. Не працює.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно із преамбулою Закону №1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

За правилами частини другої статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Отже, право на призначення пенсії за віком протягом 2025 року мають особи, які досягнули віку 63 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 22 роки.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж особи є трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 22.12.1981 по 16.08.1982 та з 1989 по 1991.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 слідує, що в період з 22.12.1981 по 16.08.1982 вона працювала поваром шкільної їдальні в Турійському комбінаті загального харчування (записи №№3-4), а в період з 22.02.1989 по 01.02.1991

Разом з тим, вказані періоди не зараховані відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 з тих підстав, що в довідках, наданими із заявою про призначення пенсії не підтверджено прізвище ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ).

Разом з тим, з трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається наявність запису, засвідченого печаткою підприємства про зміну прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про шлюб від 12.05.1984 серії НОМЕР_2 .

Судом досліджено витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00055394511, сформований 17.12.2025 Ковельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідно до якого внесено актовий запис про шлюб №00069749118 від 10.05.2012, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Турійського районного управління юстиції Волинської області. Відомості актового запису свідчать, що актовий запис про шлюб №2 складений 12.05.1984 виконавчим комітетом Тільчівської сільської ради Турійського району Волинської області; чоловік: ОСОБА_1 ; дружина до реєстрації шлюбу мала прізвище ОСОБА_5 .

Зазначений витяг підтверджує факт реєстрації шлюбу та дошлюбне прізвище позивача – ОСОБА_5 .

Таким чином, надані архівні довідки від 12.09.2021 №161/01-16 та від 05.09.2025 №30 підтверджують факт роботи позивача у спірні періоди. Зазначення у вказаних довідках прізвища « ОСОБА_5 » не спростовує належності цих документів позивачу, оскільки відповідно до записів у трудовій книжці та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що позивач змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_3 » у зв`язку з реєстрацією шлюбу. Отже, такі довідки є належними та допустимими доказами, що підтверджують стаж роботи позивача у зазначені періоди.

Судом також встановлено, що згідно з розрахунком страхового стажу (форма РС-право) відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи, підтверджені записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , а саме: з 21.05.1981 по 17.08.1981 (записи №№1-2) – робота на Ковельській швейній фабриці; з 21.02.1983 по 01.07.1987 (записи №№5-6) – робота кочегаром Турійської селищної ради; з 02.07.1987 по 06.02.1989 (записи №№7-8) – робота машиністкою в Турійському РАПО; з 01.02.1991 по 12.09.1994 (записи №№12-14) – робота на Ковельському підприємстві по забезпеченню нафтопродуктами; з 12.09.1994 по 20.12.1996 (записи №№15-16).

Водночас зазначені записи у трудовій книжці містять усі необхідні реквізити, внесені належним чином та засвідчені у встановленому порядку, а тому є належними і допустимими доказами, що підтверджують факт роботи позивача у вказані періоди.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вказані періоди роботи підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

З рішення ГУ ПФУ у Київській області від 24.10.2025 №033050012736 та згідно з розрахунком страхового стажу (форма РС-право) також видно, що позивачу не зараховано до страхового стажу періодів отримання допомоги по безробіттю з 10.11.1998 по 31.01.199 та з 29.09.2003 по 22.09.2004, так як не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги здійснювалося у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

Відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-XII (чинного на час отримання позивачем матеріальної допомоги) безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з підпунктом «з» пункту 1 статті 30 Закону України «Про зайнятість населення» виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.

Приписами пункту «ж» частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.

Так, пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.

Як убачається із копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , в ній міститься запис №21 з 10.11.1998 розпочато виплату матеріальної відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ від 10.11.1998 №154/3), запис №22 31.01.1999 закінчена виплата матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1з статті 30 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ від 01.02.1999 №17/4), а також запис №29 з 29.09.2003 призначено виплату державної допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України «Про страхування на випадок безробіття» (наказ від 29.09.2003 №184) та №30 з 22.09.2004 припинено виплату по безробіттю відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону України «Про страхування на випадок безробіття» (наказ від 23.09.2004).

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Ковельської філії Волинського обласного центру зайнятості (Турійський відділ) від 18.09.2025 №3784/18.9/25, що за змістом відповідає записам трудової книжки позивача.

За наведеного, суд дійшов висновку, що період отримання допомоги по безробіттю у період з 10.11.1998 по 31.01.199 та з 29.09.2003 по 22.09.2004, підлягає зарахуванню до загального страхового стажу.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.10.2025, тобто в межах трьох місяців, особисто звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, та подала необхідні документи, що відповідачем не оспорюється.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що на момент подання заяви про призначення пенсії позивач досягла віку 63 років та у неї був наявний страховий стаж більше 22 років (з урахуванням стажу, визначеного відповідачем у розмірі 08 років 06 місяців 03 дні, та спірних періодів роботи загальною тривалістю 15 років 04 місяці 26 днів), відтак у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у призначенні пенсії за віком.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача слід визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині задовольнити.

Вирішуючи позовні вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає, що у позивача наявні правові підстави для призначення пенсії за віком з врахуванням спірного періоду.

З урахуванням вищевикладеного, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області від 24.10.2025 №033050012736 про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до Закону №1058-IV, зобов`язання відповідача призначити позивачці з 14.11.2025 пенсію за віком пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 21.05.1981 по 17.08.1981, з 22.12.1981 по 16.08.1982, з 21.02.1983 по 01.07.1987, з 02.07.1987 по 06.02.1989, з 22.02.1981 по 20.12.1996, з 10.11.1998 по 31.01.1999, з 29.09.2003 по 22.09.2004.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1331,20 грн, сплачений згідно з квитанцією.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.10.2025 №033050012736 про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 14.11.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 21.05.1981 по 17.08.1981, з 22.12.1981 по 16.08.1982, з 21.02.1983 по 01.07.1987, з 02.07.1987 по 06.02.1989, з 22.02.1981 по 20.12.1996, з 10.11.1998 по 31.01.1999, з 29.09.2003 по 22.09.2004.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548).

Суддя О. О. Андрусенко