Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №140/10959/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10959/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач-2) про визнання бездіяльності протиправною ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не нарахування та невиплати за період з 26.02.2022 по 01.07.2022 грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо не нарахування та невиплати за період з 24.03.2022 по 03.06.2022 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 з розрахунку 100000 грн на місяць (під час лікування внаслідок отриманого тяжкого поранення під час захисту Батьківщини та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату за період з 26.02.2022 по 01.07.2022 грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”; здійснити нарахування та виплату за період з 24.03.2022 по 03.06.2022 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 з розрахунку 100000 грн на місяць (під час лікування внаслідок отриманого тяжкого поранення під час захисту Батьківщини; нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період з 24.03.2022 по 03.06.2022 за весь час затримки у повному обсязі із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Постанови № 44;

визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати за період з 01.07.2022 по 10.02.2025 грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”; щодо не нарахування та невиплати за період з 03.08.2022 по 17.08.2022 та з 26.10.2022 по 31.10.2022 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 з розрахунку 100000 грн на місяць (під час лікування внаслідок отриманого тяжкого поранення під час захисту Батьківщини); з лютого 2023 року по січень 2025 року індексації грошового забезпечення у розмірі відповідно до чинного законодавства; компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про відпустки» за 2023-2024 роки та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за період з 01.07.2022 по 10.02.2025 грошове забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”; нарахувати та виплатити за період з 03.08.2022 по 17.08.2022 та з 26.10.2022 по 31.10.2022 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 з розрахунку 100000 грн на місяць (під час лікування внаслідок отриманого тяжкого поранення під час захисту Батьківщини); здійснити нарахування та виплату з лютого 2023 року по січень 2025 року індексації грошового забезпечення у розмірі відповідно до чинного законодавства; нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про відпустки» за 2023-2024 роки; нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки у повному обсязі із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Постанови № 44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 26.02.2022 по 29.03.2024 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , з 29.03.2024 – зарахований у списки військової частини НОМЕР_1 та наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 10.02.2025 № 43 був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивач вважає, що в періоди з 26.02.2022 по 01.07.2022 та з 01.07.2022 по 10.02.2025 відповідачами з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплата йому грошового забезпечення (постійних та одноразових видів), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

На думку позивача, застосування відповідачами для визначення грошового забезпечення розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, є протиправним з огляду на те, що 29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі – Постанова №103). Отже, зміни внесені Постановою №103, зокрема до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова №704), в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані судом протиправними та нечинними, а тому з 29.01.2020 - з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, у спірні періоди відповідачі мали би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові види), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року виплати на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому зазначає, що грошове забезпечення військовослужбовця підлягає індексації, яка відповідачами не проведена, а також не виплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій відповідно до закону України «Про відпустки» за 2023, 2024 роки.

Також вказує на те, що грошова винагорода, передбачена Постановою №168 в періоди з 24.03.2022 по 03.06.2022, з 03.08.2022 по 17.08.2022, з 26.10.2022 по 31.10.2022 виплачувалась не у повному розмірі.

Вказує і на те, що має право на звернення до суду із позовною вимогою про виплату компенсації втрати частини доходів (далі - компенсація) у в зв`язку із затримкою виплати грошового забезпечення, оскільки відповідачем добровільно не нараховано та не виплачено компенсацію.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) (а.с. 58).

Відповідач в/ч НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 62-73). В обґрунтування своєї позиції стосовно позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 10.02.2025 зазначив, що згідно з пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 до постанови № 704 внесено зміни, якими пункт 4 викладено в редакції: «установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, звертає увагу, що не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в п. 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».

При цьому, зазначає, з моменту набрання постанови №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704” з 20.05.2023 виплата позивачу грошового забезпечення здійснювалась відповідачем, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням в сумі 1762 гривні, тобто у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, пункту 4 постанови №704 (в редакції від 12.05.2023), а також керівних документів Міністерства оборони України, зокрема, згідно листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 №220/13/7642 (оригінал листа знаходиться в Департаменті соціального забезпечення Міністерства оборони України). Вказаним листом передбачено, що з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період перебування на лікуванні з 26.10.2022 по 31.10.2022 та з 03.08.2022 по 17.08.2022, то вказує на те, що позивач ОСОБА_1 з 03.08.2022 по 17.08.2022 проходив лікування у неврологічному відділенні Волинського обласного госпіталю ветеранів війни з діагнозом: остеохондроз, деф. спондильоз попереково-крижового відділу хребта, дифузні протрузії L1-L2, L4-L5, L5-S1хребців, помірний м`язево-тонічний та болевий синдроми. Стан після МВТ (23.03.2022), астено-невротичний синдром. Хронічний панкреатит, ст. ремісії. Міопатія сл. ст. правого ока. Складний міопічний астигматизм обох очей. Ангіоспазм сітківки обох очей. Комбінований геморой ІІІ ст. (виписка №2254). При цьому, з довідки №2254 вбачається, що позивач не проходив стаціонарне лікування.

Крім того, в період з 26.10.2022 по 31.10.2022 позивач проходив лікування не по пораненню, отриманому під час захисту Батьківщини, а внаслідок захворювань, пов`язаних з проходженням військової служби, що підтверджується доданою до позовної заяви довідкою військово-лікарської комісії від 21.10.2022 №1496, тому підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відсутні.

Щодо нарахування та виплати індексації, то вказує на те, що позивач не навів обставин в позовній заяві у чому саме полягає порушення військовою частиною НОМЕР_1 порядку нарахування та виплати індексації.

Стосовно нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, то вказує на те, що відповідачем внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2025 №43, яким, в тому числі, визначено: виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2023-2025 рік у кількості 42 доби.

Також вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 у відзиві на позовну заяву (а.с. 88-91) позовні вимоги заперечив та посилаючись на нормативно-правові акти, наведені у відзиві зазначив, що підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відсутні.

Стосовно перерахунку та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, зазначив, що відповідно до наданих фактичних даних, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно п. 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України 22.05.2017 № 280 "Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України" командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

У зв`язку з такими вимогами, виплата грошового забезпечення здійснюється на підставі наказів командира цієї військової частини у списках якої проходить службу військовослужбовець.

Згідно з картками особового рахунку позивача, йому було нараховано додаткову винагороду, що відображено у відповідній графі («винагорода ООС»).

Зокрема до матеріалів справи додано наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 01.05.2022 №22, на підставі якого ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди (з розрахунку 50 000 грн додаткової винагороди за поранення та 15 000 грн за період участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій). Крім того, військова частина НОМЕР_2 розформована, а ІНФОРМАЦІЯ_2 не є правонаступником. У зв`язку з цим ІНФОРМАЦІЯ_2 не наділений повноваженнями щодо прийняття рішень про нарахування чи виплату додаткової винагороди позивачу поза межами документів, виданих відповідною військовою частиною.

Щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення зазначає, що оскільки нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення у відповідному розмірі не було здійснено, зазначене не свідчить про затримання строків виплати грошових доходів, тому така позовна вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від сторін не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Не є спірною та обставина, що позивач ОСОБА_1 у спірний період - з 26.02.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , 10.02.2025 – виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 (а.с. 34-36), витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2025 № 43 (а.с.76 зворот), витягами з карток особового рахунку військовослужбовця за 2022 - 2025 роки (а.с. 51-54).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2025 №43 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 10.02.2025 (а.с. 48, 76 зворот).

Зі змісту наказу від 10.02.2025 №43 (по стройовій частині) слідує, що ОСОБА_1 при звільненні належить виплатити: грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік в сумі 20899,73 грн; грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 30 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 30 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік в сумі 20899,73 грн; грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки у кількості 42 доби (а.с. 48, 76 зворот).

На звернення позивача щодо виплати грошового забезпечення за період з 24.03.2022 по 31.10.2022, військова частина НОМЕР_1 листом від 23.05.2025 № 445 повідомила про те, що в/ч НОМЕР_1 з дня її формування була зарахована на фінансове забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Нарахування та виплата грошового забезпечення та усіх інших передбачених законодавством виплат військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 в період з 24.02.2022 по 30.06.2022 здійснювались розпорядником бюджетних коштів 3 рівня – ІНФОРМАЦІЯ_2 . З0 01.07.2022 в/ч НОМЕР_1 на підставі листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.07.2022 № 760/15-5661 припинено перебування на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 , відкрито власний особовий рахунок та набуто статусу розпорядника бюджетних коштів 3 рівня.

Також повідомлено, що з 01.07.2022 по 10.02.2025 фінансове забезпечення здійснювалось в/ч НОМЕР_1 , а також нарахування та виплата всіх складових грошового забезпечення відбувалося до вимог Порядку № 260, з дотриманням Постанови № 704. Будь-яка заборгованість із виплати щомісячного грошового забезпечення перед ОСОБА_1 відсутня (а.с. 56).

В свою чергу, як видно із витягів з карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за період з липня 2022 року по березень 2025 року встановлено посадовий оклад за займаними посадами «солдат», «стрілець», «навідник», «електрик», «радіотелефоніст» у розмірі 2730,00 грн, 2820,00 грн, 2550 грн та 2640,00 грн відповідно та встановлено оклад за військовим званням у розмірі 530,00 грн (а.с. 51-54).

На звернення позивача щодо виплати грошового забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 31.07.2025 № ВФЗ/1057/1 повідомив про те, що в/ч НОМЕР_2 , в якій позивач проходив службу з моменту формування та до 30.06.2022 зарахована встановленим порядком на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з цим ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювалось лише фінансування потреб в/ч НОМЕР_2 , яку вона визначала самостійно. Питання нарахування грошового забезпечення, видання наказів про виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення, допомог входило до повноважень в/ч НОМЕР_2 . У зв`язку з чим, ІНФОРМАЦІЯ_2 не має законних підстав для нарахування та виплати належного грошового забезпечення (а.с. 55).

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо виплати грошового забезпечення у неналежному розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII).

Згідно зі статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704.

Пункт 4 Постанови №704, в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24.02.2018), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).

На момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Також пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Тобто, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.

Суд зазначає, що пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Однак Закон України від 02.12.2021 №1928-IX“Про Державний бюджет України на 2022 рік” та Закон України від 03.11.2022 №2710-ІХ “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, Закон України від 09.11.2023 №3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік” та Закон України від 19.11.2024 № 4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік” таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, у 2020-2023 роках не містять.

Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, з 29.01.2020 (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанови №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.

Згідно з приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд виснував, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21 за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік) дійшов таких же висновків.

У цій справі судом встановлено, що у спірних періодах ОСОБА_1 грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року для працездатних осіб - 1762,00 грн, що також підтверджено відповідачами у відзивах на позовну заяву.

Натомість статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481,00 грн; статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” установлено з 01 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684,00 грн.

Згідно з пунктом 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком №260.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (пункт 1 розділу VI Порядку №260).

Командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (пункти 1, 2 розділу XVI Порядку №260).

Як установлено пунктом 1 розділу XXIII Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пунктом 1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Позивач отримував надбавку за вислугу; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію - у визначених наказами командирів відсотках від посадового окладу; йому також виплачувалася грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога у разі звільнення, про що видно з відомостей про грошове забезпечення.

Отже, виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищень, надбавок, доплат, які мають постійний характер, премії) та одноразових (допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення) залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Відтак враховуючи вищенаведене, у періоди з 26.02.2022 по 30.06.2022 та з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення позивача та його складові мали обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 відповідно, а тому позовні вимоги з 26.02.2022 по 30.06.2022 та з 01.07.2022 по 19.05.2023 є підставними та підлягають задоволенню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази у справі, позовні вимоги у цій частині належить задовольнити у спосіб: визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 30.06.2022 із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити позивачу перерахунок та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 30.06.2022, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 на відповідні на відповідні тарифні коефіцієнти.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог, які стосуються періоду з 20.05.2023 по 10.02.2025, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 було внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та викладено абзац перший цієї норми в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 набрала чинності 20.05.2023.

В подальшому, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови №481 неправомірними, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025, та саме з цієї дати втратив чинність пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Положення Постанови №481 були чинні до 18.06.2025.

Таким чином, у період з 20.05.2023 до 10.02.2025 відповідач в/ч НОМЕР_1 правомірно нараховувала позивачу грошове забезпечення та його складові, виходячи з розрахункової величини - 1762 гривні, оскільки в цей період діяли положення Постанови №481.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 09.07.2025 у справі №420/18853/24, від 18.08.2025 у справі №300/8187/24, від 21.08.2025 у справі №520/22317/23.

Враховуючи зазначену обставину, суд вважає, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати грошового забезпечення (місячні та одноразові виплати) при перерахунку грошового забезпечення із розрахунку основних видів грошового забезпечення визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року на тарифний коефіцієнт у період з 20.05.2023 по 10.02.2025 не підлягають задоволенню.

Відтак, у цій частині позовних вимог належить відмовити.

Стосовно позовних вимог заявлених до ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині нарахування та виплати додаткової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168 за часу лікування внаслідок отриманого поранення під час захисту Батьківщини за періоди з 24.03.2022 по 03.06.2022, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 9-2 Закону №2011-ХІІ (доповнено Законом України від 28 червня 2023 року №3161-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану”) під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2024 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та Указу Президента України від 24 лютого 2024 року №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову №168.

Пунктом 1 Постанови №168 (зі змінами на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац перший пункту 1 Постанови №168).

01.04.2022 до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» внесено зміни, згідно з якими пункт 1 постанови № 168 доповнено абзацом такого змісту: “Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Отже, положеннями Постанови №168 передбачено дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100000,00 грн, а саме: 1) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого; 2) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року №745/32197; далі - Порядок №260, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 9 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_4 від 20.04.2022 № 268, ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання по укріпленню бойової позиції для відбиття збройного нападу на територію України військових груп рф в районі населеного пункту Поташня Бучанського району Київської області близько 16:10 23.03.2022 одержав бойове поранення під час захисту Батьківщини внаслідок артилерійського ворожого обстрілу військами рф, а саме: осколкове поранення правої пахової ділянки та калитки; осколкове поранення правої бокової ділянки живота без проникнення в черевну порожнину та пошкодження органів черевної порожнини (а.с. 39).

Відповідно до виписки № 3825 з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 24.03.202 по 28.03.2022 проходив стаціонарне лікування у КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради з діагнозом «Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків. Мінно-вибухова травма: осколкове поранення пахової ділянки та калитки. Осколкове поранення правої бокової ділянки живота без проникнення в черевну порожнину та пошкодження органів черевної порожнини». Для подальшого лікування переведено у військовий шпиталь м. Луцька (а.с. 40).

Відповідно до виписки № 573 з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 28.03.2022 по 30.03.2022 проходив стаціонарне лікування у Військовій частині НОМЕР_5 АДРЕСА_1 з діагнозом: МВП (23.03.2022), пов`язаним з отриманням ним поранення. Для подальшого лікування переведено у КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни» (а.с. 41).

Відповідно до виписки № 849 з медичної картки стаціонарного хворого відділення хірургії з палатами ортопедії і травматології ОСОБА_1 з 30.03.2022 по 15.04.2022 проходив стаціонарне лікування у КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни» з діагнозом: МВП (23.03.2022), пов`язаним з отриманням ним поранення (а.с. 42).

Відповідно до виписки з індивідуальної реабілітаційної карти № НОМЕР_6 Реабілітаційного центру реабілітації УБД ЛМТГ Відділення реабілітації ОСОБА_1 з 19.04.2022 по 13.05.2022 проходив повний курс реабілітації з діагнозом: стан після МВТ (23.03.2022). Післятравматична тугорухливість правого кульшового суглоба. Люмбалгія з помірно вираженим больовим синдромом (а.с. 43-44).

Відповідно до виписки № 1355 з медичної картки стаціонарного ОСОБА_1 з 17.05.2022 по 03.06.2022 проходив стаціонарне лікування у КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни» з діагнозом: стан після МВП (23.03.2022), пов`язаним з отриманням ним поранення (а.с. 44).

Отже, у вказані періоди позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради, госпіталі Військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_1 , КП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та проходив реабілітацію у Реабілітаційному центрі реабілітації УБД ЛМТГ Відділення реабілітації, що підтверджується виписками із медичних карт стаціонарного хворого та випискою з індивідуальної реабілітації карти (а.с.40-44). Із даних виписок вбачається, що лікування ОСОБА_1 у даних медичних закладах було пов`язане з отриманням ним поранення та встановленим після нього діагнозом.

У зв`язку з цим суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за вказаний період.

Відповідно до наданих доказів, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України 22.05.2017 № 280 "Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України" командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

За п. 4.3 Правил № 280 витяги з наказів, довідки та інші документи, які підтверджують право військовослужбовців, працівників та одержання грошового забезпечення і заробітної плати, що подаються начальнику фінансового органу підписуються (завіряються) посадовою особою, яка відповідає за облік особового складу частини, та скріплюються відтиском гербової печатки (печаткою для наказів) військової частини.

У матеріалах справи наявний наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2022 № 22 (з основної діяльності) згідно з яким відповідно до Постанови № 168 та на підставі рішення Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217 наказано здійснити перерахунок та виплату додаткової винагороди до розміру 100000,00 грн військовослужбовцям, які отримали поранення на підставі бойового розпорядження №7Т командира в/ч НОМЕР_2 від 22.03.2022 відповідно до додатку 3. Згідно з додатком 3 до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2022 № 22 ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 за період з 01.04.2022 по 15.04.2022 в сумі 35000 грн та з 01.04.2022 по 30.04.2022 в сумі 30000 грн (а.с. 95-97).

Із долучених до справи документів вбачається та не заперечується відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 те, що згідно з картками особового рахунку ОСОБА_1 йому було нараховано та виплачено додаткову винагороду (ООС) у березні 2022 року в сумі 27407,84 грн, у квітні 2022 року в сумі 28387,10 грн, у травні 2022 року в сумі 65000,00 грн та в червні 2022 року в сумі 30000,00 грн.

Однак, з наданих доказів неможливо визначити пропорційність виплачених сум додаткової винагороди періоду перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні та реабілітації внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини в період з 24.03.2022 по 03.06.2022.

Тому враховуючи вищевказане та норми Постанови №168, ОСОБА_1 за період з 24.03.2022 по 03.06.2022 повинна бути виплачена додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманням травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням фактично виплачених сум.

Отже в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання військову частину НОМЕР_1 виплатити додаткову винагороду позивачу за період перебування його на лікуванні з 03.08.2022 по 17.08.2022 та з 26.10.2022 по 31.10.2022, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до виписки № 2254 Неврологічного відділення КП «Волинський обласний госпіталь» ОСОБА_1 з 03.08.2022 по 17.08.2022 проходив лікування з діагнозом: остеохондроз, деф. спондильоз попереково-крижового відділу хребта, дифузні протрузії L1-L2, L4-L5, L5-S1хребців, помірний м`язево-тонічний та болевий синдроми. Стан після МВТ (23.03.2022), астено-невротичний синдром. Хронічний панкреатит, ст. ремісії. Міопатія сл. ст. правого ока. Складний міопічний астигматизм обох очей. Ангіоспазм сітківки обох очей. Комбінований геморой ІІІ ст.

При цьому, з довідки №2254 вбачається, що позивач не проходив стаціонарне лікування.

Крім того, з 26.10.2022 по 31.10.2022, згідно виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого (терапевтичне відділення) №2650, лікувався у військовій частині НОМЕР_5 з діагнозом: а) основний: гастро-езофагіальна рефлюксна хвороба, хронічний дистальний ерозивний рефлюкс-езофагіт, хронічний гастродуоденіт, нестійка ремісія без порушення функцій травлення; б) супутній: наслідки вогнепального осколкового сліпого поранення (23.03.2022) м`яких тканин правої пахово-стегнової ділянки, поперекової ділянки справа, операцій: 23.03.2022 первинної хірургічної обробки ран у вигляді зміцнілих шкірних рубців. Міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз попереково-крижового відділу хребта з м`язево-тонічним синдромом та незначним порушенням функцій хребта. Хронічна вертеброгенна люмбаргія, нестійка ремісія. Короткозорість ступеня 1,75 Д правого ока, складний короткозорий астигматизм 2,5Д лівого ока при короткозорості в меридіані найбільшої аметропії ступеня 4,0Д по вертикалі та гостроті зору з корекцією 1,0 на кожне око.

Такі діагнози у виписці № 2254 та виписному епікризі № 2650 не відповідають довідці від 20.04.2022 №268 про обставини травми.

Згідно з підпунктом “а” пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

«Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів».

Згідно з підпунктом “д” пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

Тобто, в розумінні чинного законодавства формулювання “поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини” та “захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини”, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби є різними категоріями і виплата додаткової винагороди за час лікування пов`язується саме з отриманням “поранення (травми, контузії, каліцтва)”, а не “захворювання”.

Тобто, позивач у періоди з 03.08.2022 по 17.08.2022 та з 26.10.2022 по 31.10.2022 проходив лікування не за поранення, отриманого під час захисту Батьківщини, а внаслідок захворювань, пов`язаних з проходженням військової служби, що підтверджується доданою до позовної заяви довідкою військово-лікарської комісії від 21.10.2022 №1496.

Підсумовуючи наведене, норми Постанови №168 передбачають підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, тобто лише у зв`язку із отриманням поранення (контузії, травми чи каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, а не у зв`язку із захворюванням.

Суд зазначає, що саме по собі перебування на лікуванні у зв`язку із захворюванням, що виникло під час служби та пов`язане з її проходженням (навіть якщо воно пов`язане із захистом Батьківщини), не зумовлює право на отримання додаткової винагороди за час лікування, хоча основне грошове забезпечення зберігається.

Відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо невиплати відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн (під час лікування внаслідок отриманого поранення під час захисту Батьківщини), суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачено те, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, які мають постійних характер та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої постановлено: «Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил […] виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників)».

01.04.2022 до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» внесено зміни, згідно з якими пункт 1 постанови № 168 доповнено абзацом такого змісту: “Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Отже, додаткова винагорода збільшена до 100000 гривень не є постійною виплатою, а має тимчасовий характер, оскільки залежить від факту участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, із перебуванням безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), а також перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Таким чином, на переконання суду, чинним законодавством не передбачено можливості компенсації втрати частини доходів при порушенні строків виплати не щомісячних (одноразових) платежів.

Тому відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав обов`язку нараховувати позивачу компенсацію втрати частини доходів при порушенні строків виплати додаткової грошової винагороди збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Що стосується позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати з 2023 року по 10.02.2025 індексації грошового забезпечення та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового, забезпечення за вказаний період, суд зазначає таке.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Преамбулою Закону України від 03.07.1991 №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до абзаців 1, 4, 5 пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Водночас суд зазначає, що абзацом вісімнадцятим пункту 3 Закону України від 03.11.2022 №2710-IX “Про Держаний бюджет України на 2023 рік” установлено зупинити на 2023 рік дію Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.

Вказана норма Закону є чинною та неконституційною не визнавалася.

Таким чином, з 01.01.2023 в умовах дії воєнного стану на законодавчому рівні було обмежено нарахування і виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення), отже підстави для зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за 2023 рік відсутні.

Досліджуючи питання індексації грошового забезпечення позивача за 2024 рік, то статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, починаючи з 2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року.

Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078.

Суд зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2024 року по травень 2024 року не перевищував 103% .

Разом з цим варто зазначити, що підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року, індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією відбулось не раніше серпня 2024 року.

З особистих карток грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за 2024-2025 роки, вбачається, що позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у січні 2025 року в сумі 130,20 грн (а.с. 54).

Крім того, згідно витягу з Відомості розподілу виплат військової частини НОМЕР_1 № НОМЕР_7 , ОСОБА_1 нараховано та виплачено 635,28 грн індексації грошового забезпечення.

Суд у даному випадку враховує твердження відповідача наведені у клопотанні про долучення доказів від 11.03.2026 про те, що сума виплаченої індексації 635,28 грн здійснена за період з вересня 2024 року по грудень 2024 року (тобто, за вересень, жовтень, листопад 2024 року по 130,20 грн та за грудень 2024 року 254,35 грн) (а.с. 80, 85).

Натомість, з січня по вересень 2024 року індексація грошового забезпечення не проводилася, оскільки не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача в/ч НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації у 2024 році є правомірними.

Згідно зі статтею 34 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”, установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.

Отже, починаючи з 2025 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2025 року.

Суд зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2025 року по травень 2025 року не перевищував 103%, а відтак з січня 2025 року по 10.02.2025 індексація грошового забезпечення позивача відповідачем не проводилася правомірно.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та вплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про відпустки» за 2023-2024 роки, то суд враховує наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до змін, внесених Законом України №426-VIII від 14.05.2015, Закон України “Про відпустки” доповнено статтею 16-2 згідно з якою передбачено, що, зокрема, учасникам бойових дій, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XII від 22.10.1993 учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визначено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 №504/96-ВР “Про відпустки” (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України “Про відпустки” або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 17.11.2023 серії НОМЕР_8 та претендує на грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що додаткова відпустка ОСОБА_1 як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки не надавалась.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21.10.1993 №3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та від 06.12.1991 №1932-XII “Про оборону України” (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону №3543-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону №1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому в особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, статтею 16-2 Закону України від 05.11.1996 №504/96-ВР “Про відпустки”.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Наказ №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №620/4218/18 від 21.08.2019.

При розгляді даної справи суд враховує твердження представника відповідача в/ч НОМЕР_1 , наведені у відзиві на позовну заяву про те, що відповідачем було внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2025 № 43, яким, зокрема, визначено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки у кількості 42 доби (а.с.76).

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 28820,73 грн підтверджена витягом з Відомості розподілу виплат ДП Військова частина НОМЕР_1 від 29.11.2025 (а.с. 84).

Відтак позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному розмірі, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ “Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статей 3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Отже, з наведеного слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, індексації грошових доходів громадян, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

За змістом статті 6 Закону №2050-ІІ, пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Із наведеного можна зробити висновок, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі індексації заробітної плати (грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.04.2021 у справі №465/322/17, від 04.03.2021 у справі №520/34/17, від 20.04.2022 у справі №461/1390/16-а, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20.

Крім того, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такі висновки суду відповідають висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Отже, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Таким чином, враховуючи наявність факту не виплати позивачу сум грошового забезпечення з 01.07.2022, останній має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

З урахуванням наведеного, з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача взаємопов`язані позовні вимоги в цій частині належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

На думку суду, оскільки виплата грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які були виплачені у вказаному періоді, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 - 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, на даний час ще не проведена, тому вимоги щодо виплати таких сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 є передчасними та заявлені на майбутнє, на даний час права позивача щодо отримання вказаної компенсації не є порушеними. Відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 26.02.2022 по 30.06.2022 із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснити ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 30.06.2022 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) основних та додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.07.2022 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 01.07.2022 по 19.05.2023 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) основних та додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.07.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 за період з 24.03.2022 по 03.06.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 24.03.2022 по 03.06.2022.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ).

Суддя Р.С. Денисюк