Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №606/548/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/548/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 62025140110003479, внесеного 24.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кобиловолоки Теребовлянського району Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" правоохоронними органами є органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюрсо економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» Військова служба правопорядку у Збройних Силах України - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров`я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов`язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об`єктах.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 168/дск від 08.07.2022 лейтенанта запасу ОСОБА_6 , призначено на посаду офіцера відділення організації охорони патрульно - постової служби розшуку та діяльності ВСП у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 .

23.02.2026 о 07:00 год. офіцер відділення організації охорони патрульно - постової служби розшуку та діяльності ВСП у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 капітан ОСОБА_6 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.02.2026 року № 53-НР заступив в добовий наряд.

В ході проведення розшукових заходів по встановленню місця знаходження осіб, які самовільно залишили військові частини в складі групи оперативного реагування ІНФОРМАЦІЯ_4 , 23.02.2026 близько 12 год 50 хв. прибув до ОСОБА_3 , що за адресою АДРЕСА_1 .

З метою з`ясування обставин самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_6 відрекомендувався йому як працівник Військової служби правопорядку та пред`явив службове посвідчення, та з метою опитування ОСОБА_3 , розпочав з ним спілкування. Під час спілкування із ОСОБА_6 ОСОБА_3 поводив себе агресивно, погрожував побиттям працівників Військової служби правопорядку.

23.02.2026 приблизно о 13 год 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні житлового будинку, в АДРЕСА_1 , знаючи що останній є військовослужбовцем Військової служби правопорядку, який відповідно до ст.2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" є працівником правоохоронного органу, діючи в порушення вимог ст. ст. 3, 24, 68 Конституції України, умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, розуміючи протиправність та суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, з особистих міркувань, демонструючи явну неповагу до авторитету державної влади, умисно наніс один удар ножем у ділянку грудей з права, чим спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6 у вигляді садна передньої поверхні грудей справа, в результаті чого ОСОБА_6 вибіг на вулицю з житлового будинку.

В результаті вказаних дій ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження у вигляді садна передньої поверхні грудей справа.

Вищевказаними діями, які виразились в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легкої тяжкості тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України.

Крім цього, 23.02.2026 близько 21 години з метою проведення невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адерсою АДРЕСА_1 , а також подальшого затримання ОСОБА_3 , для силової підтримки були залучені поліцейські управління «КОРД». Діючи при виконанні свої службових обов`язків, здійснюючи безпосереднє переслідування злочинця - ОСОБА_3 , поліцейські управління «КОРД», зайшли у житловий будинок за адерсою АДРЕСА_1 , де переховувався ОСОБА_3 , та виявили його у одній із житлових кімнат.

Усвідомлюючи, що його місце знаходження поліцейськими встановлене, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення активних дій щодо протидії здійсненню поліцейськими управління «КОРД» покладених на них службових обов`язків. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення даного кримінального правопорушення, діючи умисно, ОСОБА_3 , тримаючи в руках сокиру, розмахував нею перед собою, не даючи змоги наблизитися поліцейським управління «КОРД». Під час спілкування із начальником управління «КОРД» ОСОБА_8 та інспектором управління «КОРД» ОСОБА_9 , ОСОБА_3 не виконував їх вимог покинути житловий будинок, чим створював умови, які унеможливлювали проведення невідкладного обшуку та перешкоджали його затриманню.

Вищевказаними діями, які виразились в опорі працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 342 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні описаних в обвинувальному акті кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив обставини завдання ним тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків.У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч.2 ст.345 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, проте подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначив, що претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 не має, щодо покарання покладався на розсуд суду.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 винен в опорі працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків, тобто в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, а також винен в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, у відповідності до вимог статті 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчинених правопорушень, дані про особу винного та обставини, що пом?якшують та обтяжують покарання.

Відповідно дост.12 КК України, вчинені обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальні правопорушення є злочинами невеликої тяжкості.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Обставини, які пом?якшують покарання обвинуваченого згідно статті 66 КК України є щире каяття.

Відповідно до вимог, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом враховується, особа винного, його вік, стан здоров`я, а також те, що такий раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, його поведінку до, під час та після вчинениня правопорушень.

Враховуючи наведене, керуючись принципами індивідуалізації покарання, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій статей, які передбачають відповідальність за вчинене та на підставі ст.70КК України за сукупністю кримінальних правопорушень необхідно визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.

Разом з тим, на підставі ст. 75 КК України, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням на нього обов`язків, згідно ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, а тому суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24.02.2026.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись статтями 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України та призначити йому покарання:

за ч.2 ст.342 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

за ч.2 ст.345 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно дост. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Згідно ч. 1ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 , а саме з моменту затримання 23.02.2026 по 01.05.2026.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24.02.2026 на: 2 ножі, які поміщено в сейф-пакет WAR1379229, 1 ніж та лезо від ножа, які поміщені в сейф-пакет WAR1379230, сокиру із дерев`яною ручкою, яка поміщена в скріплені між собою сейф-пакети QHY0076360 та QHY0076361.

Речові докази у провадженні:

- 2 ножі, які поміщено в сейф-пакет WAR1379229, 1 ніж та лезо від ножа, які поміщені в сейф-пакет WAR1379230; сокиру із дерев`яною ручкою, яка поміщена в скріплені між собою сейф-пакети QHY0076360 та QHY0076361, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів ВП №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області - після вступу вироку в законну силу, знищити;

- відеозаписи під назвами "video 2026-03-16 at 15.26.51.mp4" та "video 2026-03-16 at 15.22.06.mp4", які знаходяться на оптичному диску "verbatim dvd-r 4.7 Gb/120 min", які зберігаються при матеріалах кримінального провадження №62025140110003479 від 24.09.2025 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подано апеляцію до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1