Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №552/8924/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/8924/24 Номер провадження 22-ц/814/917/26Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя : Триголов В.М.,

судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,

секретар:Горбун К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Продайвода Валерія Ігоровича на рішення Київського районного суду міста Полтави від 02 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року позивач звернулася з позовом до відповідача про розірвання шлюбу посилаючись на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають малолітніх синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини. Тривалий час кожен із сторін живе окремим життям та своїми інтересами. Сторони проживають окремо, спільне господарство не ведеться На примирення не згодна.

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 02 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено.

Шлюб зареєстрований 25 квітня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 312 - розірвано.

Непогодвшись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушення норм процесуального права , без урахування волі сторін у справі.

Апелянт зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушення жінки чи чоловіка до шлюбу не допускається.

В суді першої інстанції представник відповідача заявляв клопотання про надання строку для примирення, оскільки обставини, що викладені позивачем не відповідають дійсності. З початку війни, позивач з дітьми проживає у Великобританії. Сторони між собою спілкуються, діти минулого літа приїжджали в Україну до батька та планували приїхати у 2025 році. Тож, відповідач просив надати строк для примирення терміном шість місяців, але суд задовольнив клопотання частково і надав замало часу та не врахував місцезнаходження позивача. Вказана обставина унеможливила примирення. Відповідач, має бажання примиритися, оскільки вважає, що шлюб може бути збережений, адже сторони є батьками двох дітей, малолітніх синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких виховують разом, у сім`ї є певні непорозуміння, проте скаржник хоче прикласти максимум зусиль на збереження шлюбу.

У зв`язку із викладеним ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_6 просить скасувати рішення Київського районного суду міста Полтави від 02 червня 2025 року, та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

У справі встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_7 25 квітня 2014 року уклали шлюб , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , у сторін по справі народилося двоє синів , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що примирення між сторонами не можливе, а тому є підстави для розірвання шлюбу відповідно до ст. 112 СК України.

Колегія суддів погоджується із відповідним висновком суду першої інстанції зважаючи на слідуюче.

Відповідно дост. 51 Конституції України шлюб ґрунтуєтьсяна вільній згоді жінкиі чоловіка.Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з ч. 1ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.ст.110,112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість збереження шлюбу між сторонами та наявності підстав для його розірвання, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.

Крім того, принцип сімейного права, що охоплює наявність вільної та цілковитої згоди не лише при реєстрації шлюбу, а й під час перебування у шлюбі і подальшого його розірвання. Тобто ніхто не може бути примушений до перебування у шлюбних відносинах.

При перегляді апеляційної скарги представником апелянта не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторони продовжують проживати однією сім`єю, а тому відсутні підстави для розірвання шлюбу, оскільки позивач , будучи належним чином повідомленим про день та час слухання справи , в судове засідання не з`явився, пояснення з приводу можливого спільного проживання сторін не надав і із заявою про відмову від позову не звертався.

Доводи апеляційної скарги про те, що існує можливість збереження сім`ї, якщо суд надасть строк для примирення в шість місяців, колегія суддів оцінює критично, так як сторонам ухвалою місцевого суду від 17.04.2025 року надавався строк для примирення в один місяць, справа по суті була розглянута 02.06.2025 року та призначена до розгляду апеляційним судом на 20.04.2026 року, але доказів примирення сторін до суду апеляціної інстанції так надано і небуло.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо розірвання шлюбу є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Продайвода Валерія Ігоровича – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 02 червня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов