Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №642/1758/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/1758/25 Номер провадження 22-ц/814/1687/26Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Дорош А.І., Триголов В.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Парскевичем Павлом Валентиновичем,

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 грудня 2025 року, постановлене суддею Киричка С.А.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

п о с т а н о в и в:

01.04.2025 ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 10.03.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1859551 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), підписаний шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умов такого договору позикодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн, строком позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% у день (базова процентна ставка/фіксована).

Позикодавець виконав умови зобов`язання та передав позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника № НОМЕР_1 , за посередництва платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес». Натомість, відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконав ні перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як первинним позикодавцем, ні перед його правонаступником- ТОВ «Фінпром Маркет», що набуло право вимоги за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023.

Із підстав викладеного, просить захистити порушене право та стягнути з відповідача на користь позивача, як правонаступника первинного позикодавця, заборгованість за договором позики №1859551 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 10.03.2021 у загальному розмірі 13 502,00 грн, із якої: 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 9 502,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.12.2025 позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики в сумі 13 502,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та 3 500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем доведено факт укладення договору позики та погодження відповідачем істотних умов зобов`язання, а також виникнення у останнього заборгованості за ним у розмірі, заявленому до стягнення, включно із нарахованими відсотками.

Не погодившись із таким рішенням відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Перскевич П.В., оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати в частині стягнення з нього відсотків та судового збору, ухваливши в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні таких вимог, а також зменшити розмір витрат на правову допомогу.

Зазначає, що із 09.02.2024 і по теперішній час відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та має статус учасника бойових дій. Відтак, на нього поширюються пільги, передбачені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від нарахування процентів за користування позикою. При цьому приписи наведених положень законодавства не містять застережень з приводу їх непоширення на правовідносини, які існували до внесення відповідних змін законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №502/1438/18 від 14.05.2021.

Вважає заявлений до стягнення розмір правничих витрат надмірним та явно завищеним з підстав його неспівмірності зі складністю справи, що є підставою для зменшення розміру стягнення.

Наголошує, що згідно із п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» він, ОСОБА_1 , звільнений від сплати судового збору, а тому суд першої інстанції безпідставно стягнув з нього на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.02.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 09.02.2026.

19.02.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Зазначає, що згідно із пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» поширення дії, зокрема, підпункту 3 пункту 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців здійснюється із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Таким чином, проценти за користування кредитом/позикою не нараховуються на час проходження військової служби, проте відповідачем не надано доказів, які підтверджують проходження ним військової служби у період з 11.03.2021 по 08.07.2021 (період нарахування процентів за договором позики №1859551), що виключає підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд виходить із наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.03.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики №1859551 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за яким позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти від суми позики) (п.1 договору).

Параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів: сума позики - 4 000,00 грн; строк позики - 30 днів; процентна ставка (базова) - 1,99% (фіксована); дата надання позики - 10.03.2021; дата повернення позики (останній день)- 09.04.2021; знижена процентна ставка % - 0,01%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день % - 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3,65%; орієнтовна загальна вартість позики - 4 012,00 грн (п.2).

Згідно із п.4.1., п.4.2. договору підписанням цього договору позичальник підтверджує, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначення в Правилах процедури і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) йому зрозумілі.

Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладення в письмові формі (п.5 договору).

Пункт 11 договору містить відомості про реквізити сторін, зокрема, особу позичальника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3 ; паспорт серія НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 ; телефон: НОМЕР_5 ; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; рахунок НОМЕР_1 ; електронний підпис одноразовий ідентифікатор: 5yMND98tO2./а.с.16/

ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» складено довідку про ідентифікацію, якою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №1859551 від 10.03.2021, ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор: 5yMND98tO2; час відправки ідентифікатора позичальнику: 10.03.2021 17:23:23; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_3 ./а.с.27/

10.03.2021 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» здійснено переказ коштів у розмірі 4 000,00 грн, через ТОВ «ФК «Фінекспрес», отримувач, платіжний інструмент - НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції a1226e68-dcf9-4234-94a3-12dc87f8456e./а.с.15/

ТОВ «ФК «Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензії від 27.04.2023 №21/764-рк), підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата - 10.03.2021; номер платежу - a1226e68-dcf9-4234-94a3-12dc87f8456e; сума - 4 000,00 грн; отримувач - Науменко Павло - ЕПЗ номер НОМЕР_1 . Серед іншого, зазначено, що оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються./а.с.28/

26.10.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (фактор) укладено договір факторингу №2610, за яким фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитним договором (п.1.1); перехід від клієнта до фактора права вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованості, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього договору (п.5.2. договору)./а.с.30-40/

03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) укладено договір факторингу №030423-ФК, за яким перехід від клієнта до фактора права вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованості, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього договору (п.5.2. договору)./а.с.41-50/

Додатком до позовної заяви є Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), затверджені рішенням Загальних зборів учасників товариства, протокол №11/02/2021 від 11.02.2021./а.с.17-27/

Згідно із розрахунком суми заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, строку, за який провадиться стягнення та відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором позики №1859551 від 10.03.2021, складеним ТОВ «Фінпром Маркет» за період із 10.03.2021 по 25.03.2025, заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 9 502,00 грн; загальна сума 13 502,00 грн./а.с.8-10/

05.05.2025 АТ «Універсалбанк» повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_6 та надано виписку по рахунку за період із 10.03.2021 по 13.03.2021, якою підтверджено зарахування 10.03.2021 переказу на картку у розмірі 4 000,00 грн./а.с.93-95/

ОСОБА_1 із 09.02.2024 по теперішній час (09.05.2024) перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період із 18.09.2024 по 24.09.2024, 19.10.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Харківській області./а.с.123-125/

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із підстав доведеності належними доказами факту укладення відповідачем договору позики, зобов`язання за яким позичальник не виконав належним чином, у зв`язку із чим утворилася заборгованість за основною сумою боргу та відсотками.

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками, суд першої інстанції врахував положення п.4.2. договору позики стосовно подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, які відповідачем не оскаржуються, та постановив до стягнення заборгованість за відсотками за період із 11.03.2021 по 08.07.2021 у розмірі 9 502,00 грн.

Підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», районний суд визнав відсутніми, оскільки відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що він повідомляв позикодавця про те, що являється військовослужбовцем та має право на пільги. Крім того, на момент укладення договору позики відповідач не перебував на військовій службі, а отже твердження останнього щодо неможливості стягнення відсотків з нього є безпідставними.

Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення у межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції у повній мірі погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 19 статті6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 №1357-IX, який набрав чинності 23.04.2021, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Останніми змінами, які набрали чинності 19.08.2022, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Відповідно до абз. 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» із 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України, викладеними у листі від 02.09.2014 №18-112/48620, для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України, викладених у листі від 01.02.2019 №321/722, документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Застосування приписів пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення пункту 15 статті 14 цього Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Між тим, станом на час виникнення спірних правовідносин (10.03.2021) відповідач не був військовослужбовцем та у зв`язку із цим не мав права на визначені Законом України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, право на звільнення від обов`язку сплачувати відсотки за користування кредитом.

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до довільного трактування норм указаного закону, положення якого мають спеціальний характер і надають пільги військовослужбовцям саме за період їхнього перебування на військовій службі в особливий період, що повинно бути підтверджено відповідними доказами. Відсутність таких доказів виключає можливість застосування до правовідносин сторін відповідних гарантій.

Перевіряючи відповідність розрахунку розміру заборгованості за відсотками по відношенню до умов договору, колегія суддів ураховує наступне

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц.

Як убачається із матеріалів справи, при укладенні договору позики №1859551 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 10.03.2021 сторони зобов`язання погодили строк кредитування - 30 днів, який сплив 09.04.2021.

Доказів на підтвердження пролонгації позичальником умов кредитування за договором позики №1859551 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 10.03.2021 матеріали справи не містять, тоді як згідно зі сталою позицією Верховного Суду, зокрема, сформованою у справі №342/180/17 від 03.07.2019, відсутніми є підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 364 ЦК України, оскільки позивач не надав доказів, які б підтверджували ознайомлення позичальника із Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ на момент укладення відповідного правочину.

Тоді як наявні у справі докази містять лише посилання на сайт https://mycredit.ua/ua/documents-license/, де можна ознайомитися у тому числі із порядком пролонгації договору, але не доводять, що на момент укладення відповідного правочину позичальник був обізнаний про такі умови зобов`язання та погодив їх у будь-який спосіб.

Враховуючи, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсотках за договором позики за період із 10.03.2021 по 09.04.2021 у розмірі 2 388,00 грн, виходячи із розрахунку: 79,60 грн (4000,00 грн х 1,99%) х 30 днів.

Доводів на спростування такого розміру стягнення заборгованості за відсотками сторонами не надано. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів ураховує наступне.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Із матеріалів справи убачається, що представництво інтересів ТОВ «Фінпром Маркет» в суді першої інстанції забезпечувалося адвокатом Ткаченко Ю.О. на підставі договору №01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024./а.с.51-55/

27.01.2025 між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О. складено акт №6-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024, за яким сторони погодили надання таких послуг: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів - 500,00 грн; підготовка складання позовної заяви - 3 000,00 грн./а.с.55/

За встановлених обставин, із огляду на характер спірних правовідносин, проаналізувавши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, апеляційний суд зазначає, що вивчення та надання аналіз документів не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки позовної заяви. Крім того, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги, що постановлений до стягнення розмір правничих витрат є неспівмірним зі складністю справи та ціною позову, а тому наявними є підстави для зменшення розміру постановлених до стягнення правничих витрат, понесених позивачем із 3 5000,00 грн до 1 000,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду слід змінити, зменшивши розмір заборгованості за договором позики із 13 502,00 грн до 6 388,00 грн, а також розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції з 3 500,00 грн до 1 000,00 грн. У іншій частині рішення районного суду апеляційним судом не переглядалось.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 47%, шляхом взаємозаліку, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 175,62 грн (1138,52 грн (судовий збір позивача за подачу позову) - 962,90 грн (судовий збір відповідача за подачу апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Парскевичем Павлом Валентиновичем, - задовольнити частково.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 грудня 2025 року - змінити, зменшивши розмір постановленої до стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості за договором позики із 13 502,00 грн до 6 388,00 грн, а також витрат на правничу допомогу із 3 500,00 грн до 1 000,00 грн.

У іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 175,62 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді А.І. Дорош

В.М. Триголов