Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №527/3456/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/3456/25 Номер провадження 33/814/434/26Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 13 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 08 листопада 2025 року о 16 годині 41 хвилині по вул. Павла Тичини, 13 у с. Зубані Кременчуцького р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував транспортним засобом - мопедом «Delta», без номерного знаку, в стані алкогольного сп`яніння.

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 13 січня 2026 року та закрити провадженні у справі щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: він не був водієм, оскільки не керував мопедом, а котив його; направлення на огляд складено вже після складання протоколу, на місці акт огляду та направлення не складались, у протоколі відсутнє посилання на акт огляду та направлення; поліцейським не було роз`яснено йому ( ОСОБА_1 ) ст.63 Конституції України та поверхнево роз`яснено ст.268 КУпАП. Водночас апелянт посилається на те, що він не отримував судову повістку про дату й час розгляду справи в місцевому суді.

Також ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції як такого, що був пропущений із поважних причин.

Адвокат Губина А.Ю., будучи належним чином повідомленою про місце, дату, час апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явилась та проіфнормувала суд апеляційної інстанції про припинення здійснення нею представництва Гавриленка П.І. у даній справі про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про місце, дату, час апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явився, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та відомостями із системи трекінгу АТ «Укрпошта», причини неявки не повідомив та клопотання/заява про відкладення розгляду апеляційної скарги від нього не надходили.

Суд апеляційної інстанції вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апелянта та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Разом з тим, строк на апеляційне оскарження постанови підлягає поновленню, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.

Зважаючи на хронологію обставин у даному провадженні, враховуючи те, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався без участі ОСОБА_1 та адвоката, обставини отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови та ознайомлення з її змістом зі сплином часу з дати її прийняття, що істотно вплинуло на тривалість реалізації права апеляційного оскарження для ОСОБА_1 , звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою протягом строку, об`єктивно розумного та необхідного для складання процесуального документу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду має бути поновлений особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, як такий, що пропущений із поважних причин.

Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Вимогами п.2.9 «а» ПДР України унормовано, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №778525 08 листопада 2025 року о 16 годині 41 хвилині по вул. Павла Тичини, 13 у с. Зубані Кременчуцького р-ну Полтавської обл. ОСОБА_1 в порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував транспортним засобом - мопедом «Delta», в стані алкогольного сп`яніння. У протоколі ОСОБА_1 власноруч зазначив про те, що він згоден із протоколом про адміністративне правопорушення, що підтвердив своїм підписом (а.с.1).

Наведені вище обставини підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічних носіях інформації, з яких установлено те, що 08 листопада 2025 року приблизно о 16 годині 40 хвилин по вул. Павла Тичини, 13 у с. Зубані Кременчуцького р-ну Полтавської обл. ОСОБА_1 керував транспортним засобом - мопедом «Delta» (зафіксовано як рух цього транспортного засобу із застосуванням механічної дії двигуна, так і факт керування ним ОСОБА_1 ), та був зупинений поліцією. Окрім того, сам ОСОБА_1 на місці події підтвердив те, що він саме керував зазначеним вище мопедом у стані після вживання міцного алкоголю (горілки), знаючи про заборону керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, вказував, що треба було йому не керувати мопедом, а йти пішки, натомість він захотів «проїхатись». На вимогу поліцейського ОСОБА_1 як водій пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням поліцією спеціального технічного засобу, результати якого склали 0, 97 проміле алкоголю в крові, з чим було ознайомлено ОСОБА_1 й повідомлено йому про те, що вказані результати перевищують гранично допустиму норму та відповідно він перебуває в стані алкогольного сп`яніння, на що він зазначив «я розумію» та на твердження поліцейського не заперечував проти складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, після отримання результатів огляду з використанням спеціального технічного засобу й включно до процесу оформлення поліцією матеріалів про адміністративне правопорушення, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення не висловлював незгоду з наведеними вище результатами огляду (а.с.13).

Зазначена вище позиція ОСОБА_1 узгоджується з тим, що в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння у відповідній графі ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом згоду з названими вище результатами огляду, отриманими за допомогою застосування технічного приладу на місці зупинки транспортного засобу (а.с.3).

Зафіксовані ж засобами об`єктивного контролю (відеозаписами) обставини також знаходять своє відображення в змісті зазначеного вище акту та роздруківки технічного засобу «Drager Alcotest 7510», відповідно до яких установлено перебування ОСОБА_1 , в тому числі під час керування транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння з результатами - 0, 97 проміле алкоголю в крові (а.с.1, 3). Тобто результати зазначеного вище огляду значно (більше ніж у 4 рази) перевищують гранично допустиму норму (0, 2 проміле алкоголю в крові).

Отже, наведені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Усупереч доводам апелянта, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в установленому законом порядку було роз`яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що підтверджено підписом ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення та даними відеофіксації. Будь-яких зауважень щодо порядку роз`яснення йому прав чи заяв про їх незрозумілість або неповну зрозумілість і необхідність їх додаткового роз`яснення ОСОБА_1 не мав та в протоколі не зазначав, що також підтверджує те, що роз`яснення ОСОБА_1 прав не було поверховим, про що йдеться в апеляційній скарзі.

При цьому, в поліцейських не було підстав для направлення ОСОБА_1 чи висування йому вимоги для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, оскільки з огляду на положення ст.266 КУпАП такий медичний огляд проводиться лише в разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, в той час як, ОСОБА_1 не висловлював незгоди з результатами його огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським із використанням спеціального технічного засобу, а навпаки погодився з цими результатами. За таких обставин, здійснення огляду ОСОБА_1 в закладі охорони здоров`я відповідно до вимог законодавства не передбачалось, а тому посилання апелянта на обставини складання направлення на огляд до медичного закладу не впливають на правильність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Акт же огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, здійсненого поліцейським із використанням поліцейським спеціального технічного засобу, відображає правильні результати й обставини огляду ОСОБА_1 , наведені в ньому результати огляду підтвердив ОСОБА_1 своїм підписом. Ураховуючи наведені вище обставини, наявність у матеріалах справи автоматично здійсненої роздруківки технічного засобу «Drager Alcotest 7510», яка містить ті ж обставини й результати огляду, що й акт огляду, підтвердження самим ОСОБА_1 факту вживання міцного алкоголю перед керуванням транспортним засобом, суд апеляційної інстанції не вбачає належних і достатніх підстав для визнання акту огляду неналежним, недопустимим чи недостовірним доказом.

Також у протоколі наявне посилання на додані до нього матеріали: роздруківку з приладу "Драгер", акт огляду, направлення на огляд, відеозаписи, що спростовує доводи апелянта.

Що стосується доводів ОСОБА_2 , які стосуються здійснення місцевим судом розгляду справи без його участі, то можливість реалізації прав, передбачених законодавством України, в тому числі й тих, про які йдеться в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , було надано під час провадження в суді апеляційної інстанції, якими він і скористався в повному обсязі в спосіб, який уважав за необхідне. На стадії апеляційного оскарження та апеляційного провадження, в тому числі в апеляційній скарзі він, зокрема, мав можливість навести аргументи, з яких вважав помилковим притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, дані доводи не знайшли свого підтвердження.

Водночас слід зазначити, що в матеріалах справи наявне адресоване суду першої інстанції клопотання представника ОСОБА_1 , який як адвокат діяв у його інтересах та відповідно до погодженої з ним позиції, про здійснення розгляду справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його представника (а.п.24).

Таким чином, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм із посвідченням водія серії НОМЕР_1 , що підтверджується даними довідки начальника ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області (а.с.5).

Таким чином, із урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП, суд першої інстанції правильно наклав на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.

Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Глобинського районного суду Полтавської області від 13 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 13 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун