Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №756/12094/25 — Оболонський районний суд міста Києва

30.04.2026 Справа № 756/12094/25

Справа № 756/12094/25

№ 1-кп/756/868/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 6 в місті Києві Оболонського районного суду міста Києва обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 15.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050000642 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м. Донецьку, громадянка України, здобула неповну вищу освіту, офіційно працевлаштована у ТОВ «Креатив Компані» на посаді продавця непродовольчих товарів, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима:

-19.03.2024 Подільським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 будучи раніше судимою за ч. 1 ст. 309 КК України на шлях виправлення не стала та 14.03.2025 року, приблизно о 15 год. 30 хв., перебувала на озері «Вербне», яке розташоване поряд з адресою: м. Київ, вул. Приозерна, 2-Б, де у останньої виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено, без мети збуту для власного вживання.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 , о 13 год. 50 хв, 14.03.2025 перебувала за невстановленою досудовим розслідуванням адресою, використала всесвітню мережу «Інтернет», за допомогою свого мобільного телефону, зайшла у кросплатформенний месенджер «Телеграм», де в телеграм-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_2», у невстановленої досудовим розслідуванням особи замовила психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфітамін. Після чого, ОСОБА_4 за допомогою реквізитів у чат-боті « ІНФОРМАЦІЯ_2 », перевела власні грошові кошти у розмірі 450 грн. на рахунок вказаного інтернет-магазину. В свою чергу, невстановлена досудовим розслідуванням особа, через безкоштовний кросплатформенний месенджер «Телеграм» надіслала геолокацію «сховка», в якому знаходиться психотропна речовина, обіг якої обмежено - метамфетамін.

Цього ж дня, в той же час, ОСОБА_4 відправилася на озеро «Вербне», яке розташоване поряд з адресою м. Київ, вул. Призерна, 2-Б, де виявила, на березі біля дерева «сховок» - прозорий зіп-пакет з кристалоподібною речовиною білого кольору, а саме з психотропною речовиною, обіг якої обмежено - метамфітамін, поклала його до своєї сумки та направилася по власним справам вздовж пішохідної зони, тим самим незаконно придбала та почала незаконно зберігати при собі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфітамін, для власного вживання без мети збуту.

В той же день, а саме 14.03.2025 року, приблизно о 15 год. 30 хв перебуваючи на озері «Вербне», яке розташоване поблизу з адресою м. Київ, вул. Приозерна, 2-Б, ОСОБА_4 зупиненена працівниками поліції та на запитання щодо наявності речей, обіг яких обмежений або заборонений, остання повідомила, що має. В подальшому під час огляду місця події, ОСОБА_4 у присутності 2-х понятих добровільно надала для огляду та вилучення психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфітамін, а саме прозорий зіп-пакет з кристалоподібною речовиною білого кольору, яку остання зберігала для власного вживання без мети збуту.

У наданій на дослідження речовині білого кольору виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін. Маса метамфетаміну в речовині становить 1,446 г, що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров?я України №188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць, невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що знаходяться в незаконному обігу» становить більш, ніж невеликий розмір.

Метамфетамін, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» Списком № 2 «Психотропні речовини, обіг яких обмежено» в «Таблиці ІІ» є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.

1.2. Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у тому, що своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини, обіг якої обмежено, без мети збуту, вчиненими протягом року після засудження за цією статтею, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.

2. Позиції сторін захисту та обвинувачення.

2.1. Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні вказала, що достеменно встановлено, що інкримінований ОСОБА_4 злочин за ч. 2 ст. 309 КК України вчинено останньою, тому просила суд визнати ОСОБА_4 винуватою та призначити їй покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, на підставі ч. 1 ст. 71 із застосуванням ст. 72 КК України остаточне покарання призначити у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік та 6 (шість) місяців.

2.2. У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнала повністю, не оспорювала викладені в обвинувальному акті дату, місце, час та події, щиро розкаялась. Зазначила, що 14.03.2025 року, приблизно о 15 год. 30 хв., перебувала на озері «Вербне», яке розташоване поряд з адресою: м. Київ, вул. Приозерна, 2-Б, де у останньої виник умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено, без мети збуту для власного вживання. Просила призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі. Вказала, що офіційно працює у ТОВ «Креатив Компані», курс лікування від наркозалежності не проходить та не проходила.

2.3. Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що її підзахисна розкаялась, визнала обставини, викладені в обвинувальному акті. Просила призначити покарання у вигляді штрафу, а вирок від 19.03.2024 Подільського районного суду м. Києва виконувати самостійно . Зауважила, що обвинувачена стала на шлях виправлення та офіційно працевлаштована.

3. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

3.1. У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті. Беручи до уваги, що прокурор не оспорювала фактичні обставини провадження (надані показання обвинуваченої), і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачена ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченої. При цьому суд роз`яснив обвинуваченій положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

3.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що вона себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

3.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, дійшов висновку щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконного придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею.

4. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання

4.1. Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

4.2. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, у вчиненому каялась, засудила свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченою та її щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину у справі. Сама обвинувачена просила суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію висловлено прокурором у судовому засіданні. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії обвинуваченої, як каяття (щирий жаль з приводу вчинення кримінального правопорушення), а отже є підставою для врахування таких дій як обставину, що пом`якшує покарання.

4.3. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання .

5.1. Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженої.

5.2. У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 вчинила нетяжкий злочин, винуватість у вчиненні якого визнала, надавши суду чіткі та послідовні показання, при цьому у вчиненому розкаялась. Згідно з наданими сторонами захисту та обвинувачення доказами обвинувачена має неповну вищу освіту, офіційно працевлаштована в ТОВ «Креатив Компані» на посаді продавця непродовольчих товарів, має постійне джерело доходів та страховий стаж, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, скарг від мешканців будинку не надходило, спокій громадян та громадський порядок не порушує, за місцем роботи ОСОБА_4 зарекомендувала себе як надійний, відповідальний та добросовісний працівник, гідний посади заступника керуючого магазину, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб з інвалідністю не має, не заміжня. Разом з цим, суд також враховує, що інкриміноване обвинуваченій діяння остання вчинила в період іспитового строку, призначеного попереднім вироком суду від 19.03.2024, яким вона засуджена за вчинення аналогічного кримінального правопорушення.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій нетяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність. Також суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченої, яка раніше судима, має неповну вищу освіту, офіційно працевлаштована в ТОВ «Креатив Компані» на посаді продавця непродовольчих товарів, має постійне джерело доходів та страховий стаж, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, скарг від мешканців будинку не надходило, спокій громадян та громадський порядок не порушує, відповідно до характеристики з місця роботи ОСОБА_4 зарекомендувала себе як надійного, відповідального та добросовісного працівника, гідного посади заступника керуючого магазину, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб з інвалідністю не має, не заміжня, в період відбування покарання з випробуванням порядок і умови відбування покарання не порушувала. Суд враховує наслідки вчинення злочину, зокрема, що матеріальна шкода діями обвинуваченої не завдана.

Суд також бере до уваги і наведену в розділі 4 обставину, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

5.3. Суд враховує те, що ОСОБА_4 вчинила нове кримінальне правопорушення у період іспитового строку, визначеного їй вироком Подільського районного суду м. Києва від 19.03.2024, яким суд призначив їй покарання у виді 2 років обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнив від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.

З цих підстав, оскільки новий злочин учинено під час іспитового строку, який обчислюється з дня проголошення вироку, ОСОБА_4 слід призначити покарання в порядку ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, яке призначене цим вироком, невідбутого ОСОБА_4 покарання за вироком Подільського районного суду міста Києва від 19.03.2024.

5.4. При цьому в судовому засіданні при дослідженні особи обвинуваченої відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1, 75 КК України, не встановлено. Оскільки, як убачається з наданих матеріалів та встановлених у судовому засіданні обставин, судом не встановлено кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Крім того, обвинувачена вже була засуджена до покарання у виді обмеження волі від якого була звільнена з іспитовим строком на 2 роки, а отже учинила нове кримінальне правопорушення під час дії іспитового строку, що свідчить про те, що ОСОБА_4 на шлях виправлення не стала, обставин, які б свідчили про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання судом не встановлено, що виключає повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням.

5.5. Отже, суд доходить висновку що відповідно до вимог ст. 50 КК України, виправлення обвинуваченої не можливе без ізоляції від суспільства, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень. У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у мінімальному розмірі в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Частина 1 ст. 71 КК України містить імперативну вимогу про призначення судом покарання за сукупністю вироків (шляхом повного або частково приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком) у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання.

Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов`язком суду, який призначає остаточне покарання за сукупністю вироків.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Так, 19.03.2024 вироком Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі та звільнено від відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 (два) роки .

При цьому, при визначенні остаточного покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків, відповідно до вимог ст. 71 КК України, за правилами передбаченими ст. 72 КК України, за даним вироком, суд вважає за доцільне застосувати принцип часткового складання призначених покарань.

На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів, оскільки саме це покарання на переконання суду найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України.

Призначення покарання ОСОБА_4 у вигляді штрафу, з огляду на правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду від 18.02.2025 у справі № 369/18964/23, не звільняє суд від необхідності змінити спосіб виконання попереднього покарання у вигляді обмеження волі на реальний. У зв`язку чим, зважаючи на дані, які характеризують особу обвинуваченої, зокрема, розмір доходу ОСОБА_4 , призначення покарання у вигляді штрафу, на думку суду, буде більш обтяжливим для обвинуваченої.

Отже, суд дійшов висновку про призначення покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків із застосуванням ст. 72 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого ОСОБА_4 покарання за вироком Подільського районного суду міста Києва від 19.03.2024. Остаточно обвинуваченій слід призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та 1 місяць, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

6.1. З огляду на те, що стосовно обвинуваченої запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно неї запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

6.2. Процесуальні витрати: за проведення експертизи СЕ-19/111-25/16331-НЗПРАП від 19.03.2025 у розмірі 3 183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривень 60 (шістдесят) копійок слід стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави.

6.3. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

6.4. Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- мобільний телефон марки «iPhone» 12 білого кольору, який поміщено до спец. пакету «Національна поліція України WAR0111831, з зазначенням пояснюючих написів, підписів понятих та слідчого, слід повернути ОСОБА_4 ;

- психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 1,446 г. та первинне пакування, що зберігається у камері схову Оболонського УП ГУНП в м. Києві, слід знищити.

6.5. Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

6.6. Цивільний позов у межах даного кримінального провадження не заявлено.

6.7. Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за правилами, передбаченими ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, яке призначене цим вироком, невідбутого ОСОБА_4 покарання за вироком Подільського районного суд міста Києва від 19.03.2024, остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік та 1 (один) місяць.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту її фактичного затримання для виконання вироку.

Процесуальні витрати на проведення експертизи:

-№ СЕ-19/111-25/16331-НЗПРАП від 19.03.2025 у розмірі 3 183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривень 60 (шістдесят) копійок, відповідно до ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- мобільний телефон марки «iPhone» 12 білого кольору, який поміщено до спец. пакету «Національна поліція України WAR0111831, з зазначенням пояснюючих написів, підписів понятих та слідчого - повернути ОСОБА_4 ;

- психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 1,446 г. та первинне пакування, яка зберігається у камері схову Оболонського УП ГУНП в м. Києві - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 349 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті 30 квітня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1