Вирок від 29 квітня 2026 р. у справі №755/20058/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/20058/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києваобвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040003453 від 08 жовтня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 26 вересня 2025 року вироком Дарницького районного суду міста Києва за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2024 року близько 18 години 55 хвилин ОСОБА_4 разом з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, перебував на території житлового комплексу «Комфорт Таун», а саме поблизу будинку № 12 по вулиці Березнева у місті Києві.

У цей час, ОСОБА_4 з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, вступивши у попередню змову групою осіб, з хуліганських мотивів, діючи з прямим умислом, направленим на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки у суспільстві, порушуючи спокій громадян у вечірній час, з формальних підстав спровокували конфлікт з потерпілим ОСОБА_10 , який став приводом для подальшого виконання злочинного умислу, направленого на вчинення хуліганських дій.

Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку, ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, перебуваючи у громадському місці, у присутності сторонніх осіб, усвідомлюючи, що їх дії носять суспільно-небезпечний характер, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом та особливою зухвалістю, з хуліганських мотивів, ігноруючи норми моралі та етики в хаотичному порядку нанесли потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження, на неодноразові намагання припинити хуліганські дії з боку оточуючих громадян, умисно продовжували заподіювати тілесні ушкодження потерпілому, тим самим створивши реальну загрозу здоров`ю останньому та спокою громадян.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину та підтвердив фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, зазначених в обвинувальному акті, а саме: дату, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, показав, що 07 жовтня 2024 року він з друзями перебував на території житлового комплексу «Комфорт Таун». ОСОБА_12 працював кур`єром, а він та ОСОБА_13 пішли разом з ним доставляти замовлення. Біля будинку вони підійшли до раніше не знайомого потерпілого, попросили закурити. Той в грубій формі відмовив їм. Така поведінка потерпілого їм не сподобалася, тому вони втрьох почали хаотично наносити потерпілому удари по різним частинам тіла. Він розумів, що це громадське місце і бачив, що люди ходять навкруги, розумів, що мав дотримуватись загальних правил порядку. До них прибігли люди, почали їх рознімати, хтось викликав поліцію. Потерпілому люди надавали допомогу, викликали швидку. Він розумів наслідки своїх дій, що він порушує порядок та вчиняє хуліганські дії. Він розкаюється у вчиненому, просить його суворо не карати.

Дані обвинуваченим ОСОБА_4 показання не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості та добровільності.

Винність обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується їх показаннями та щирим каяттям у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснені судом у судовому засіданні учасникам судового провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи та кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинувачених, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, протоколу огляду предмету, в якому викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.

Крім того, винність обвинуваченого ОСОБА_4 , який не оспорював фактичних обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, сприяв органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення, не працює, раніше судимий вироком Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року, за ч. 4 ст. 186 КК України, до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, не перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, не перебуває на обліку у лікаря психіатра.

Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшує покарання ОСОБА_4 - суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення.

Обставин, які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 - органом досудового розслідування не встановлено.

Крім того, при призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретним їх обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого. Даний вид покарання буде справедливим для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , сприятиме попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання, суд враховує положення ч. 1 ст. 69 КК України, які надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, (…) призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. (ВС/ККС у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021)

Однак, органом досудового слідства та судом не були встановлені обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для призначення ОСОБА_4 покарання із застосування ст. 69 КК України.

Крім того, відповідно до вимог ст. 75 КК України, при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням,(….).

З урахуванням вищенаведеного, підстави для застосування до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК України - відсутні.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то у цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими ст. 72 КПК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, за яке він засуджується цим вироком, вчинив до постановлення щодо нього вироку Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яким він засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, то остаточне покарання йому необхідно призначити, відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покараннь.

Запобіжний захід у ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні відсутній, клопотань про його обрання прокурор не заявляв.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його затримання для відбування покарання, після набрання цим вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376, КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні не обирався.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його затримання для відбування покарання, після набрання цим вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів буде вирішено при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_14 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який знаходиться під вартою, в той же термін з моменту отримання копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1