Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №712/15855/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/15855/25

Провадження № 2/712/1122/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі – ШЕВЧЕНКО О.П.

з участю адвоката – ДАВИГОРИ С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Черкаської міської ради (адреса: м. Черкаси, вул. Благовісна 170) про надання дозволу на зміну прізвища малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про надання дозволу на зміну прізвища малолітньої дитини, посилаючись на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з нею. Останнім часом відповідач не спілкується з дитиною та не виконує батьківських обов`язків.

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 відповідачка повернула собі дівоче прізвище ОСОБА_5 . Дитина від народження мала прізвище батька - « ОСОБА_6 », хоча фактично з відповідачем не проживає та з ним не підтримує жодних стосунків. За рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 23.06.2022 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_7 у розмірі 1/4 доходу відповідача. Відкрито виконавче провадження №69863597. Відповідач навіть формально не цікавиться життям доньки. Дитина проживає виключно з матір`ю в м. Черкаси, яка повністю її утримує, навчає та виховує. Ним було змінено основне місце роботи більше 4 місяців тому, але відомості до виконавчої служби про доходи так і не надано. При цьому ним придбано новий автомобіль.

Вказує, що різні прізвища в матері й доньки ускладнюють соціальну адаптацію дитини, можуть породжувати відчуття розгубленості і “неповноцінності”, особливо серед однолітків. ОСОБА_8 існує психологічна плутанина: дівчинка за документами носить прізвище батька, з яким не живе, тоді як в родині матері всі мають прізвище ОСОБА_5 . Вказує, що отримала відмову від Служби у справах дітей у наданні дозволу на зміну прізвища, мотивовану недостатністю підстав, хоча яких саме не зазначено.

При цьому, старе прізвище (« ОСОБА_6 ») стало джерелом дискомфорту для дитини: вона називає себе « ОСОБА_9 » серед близьких людей, адже давно живе тільки з матір`ю, яка носить прізвище ОСОБА_5 . Фактично дитина вже адаптувалася до прізвища матері, саме таким є її внутрішнє бажання - уникнути психологічного тягаря, пов`язаного із прізвищем батька, що зраджує байдужість і невиконання обов`язків.

Вважає, що зміна прізвища дитини на « ОСОБА_5 » повністю відповідає інтересам дитини. Це рішення не порушить прав відповідача та ніяк не вплине на його батьківські обов`язки (матеріальні відносини збережуться у тій самій формі). Навпаки, воно захистить дитину від подальшої травми і надасть їй довгоочікувану особистісну гармонію.

У зв`язку з цим, просить надати дозвіл ОСОБА_3 , 2021 року народження, на зміну прізвища з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 » (прізвище матері); внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини: у графі «Прізвище» замінити « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 »; зобов`язати орган державної реєстрації актів цивільного стану привести свідоцтво про народження дитини у відповідність до рішення суду.

Ухвалою від 27 листопада 2025 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 04 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Адвокат позивача Давигора С.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач в підготовчому судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, в подальшому до судового засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Заслухавши пояснення сторін, думку адвоката, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами сімейного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що з 06.03.2021 року по 15.11.2022 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., яка проживає разом з позивачем. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 відповідачка повернула собі дівоче прізвище ОСОБА_5 .

У поданій до суду позовній заяві позивач вказала, що останнім часом відповідач не спілкується з дитиною та не виконує батьківських обов`язків. Дитина від народження мала прізвище батька - « ОСОБА_6 », хоча фактично з відповідачем не проживає та з ним не підтримує жодних стосунків. За рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 23.06.2022 стягнуто аліменти на утримання позивача у розмірі доходу відповідача. Відкрито виконавче провадження №69863597.

Позивач також вказала, що Відповідач навіть формально не цікавиться життям доньки. Дитина проживає виключно з матір`ю в м. Черкаси, яка повністю її утримує, навчає та виховує.

В обгрунтування позовних вимог позивач також вказала, що різні прізвища в матері й доньки ускладнюють соціальну адаптацію дитини, можуть породжувати відчуття розгубленості і “неповноцінності”, особливо серед однолітків. ОСОБА_8 існує психологічна плутанина: дівчинка за документами носить прізвище батька, з яким не живе, тоді як в родині матері всі мають прізвище ОСОБА_5 . Фактично дитина вже адаптувалася до прізвища матері, саме таким є її внутрішнє бажання - уникнути психологічного тягаря, пов`язаного із прізвищем батька, що зраджує байдужість і невиконання обов`язків. Вважає, що зміна прізвища дитини на « ОСОБА_5 » повністю відповідає інтересам дитини. Це рішення не порушить прав відповідача та ніяк не вплине на його батьківські обов`язки (матеріальні відносини збережуться у тій самій формі). Навпаки, воно захистить дитину від подальшої травми і надасть їй довгоочікувану особистісну гармонію.

Згідно з актом опитування сусідів від 11 вересня 2025 року дитина постійно мешкає з матір`ю, яка забезпечує їй належні умови для життя, виховання та розвитку. Батько дитини участі у вихованні та забезпеченні дитини не спостерігається.

Відповідно до довідки Черкаського дошкільного навчального закладу № 84, який відвідує малолітня ОСОБА_10 , батько за увесь час відвідування дитиною закладу не був присутній на батьківських зборах та святкових заходах групи.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що він заперечує проти зміни прізвища доньці. Є військовослужбовцем, проходить службу в ЗСУ. З дитиною він періодично бачиться, наскільки це йому дозволяє служба. Аліменти на утримання дитини він сплачує регулярно, навіть є переплата. Чому його колишня дружина бажає змінити прізвище доньці йому не відомо. З таким питанням вона до нього не зверталася. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Службою у справах дітей Черкаської міської ради надано до суду Рішення Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Черкаської міської ради від 29.10.2025 року № 24/41. Відповідно до Рішення позивачці відмовлено у вирішенні питання про зміну прізвища малолітньої доньки на прізвище матері у зв`язку з недоведеністю факту невиконання відповідачем батьківських обов`язків щодо утримання та виховання дитини і що зміна прізвища відповідатиме інтересам дитини.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованою Україною 27 січня 1991 року, що є основним документом, який визначає правові стандарти у сфері захисту прав дітей, зазначено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку у атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності.

Одним з основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно ст. 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно ч. 3, 5 ст. 148 СК України у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Тлумачення частини п`ятої статті 148 СК України, здійснене Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16, дозволяє зробити висновок, що при вирішенні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини приймаються до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них відноситься: виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини; інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам. Тобто інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини.

При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

Пунктом 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, врегульовано порядок розв`язання спорів між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини.

Відповідно до цього пункту, для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності).

Служба у справах дітей з метою вивчення ситуації та підготовки висновку щодо визначення або зміни прізвища, імені та по батькові дитини проводить бесіду з матір`ю, батьком та дитиною, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.

Рішення органу опіки та піклування про розв`язання спору між батьками щодо визначення або зміни імені, прізвища, по батькові дитини приймається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Суд погоджується з викладеним у рішенні виконавчого комітету Черкаської міської ради від 29 жовтня 2025 року № 24/41, яким відмовлено позивачці у вирішенні питання про зміну прізвища малолітньої доньки – ОСОБА_3 .

Дати згоду на зміну прізвища без згоди другого з батьків можливо лише за наявності умов, коли створилися незвичайні обставини у житті дитини і якщо її інтереси вимагають зміни її прізвища.

Так, доводи позивачки щодо зміни прізвища дитини з тих підстав, що батько дитини жодним чином не бере участі у вихованні, забезпеченні розвитку доньки, між якими відсутній будь-який зв`язок, а отже, відповідач належно не виконує свої батьківські обов`язки, є суперечливими та необґрунтованими з огляду на той факт, що в судовому засіданні відповідач зазначив, що дитиною він періодично бачиться, наскільки це йому дозволяє служба як військовослужбовця, аліменти на утримання дитини він сплачує регулярно, навіть є переплата, сумує за дитиною.

Посилання позивача на те, що різні прізвища в матері й доньки ускладнюють соціальну адаптацію дитини, породжують відчуття розгубленості і “неповноцінності”, особливо серед однолітків, суд не може вважати незвичайними обставинами, що створилися у житті дитини.

Твердження позивачки про те, що різні прізвища в сім`ї можуть викликати у дитини відчуття ізольованості, плутанини та емоційного відчуження, є нічим іншим як припущенням та суб`єктивним оціночним судженням, враховуючи при цьому вік дитини.

Беручи до уваги надані докази та встановлені судом обставини, а також рівність прав обох батьків щодо прав та інтересів дитини, яка з досягненням більш зрілого віку зможе висловити свою думку стосовно вибору прізвища, тоді як на теперішній час, з огляду на малолітній вік доньки сторін, це є неможливим, суд не може прийти до висновку, що зміна прізвища буде відповідати інтересам малолітньої дитини.

Згідно ст. 12 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК).

Таким чином, аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачкою не доведено, що відповідач свідомо та умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її виховання, не спілкується з дитиною, і що зміна прізвища останньої буде відповідати її інтересам, сприятиме психологічному та гармонійному розвитку, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з положенням пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Судові витрати зі сторони відповідача відсутні.

Керуючись ст.ст.12,13, 200, 206, 259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 141, 158-159, 257 СК України, суд –

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 у задоволенні позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2026 року.