Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №569/27269/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/27269/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Галінська В.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Управління патрульної поліції у Рівненській області, в якій просить визнати протиправною і скасувати повністю постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1932039 від 05.12.2025 року про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу 850,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що вона звернулась до поліції з заявою про домашнє насильство, вважаючи, що в її випадку мало місце насильство з боку чоловіка. Проте, на думку патрульних, фактів домашнього насильства виявлено не було. В результаті, замість прийняття від неї заяви по факту домашнього насильства та винесення забороненого припису, не дивлячись на наявність на її тілі тілесних ушкоджень в області грудної клітини та побитого коліна, внаслідок падіння з висоти власного зросту з прискоренням через протиправні дії чоловіка, патрульна поліція вирішила скласти протокол про хибний виклик та накласти штраф в розмірі 850 грн за ст. 183 КУпАП. Вважає, що зазначена постанова є неправомірною, оскільки її заява до поліції була обґрунтованою і ґрунтувалась на реальних обставинах. Вона не була «хибним викликом», адже вона мала на той час обґрунтовані підстави для звернення до поліції.

Були наявні ознаки психологічного і фізичного насильства, що було повністю проігноровано патрульними, що приїжджали на виклик. Припускає, що при особистому спілкуванню її чоловіка з патрульним в іншій кімнаті, чоловік надав неправомірну вигоду, у зв`язку з чим ставлення поліцейських змінилося.

Звернення до поліції не є хибним викликом. Вона звернулась до поліції з обґрунтованою заявою, вважаючи, що її чоловік вчинив домашнє насильство. У момент звернення вона не могла знати, чи є факти насильства чи ні. Вона мала підстави вважати, що мала місце агресія з його боку, тому викликала поліцію, відповідно до її прав на захист від насильства. Виходячи з цього, її звернення не може бути кваліфіковане як «хибний виклик», оскільки вона діяла в межах своїх прав та законних інтересів.

Вважає, що навіть відсутність факту домашнього насильства не є підставою для накладення штрафу. Наявна судова практика вказує про те, що факт відсутності домашнього насильства після прибуття поліції не є автоматичним доказом того, що вона подала хибний виклик. Поліція мала б врахувати, що навіть у разі відсутності фізичних доказів насильства, можуть бути інші обставини, які потребують уваги (наприклад, психологічне насильство, агресивна поведінка, свідчення осіб).

Підчас складання протоколу поліція не врахувала її пояснення та не надала належної можливості для надання доказів і аргументів на її користь. Також було порушено її права на належний захист, оскільки не було пояснено механізм накладення штрафу за хибний виклик.

Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

Представником відповідача Управління патрульної поліції у Рівненській області подано відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається що відповідач позов не визнає та вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а оскаржувана постанова має бути залишена в силі як така, що винесена у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, 05 грудня 2025 року під час несення служби в м. Рівне у складі екіпажу АЗОВ 110 капралом поліції ОСОБА_2 та старшим лейтенантом поліції Дубінчуком Сергієм Віталійовичем, було отримано повідомлення «Домашнє насильство» по АДРЕСА_1 . По суті звернення заявник ОСОБА_1 повідомила, що чоловік вчиняє домашнє насильство.

Прибувши за вказаною адресою та опрацьовуючи дане повідомлення, в ході проведення усіх дій, а саме збирання доказів, було виявлено, що пояснення учасників події значно різняться, а тому оцінивши всю наявну ситуацію, дане повідомлення не знайшло в собі підтвердження. В результаті чого, поліцейським взводу №1 роти №3 батальйону №1 (з обслуговування міста Рівне) полку управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, капралом поліції Гаврилюк Тетяною Русланівною було прийнято рішення винести відповідні адміністративні матеріали відносно заявника ОСОБА_1 за ст. 183 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

05 грудня 2025 року в м. Рівне по вул. Степана Бандери, буд. 9а, поліцейський взводу №1 роти №3 батальйону №1 (з обслуговування міста Рівне) полку управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, капрал поліції Гаврилюк Тетяна Русланівна винесла постанову ЕГА №1932039 по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до змісту постанови,05 грудня 2025 року о 22 год. 32 хв. в м. Рівне по вул. Степана Бандери, буд. 9, гр. ОСОБА_1 здійснила неправдивий виклик поліції, а саме викликала працівників патрульної поліції та повідомила, що чоловік вчиняв домашнє насильство, хоча такої події не було, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з чим до позивача було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень.

Звертали увагу суду, на долучені відеозаписи із портативного відеореєстратора патрульного поліцейського, з яких вбачається прибуття на місце виклику спеціальних служб (поліції) та виявлення особи-заявника гр. ОСОБА_1 та інших учасників події, а саме чоловіка заявниці гр. ОСОБА_3 та невідома особа жіночої статі, зі слів заявниці "кума".

Патрульними на місці події було відібрано пояснення, в усному порядку, у гр. ОСОБА_1 , яка повідомила, що її чоловік гр. ОСОБА_3 систематично вчиняє відносно неї домашнє насильство, останнім була подія 05.12.2025 року, а саме те, що гр. ОСОБА_3 штовхнув її, внаслідок чого вона впала та забила коліно, також має червоний слід на грудях. Також зазначила, що наразі вони перебувають на стадії розірвання шлюбу та вирішення питання про розподіл майна подружжя.

Відібравши пояснення, в усному порядку, в гр. ОСОБА_3 стосовно даної ситуації, яка склалася, повідомив, що його дружина ОСОБА_1 перебувала в сусідній кімнаті за місцем їхнього проживання та зненацька почала з ним конфліктувати та погрожувати викликом поліції. Вчинення домашнього насильства відносно його дружини повністю заперечував. Неодноразово зазначав, що дані дії його жінка вчиняє з метою відсудити майно та безперешкодно в майбутньому визначити місце проживання спільного сина за її місцем проживання, а тому є місце введення в оману. Також додав, що його дружина наразі перебуває в стані алкогольного сп`яніння, а тому може не усвідомлювати значення своїх дій.

Також, поліцейськими на місці події було відібрано пояснення, в усному порядку, у знайомої учасників події, яка по прибуттю патрульних перебувала у кімнаті разом із заявницею, та яка пояснила, що фактів вчинення домашнього насильства гр. ОСОБА_3 відносно своєї дружини гр. ОСОБА_1 їй не відомі. Свідком таких дій вона ніколи не була.

Дана знайома почала просити у працівників поліції складання матеріалів відносно гр. ОСОБА_3 задля того аби заявниця перестала нервувати, а отже незважаючи на всю ситуацію задовольнити потреби гр. ОСОБА_1 у притягнення гр. ОСОБА_3 до відповідальності.

В подальшому на місце події під час розмови патрульних поліцейських із гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 підійшов чоловік, який представився їхнім спільним сином, гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 підтвердили даний факт. В ході розмови останній повідомив, що не був присутній в квартирі на момент виклику поліції та випадків домашнього насилля зі сторони батька до матері йому не відомі.

Здійснюючи безпосередньо свої повноваження під час опрацювання повідомлення патрульні поліцейські опитавши всіх учасників події, дослідивши всі наявні докази, дійшли до висновку, що дане повідомлення "Домашнє насильство” не знайшло в собі підтвердженя, а отже є достатньо підстав вважати, що заявниця гр. ОСОБА_1 викликала працівників патрульної поліції та повідомила, що чоловік вчиняв домашнє насильство, хоча такої події не було.

Отже, підсумовуючи вищезазначене гр. ОСОБА_1 здійснила дії які призводять до зриву нормальної роботи таких необхідних для суспільства служби - поліції, а саме повідомлення на гарячу лінію "102" про вчинення чоловіком домашнього насильства, хоча такої події не було.

Патрульна поліцейська Гаврилюк Тетяна Русланівна розглядаючи вказану адміністративну справу при винесенні постанови, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Просили суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 грудня 2025 року під час несення служби в м. Рівне у складі екіпажу АЗОВ 110 капралом поліції ОСОБА_2 та старшим лейтенантом поліції Дубінчуком Сергієм Віталійовичем, було отримано повідомлення «Домашнє насильство» по АДРЕСА_1 . По суті звернення заявник ОСОБА_1 повідомила, що чоловік вчиняє домашнє насильство.

Прибувши за вказаною адресою та опрацьовуючи дане повідомлення, в ході проведення усіх дій, а саме збирання доказів, було виявлено, що пояснення учасників події значно різняться, а тому оцінивши всю наявну ситуацію, дане повідомлення не знайшло в собі підтвердження. В результаті чого, поліцейським взводу №1 роти №3 батальйону №1 (з обслуговування міста Рівне) полку управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, капралом поліції Гаврилюк Тетяною Русланівною було прийнято рішення винести відповідні адміністративні матеріали відносно заявника ОСОБА_1 за ст. 183 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

05 грудня 2025 року в м. Рівне по вул. Степана Бандери, буд. 9а, поліцейський взводу №1 роти №3 батальйону №1 (з обслуговування міста Рівне) полку управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, капрал поліції Гаврилюк Тетяна Русланівна винесла постанову ЕГА №1932039 по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до змісту постанови,05 грудня 2025 року о 22 год. 32 хв. в м. Рівне по вул. Степана Бандери, буд. 9, гр. ОСОБА_1 здійснила неправдивий виклик поліції, а саме викликала працівників патрульної поліції та повідомила, що чоловік вчиняв домашнє насильство, хоча такої події не було, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з чим до позивача було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень.

Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 категорично заперечила обставини викладені у спірній постанові.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і передбачені статтю 183 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою ст.279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Положеннями ч. 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Стаття 183 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого статті 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Як встановлено із матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1 , 05 грудня 2025 року викликаючи працівників поліції остання вважала, що її чоловік вчинив домашнє насильство. У момент звернення вона не могла знати, чи є факти насильства чи ні. Вона мала підстави вважати, що мала місце агресія з його боку, тому викликала поліцію, відповідно до її прав на захист від насильства. Вважає, що навіть відсутність факту домашнього насильства не є підставою для накладення штрафу. Факт відсутності домашнього насильства після прибуття поліції не є автоматичним доказом того, що вона подала хибний виклик. Поліція мала б врахувати, що навіть у разі відсутності фізичних доказів насильства, можуть бути інші обставини, які потребують уваги (наприклад, психологічне насильство, агресивна поведінка, свідчення осіб). Під час складання протоколу поліція не врахувала її пояснення та не надала належної можливості для надання доказів і аргументів на її користь. Також було порушено її права на належний захист, оскільки не було пояснено механізм накладення штрафу за хибний виклик. Отже, суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, відсутня.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статей 1,2 Закону України «Про Національну поліцію України», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону).

Відтак суд зауважує, що в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою їх захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача, відповідач жодних належних і достовірних доказів визначених законом, суду не надав. Долучений відеозапис з нагрудних камер поліцейських не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а усі доводи відзиву зводяться до того, що на момент прибуття працівників поліції на виклик ОСОБА_1 жодних ознак насильства з сторони чоловіка не було. Разом з тим, жодних доказів того, що такого порушення не було у той період часу на який вказувала позивач матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, що дії позивача щодо повідомлення виклику на лінію «102» Національної поліції про порушення її прав та вчинення щодо неї насильства з боку чоловіка, не можуть бути кваліфіковані як завідомо неправдиве повідомлення (виклик) поліції, і відповідно не можуть кваліфікуватись як адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 КУпАП.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Зважаючи на те, що позивач заперечила свою провину у вчиненні правопорушення, а відповідачем не було надано належних та допустимих доказів наявності умислу в діяннях позивача, як обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, суд вважає, що провина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, не доведена.

На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, а тому постанову серії ЕГА № 1932039 від 05 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, слід скасувати та закрити провадження у справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА№ 1932039 від 05 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненській області, м. Рівне, вул. Ст. Бандери, 14-а, ЄДРПОУ 4010864656

Суддя -