Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №569/6406/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі

головуючого судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Музичук В.В.

справа №569/6406/25

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Рівненська міська рада

третя особа - Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку загального провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа -Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до Рівненської міської ради в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0344 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_3 був власником 1/2 частки домоволодіння на підставі дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 19.01.1966 року, Рівненським міським відділом комунального господарства виданого 21.12.2004 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради, зареєстрованого у Рівненському міському бюро технічної інвентаризації в книзі № 197 за № 36-56176 в електронному реєстрі № 9216652. Відповідне майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 1/2 частки даного будинку знаходиться на земельній ділянці 0,0334 га, яка також належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РВ 02452. ОСОБА_3 мав рідного сина ОСОБА_1 .

28 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 належну йому на праві приватної власності 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_2 . Відтак, на підставі договору довічного утримання ОСОБА_1 набув права власності на 1/2 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке знаходиться на земельній ділянці 0,0334 га. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у віці 80 років. Вважає, що на підставі ст. 120 ЗК України він набув право власності на земельну ділянку площею 0,0344 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог ухвали представником позивача подано квитанцію про оплату судового збору.

11 квітня 2025 року по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження.

28 квітня 2025 року до суду надійшов відзив Рівненської міської ради, представник відповідаача не визнав позовні вимоги та просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що зі змісту позовних вимог та підстав на які, покликається позивач вбачається, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 .

В свою чергу, рішенням Рівненської міської ради від 13.11.1997 року № 240, громадянину ОСОБА_3 надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 335 кв.м по АДРЕСА_1 для обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, згідно свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 19.01.1996 року.

В подальшому дану земельну ділянку громадянину ОСОБА_3 було передано у приватну власність площею 335 кв.м , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 31.07.2002 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2441.

Таким чином, земельна ділянка на яку просить визнати право власності позивач не є землями комунальної власності в розумінні статей, 12, 121, 122 Земельного кодексу України.

Крім того, відповідно до статті 79 земельна ділянка є об`єктом цивільних прав з моменту її формування. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Звертаючись до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом про визнання права власності на земельну ділянку, позивач має надати інформацію про правовий статус земельної ділянки, зазначивши додатково кадастровий номер,площу та межі такої земельної ділянки.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10.01.2025 року у справі №569/193/25 в особі головуючої судді Панас О.В., позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку було залишено без руху в подальшому ухвалою без розгляду, оскільки позивачем в тому числі не було долучено документу про присвоєння кадастрового номеру.

Необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог полягає і тому, що на адресу Рівненської міської ради не надходило звернень щодо вирішення питання для оформлення за позивачем права власності на земельну ділянку площею 344 кв.м.

30 липня 2024 року громадянином ОСОБА_1 подано заяву до Рівненської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 90 кв.м в АДРЕСА_2 , для ведення садівництва.

Листом від 18.10.2024 року позивача було повідомлено, що проєкт рішення Рівненської міської ради на сесії міської ради не набрав необхідної кількості голосів депутатів для ухвалення.

Позивач звертаючись до суду із вимогою про визнання права власності на земельну ділянку площею 344 кв.м в АДРЕСА_2 , не навів обґрунтувань в чому саме полягає порушення його прав Рівненською міською радою.

Матеріально правова вимога до відповідача, про визнання права власності на земельну ділянку суперечить положенням земельного законодавства, адже така ділянка передана у приватну власність та не є землями комунальної власності відповідача.

Представник позивача, основними підставами визнання права власності наземельну ділянку площею 344 м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 вказує, що позивач є власником 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_2 , яке знаходиться на земельній ділянці площею 334 кв.м, яке він набув на підставі нотаріально посвідченого договору довічного утримання, тому в розумінні положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України до нього перейшло право власності на земельну ділянку.

Однак, Рівненська міська рада звертає увагу суду на тому, що земельна ділянка під вищезгаданим домоволодінням перебуває у приватній власності його батька ОСОБА_3 .

Підставами якими обгрунтовує позовні вимоги позивач та норми права які ним застосовані, не підпадають під даний спір, оскільки мають різне за природою юридичне застосування.

З огляду на вищезазначене, та те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності у нього порушеного права зі сторони відповідача та наявність самих підстав для визнання права власності на земельну ділянку, тому Рівненська міська рада вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

29 квітня 2025 року представником Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради подано письмові пояснення, які просили врахувати під час розгляду справи та просили суд розгляд справи проводити за відсутності представника.

28 травня 2025 року ухвалою закрито підготовче судове засідання.

9 вересня 2025 року до суду надійшло клопотання від суміжного землекористувача ОСОБА_2 про залучення її до розгляду справи в якості третьої особи.

10 вересня 2025 року ухвалою суд повернувся до стадії підготовчого судового провадження, залучив до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2

14 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження, справа призначена для розгляду по суті.

29 січня 2026 року представником позивача подано письмові пояснення щодо позову в яких він вказав. ОСОБА_3 , володів на праві приватної власності земельною ділянкою площею 0,0334 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 31.07.2002 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2441.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у віці 80 років. Відтак, відповідна земельна ділянка підлягала спадкуванню.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

В даному випадку спадкоємцем за законом був рідний син - ОСОБА_1 .

Проте, 28 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 належну йому на праві приватної власності 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_2 . Відтак, на підставі договору довічного утримання ОСОБА_1 набув права власності на 1/2 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке знаходиться на земельній ділянці 0,0334 га..

В свою чергу, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6- 2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16.

Таким чином, ОСОБА_1 , вважав, що йому непотрібно відкривати спадщину для успадкування земельної ділянки.

Додатково звернули увагу суду, що Рівненська міська рада є належним відповідачем та відсутності перешкод для визнання права власності у судовому порядку без присвоєння кадастрового номера земельної ділянки.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечив проти задоволення позову.

Представники третіх осіб подали заяви про слухання справи за їх відсутності.

Заслухавши виступи учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з"ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був власником 1/2 частки домоволодіння на підставі дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 19.01.1966 року, Рівненським міським відділом комунального господарства виданого 21.12.2004 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради, зареєстрованого у Рівненському міському бюро технічної інвентаризації в книзі № 197 за № 36-56176 в електронному реєстрі № 9216652. Відповідне майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

1/2 частки даного будинку знаходиться на земельній ділянці 0,0334 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РВ 02452.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

28 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 належну йому на праві приватної власності 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_2 . Відтак, на підставі договору довічного утримання ОСОБА_1 набув права власності на 1/2 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке знаходиться на земельній ділянці 0,0334 га, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 129023259 від 26.06.2018. Предметом договору довічного утримання не була земельна ділянка, яка надана для обслуговування 1/2 домоволодіння, що набуте у власність позивачем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкова справа після його смерті заведена не була.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, розпоряджатись, користуватись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається свої майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об"єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю, або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення.

Відповідно до п.4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи вищевказані норми та набуття позивачем права власності на частину домоволодіння, на підставі ст. 120 ЗК України він набув право власності на земельну ділянку площею 0,0344 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Іншим, а ніж судовим шляхом, позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на земельну ділянку, то позовні вимоги, суд вважає за необхідне задовольнити.

Додатково суд зауважує, що Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із статтею 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6- 1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23 (провадження № 61-16142св23).

Враховуючи те, що спадщина у вигляді спірної земельної ділянки у встановлений законом строк не була прийнята, Рівненська міська рада як орган місцевого самоврядування формально наділена правом звернення до суду із заявою про визнання такої спадщини відумерлою відповідно до статті 1277 ЦК України.

Разом з тим, навіть у разі звернення Рівненської міської ради до суду з відповідною заявою та її задоволення, відповідач не зміг би у передбачений законом спосіб реалізувати право на державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку. Це зумовлено тим, що земельна ділянка функціонально та юридично пов`язана з об`єктом нерухомого майна — домоволодінням, право власності на частину якого належить позивачу, а тому правовий режим земельної ділянки визначається принципом слідування землі за розташованим на ній об`єктом нерухомості, закріпленим у статті 120 Земельного кодексу України та усталеній практиці Верховного Суду.

Отже, у даному випадку Рівненська міська рада перебуває у ситуації, за якої вона формально може претендувати на спірну земельну ділянку як на відумерлу спадщину, однак фактично позбавлена можливості набути та зареєструвати право власності на неї у спосіб, визначений законом, з огляду на існування зареєстрованого права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на цій земельній ділянці.

За таких обставин правовий статус земельної ділянки фактично перебуває у «підвішеному стані», що порушує принцип правової визначеності та суперечить завданню цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав, а тому не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи відповідача про невмотивованість позову з підстав відсутності кадастрового номера земельної ділянки є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Предметом даного позову є визнання права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на земельну ділянку площею 0,0344 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а не вчинення будь-яких правочинів щодо цієї земельної ділянки.

Право приватної власності на спірну земельну ділянку було посвідчене державним актом на право приватної власності на землю старого зразка, який видано до набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» та який не передбачав присвоєння земельній ділянці кадастрового номера.

Відповідно до пункту 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. Таким чином, відсутність кадастрового номера сама по собі не свідчить про відсутність об`єкта цивільних прав та не нівелює існування права приватної власності на земельну ділянку.

При цьому вимоги статті 132 Земельного кодексу України щодо обов`язковості наявності кадастрового номера стосуються укладення цивільно-правових угод та вчинення інших дій щодо розпорядження земельною ділянкою, зокрема її відчуження чи оцінки, і не поширюються на спори про визнання права власності.

Присвоєння земельній ділянці кадастрового номера є результатом спеціальної адміністративної процедури, яка, у свою чергу, можлива лише за умови наявності у особи зареєстрованого або визнаного у встановленому законом порядку права власності на таку земельну ділянку. Отже, відсутність кадастрового номера у даному випадку є наслідком відсутності оформленого речового права, а не підставою для відмови у його визнанні.

Таким чином, доводи відповідача зводяться до створення замкненого кола правової аргументації, за яким позивач не може набути право власності через відсутність кадастрового номера, тоді як сам кадастровий номер не може бути присвоєний без попереднього визнання або реєстрації такого права, що суперечить принципам правової визначеності та ефективного судового захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа -Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку площею 0,0344 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

відповідач - Рівненська міська рада, вул. Соборна, 12а, м. Рівне, ЄДРПОУ 34847334,

третя особа - Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, Майдан просвіти, 2, м. Рівне, ЄДРПОУ 44722581,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3

Суддя -