Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №569/20674/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20674/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Туровича М.І.,

представника Великомежиріцької сільської ради Чудак І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, Виконавчий комітет Великомежиріцької сільської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст позовних вимог.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 звернулася з позовом представник ОСОБА_1 адвокат Турович Микола Іванович, в якій просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що після розірвання шлюбу у 2021 році відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки, не бере участі у її вихованні, утриманні та розвитку, матеріальної допомоги не надає ні добровільно, ні примусово, з дитиною практично не спілкується (за весь час після розлучення бачив її лише один раз), не цікавиться станом її здоров`я, навчанням та повсякденним життям, не контактує із закладом дошкільної освіти, не відвідує батьківські збори та не підтримує зв`язку з вихователями, що підтверджується відповідними довідками. При цьому позивач наголошує, що жодних перешкод у спілкуванні з дитиною відповідачу не створювала, однак останній не виявляв ініціативи до участі у її житті та не звертався до компетентних органів з приводу усунення можливих перешкод. Водночас дитина проживає разом із матір`ю у новоствореній сім`ї, де перебуває на повному утриманні позивача та її чоловіка, який фактично виконує батьківські функції, бере активну участь у вихованні доньки, забезпеченні та розвитку дитини. Вказує, що у зв`язку з зазначеним відповідач для дитини є лише формальним батьком, а його подальше збереження у цьому статусі, на думку позивача, суперечить інтересам дитини та створює додаткові труднощі у реалізації її прав, зокрема щодо виїзду за кордон, зміни місця проживання та належного правового забезпечення її інтересів, що у сукупності свідчить про свідоме та тривале ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків і є підставою для позбавлення його батьківських прав.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2025 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 жовтня 2025 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; зобов`язано Службу у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради надати письмовий висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача. (а.с. 31-32)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 жовтня 2025 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Великомежиріцької сільської ради. (а.с. 36-37)

Від Виконавчого комітету Великомежиріцької сільської ради надійшов Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , затверджений рішенням № 370 від 27 листопада 2025 року. (а.с. 49-49)

19.11.2025 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про виклик свідка ОСОБА_4 (а.с. 45)

04.12.2025 року представник позивача адвокат Турович М.І. подав до суду заяву про виклик свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с. 60)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2025 року задоволено заяви відповідача та представника позивача, закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті (а.с. 66-67)

Від представника органу опіки та піклування Рівненського міськвиконкому надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, висновок органу опіки та піклування підтримують. (а.с. 110)

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 39-40, 47-48, 84-85, 101-102, 114-115) У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надав.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.

З письмових доказів наданих позивачем суд встановив, що позивачка є матір`ю трьох дітей. Зокрема позивач перебувала у шлюбі, який зареєстрований Великомежиріцькою сільською радою Корецького району Рівненської області з 13.11.2012 року та був розірваний згідно з рішенням Корецького районного суду Рівненської області 02.10.2014 року (а.с.9). Від вказаного шлюбу у позивачки народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд встановив, що 14 серпня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідчем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, укладений Корецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 42, свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 (а.с. 10)

Від вказаного шлюбу у сторін народилася спільна донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . (а.с. 13) Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2021 року шлюб між сторонами розірвано. (а.с. 16)

22 червня 2022 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 (свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_3 від 22 червня 2022 року). В шлюбі у позивачки народилась третя донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_4 від 14 грудня 2022 року).

Після розірвання шлюбу позивача з відповідачем малолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю, перебуває на її утриманні та вихованні, що сторонами не заперечувалося та підтверджується письмовими доказами, зокрема витягами з реєстру територіальної громади щодо зареєстрованого місця проживання позивачки та її доньки (а.с.7, 15). Також з акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 10 листопада 2025 року комісія Великомежиріцької сільської ради встановила, що діти позивачки забезпечені одягом відповідно до віку та сезону, продуктами харчування в достатній кількості. (а.с.58)

Крім того, з наданих позивачем довідок КЗДО (ясла-садок) «Дивосвіт» с. Великі Межирічі № 6 та № 7 від 17 вересня 2025 року вбачається, що відповідач участі у житті дитини в межах дошкільного закладу не бере, заклад не відвідує, з педагогами не спілкується. За період перебування дитини в дошкільному закладі з 27.06.2023 по даний час відповідач в закладі не з`являвся жодного разу. (а.с. 19)

Водночас чоловік позивача ОСОБА_9 бере активну участь у вихованні дитини, приводить та забирає її із закладу, цікавиться проведеним часом дитини в садку, відвідує батьківські збори та здійснює оплату харчування. (а.с.20)

З довідки КНП «Гощанський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 23 вересня 2025 року № 95 вбачається, що декларація про медичне обслуговування дитини укладена матір`ю, яка здійснює супровід дитини до лікаря та забезпечує її медичне обслуговування. (а.с. 22)

Згідно з довідкою № 857 від 17.09.2025, виданою Виконавчим комітетом Великомежиріцької сільської ради склад сім`ї ОСОБА_1 складається з: чоловіка ОСОБА_9 , сина ОСОБА_8 , двох доньок ОСОБА_10 та ОСОБА_3 . (а.с. 21)

Рішенням виконавчого комітету Великомежиріцької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 27 листопада 2025 року № 370 затверджено висновок органу опіки та піклування "Про доцільність позбавлення батьківських прав". Як слідує з висновку органу опіки та піклування батько малолітньої ОСОБА_3 зі слів ОСОБА_1 її життям не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання з нею спілкуватися, приймати будь-яку участь у її вихованні, фізичному та духовному розвитку. Відповідно до листа служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11 листопада 2025 року працівниками служби у справах дітей здійснено виїзд за адресою проживання відповідача: АДРЕСА_1 з метою обстеження умов проживання ОСОБА_2 . Під час візиту за адресою місця проживання відповідача вдалося поспілкуватися з ним, останній повідомив, що заперечує щодо обстеження умов проживання його помешкання, а також заперечує щодо позбавлення його батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 . Письмові пояснення щодо цього питання ОСОБА_11 не надав оскільки перебував у стані, що нагадував алкогольне сп`яніння. Відтак орган опіки та піклування покликаючись на норми СК України вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , 1985 року народження, стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 51-58)

Згідно з офіційного сайту Судова влада України встановлено, що будь-яких доказів звернення позивача до суду із вимогами про стягнення аліментів, визначення способу участі батька у вихованні дитини або обмеження чи позбавлення його такого права раніше не надано. Також відсутні докази притягнення відповідача до відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків або вчинення щодо дитини протиправних дій.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що відповідач фактично не бере участі у житті дитини з моменту розірвання шлюбу, не телефонує, не цікавиться її розвитком, матеріальної допомоги не надає, а дитина його не пам`ятає та вважає батьком її теперішнього чоловіка. Вказала, що відповідач зловживає алкогольними напоями, під час їх проживання в шлюбі між ними виникали конфлікти та сварки, прояви жорстокості. Також зазначила, що позбавлення батьківських прав необхідне, зокрема, для можливості безперешкодного вирішення питань виїзду дитини за кордон та оформлення документів. Щодо спілкування відповідача з донькою останні роки пояснила, що відповідач за останні три роки лише один раз приїхав, один раз подзвонив, кошти на утримання доньки не надає та будь-якої іншої допомоги у будь-якій формі не здійснює.

Представник позивача адвокат Турович М.І. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилався на систематичне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, відсутність будь-якої участі у вихованні дитини, що, на його думку, свідчить про наявність підстав, передбачених ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав, та просив суд позов задовольнити. Крім того, зазначив, що відповідач не працює і намагався ввести суд в оману щодо свого працевлаштування, водночас в нього наявна заборгованість по сплаті аліментів на доньку у значному розмірі.

Представник Великомежиріцької сільської ради Чудак І.А. у судовому засіданні пояснив, що органом опіки та піклування було надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, виходячи з поданих матір`ю документів та умов проживання дитини, однак остаточне рішення щодо цього питання відноситься до компетенції суду. При цьому зазначив, що на засідання органу опіки та піклування відповідач не з`явився, хоча його повідомляли (один раз).

Свідок ОСОБА_6 зазначає, що є сусідкою позивачки і спілкується з позивачкою та її донькою, однак батька дитини останні роки не бачила. Вказує, що їй не відомо про будь-яку допомогу, що її надавав відповідач позивачці та їх спільній малолітній доньці, також про факти проявів жорстокості відповідача, на які вказує позивачка.

Свідок ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивачки у судовому засіданні пояснила, що новий чоловік її доньки не гідний бути батьком для доньки ОСОБА_3 . Зазначає, що позбавлення батьківських прав має на меті повернення чоловіка з війська. Відтак вважає, що подання позову зумовлене наміром уникнення чоловіком позивачки від проходження військової служби в умовах війни. Крім того, зазначає, що відповідач кошти на утримання доньки надавав позивачці в той час як вони не перебували у шлюбі. Ці останні роки вона систематично підтримувала як бабуся спілкування з відповідачем (колишнім зятьом), однак останній дійсно зловживає алкогольними напоями, після розірвання шлюбу почав більше зловживати алкогольними напоями. Водночас вказує такожє і про зловживання позивачкою алкогольними напоями, а також залякування позивачкою відповідача щодо явки в суд для розгляду цієї справи, що буде супроводжуватись його мобілізацією.

Судом також встановлено, що позивач не вживала заходів щодо юридичного врегулювання участі батька у вихованні дитини чи примусового виконання ним обов`язку щодо її утримання, що має значення для оцінки поведінки відповідача у сукупності з іншими доказами.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини – дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402 від 26.04.2001).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі – Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Верховний Суд у постановах від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18, від 06 серпня 2025 року в справі № 514/1346/16-ц наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 54 Рішення у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (рішення у справі Olsson V. Sweden (№ 2) від 27.11.1992) вказує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

В іншій справі Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008) зазначає, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд виходить з того, що сам по собі факт проживання дитини разом із матір`ю та відсутність активної участі відповідача у її вихованні після розірвання шлюбу не є безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки для застосування такого крайнього заходу необхідним є встановлення саме винної поведінки батька, що полягає у свідомому, умисному та тривалому ухиленні від виконання батьківських обов`язків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач дійсно не бере активної участі у житті дитини, однак належних і допустимих доказів того, що така поведінка має характер свідомого нехтування батьківськими обов`язками, є систематичною та винною, а також що вона завдає шкоди інтересам дитини, суду не надано. При цьому суд враховує, що позивач не зверталася до суду із позовом про стягнення аліментів, не ініціювала визначення способу участі батька у вихованні дитини, не зверталася до органів опіки та піклування або суду з вимогами про усунення перешкод у спілкуванні чи примушення відповідача до виконання батьківських обов`язків, що свідчить про відсутність належних спроб врегулювати спірні правовідносини менш суворими заходами.

Суд також критично оцінює висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки такий висновок носить рекомендаційний характер, ґрунтується переважно на поясненнях позивача та наданих нею документах, без безпосереднього з`ясування позиції відповідача, його життєвих обставин та можливості виконання ним батьківських обов`язків. Крім того, орган опіки за місцем проживання дитини самостійно не встановив фактичних обставин невиконання відповідачем батьківських обов`язків та обмежився покликанням на докази подані службою у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, яка здійснила виїзд за місцем проживання відповідача. Також висновок був складений без участі відповідача, який один раз був повідомлений про необхідність явки за викликом для надання пояснень.

Показання свідків, допитаних у судовому засіданні підтверджують відсутність активної участі відповідача у повсякденному житті дитини, однак саме по собі не є достатнім для позбавлення батьківських прав з підстави ухилення від виконання батьківських обов`язків, що доведене сукупністю доказів поза розумним сумнівом. Попри те, що суд критично оцінює показання свідків, оскільки позивач та її мати перебувають у родинних зв`язках та мають складні стосунку, суд враховує, що згідно з показаннями свідка ОСОБА_4 , остання вказувала на можливі інші мотиви звернення до суду з даним позовом, а також на обставини, що стосуються способу життя позивача, що в сукупності потребує обережного підходу до оцінки доводів позову виключно з точки зору найкращих інтересів дитини.

Суд виходить із того, що позбавлення батьківських прав є виключним заходом впливу, який застосовується лише у випадках, коли зміна поведінки батьків є неможливою, а подальше перебування дитини у правовому зв`язку з батьком суперечить її інтересам. Разом з тим у даній справі відсутні переконливі докази того, що відповідач остаточно втратив інтерес до дитини або що існують об`єктивні перешкоди для відновлення ним участі у її вихованні в майбутньому.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Для цілей позбавлення батьківських потрібно впевнитися в невиконанні обов`язків щодо виховання. Необхідно також установити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо. Для виявлення таких обставин суд ретельно перевірив докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та вважає що, позбавлення батьківських прав є крайньою мірою відповідальності, тому суд застосовує її тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися без результативними.

Вирішуючи спір, суд враховує, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Також суд враховує, що позбавлення батьківських прав тягне за собою істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини, зокрема припинення особистих немайнових прав та обов`язків, що не завжди відповідає найкращим інтересам дитини, яка має право знати обох батьків та підтримувати з ними зв`язок.

Вирішуючи даний спір, суд враховує і те, що до відповідача раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

Також позивачка не довела суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідача батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності та пріоритету найкращих інтересів дитини, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є передчасними та не доведеними належними і допустимими доказами, а тому підстав для позбавлення відповідача батьківських прав не вбачається.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відсутні виключні обставини, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Заразом суд враховує, що наведені докази свідчать про відсутність активної участі відповідача у вихованні дитини, які хоч і не є безумовним підтвердженням свідомого та винного ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні вимог сімейного законодавства, однак свідчать про неналежне виконання відповідачем як батьком дитини своїх батьківських прав, тому враховуючи попередню поведінку відповідача, вважає за необхідне попередити його про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Великомежиріцької сільської ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.

При цьому, суд роз`яснює, що у разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як батька щодо дочки протягом розумного строку після ухвалення судового рішення, позивач може знову ініціювати питання про позбавлення його батьківських прав.

За таких обставин, в задоволенні позову необхідно відмовити, однак попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та попередити, що в разі ухилення від виконання батьківських обов`язків вона може бути позбавлена батьківських прав відносно дитини.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 164, 166, СК України, ст. ст. 12, 76, 81, 83, 89, 141, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, Виконавчий комітет Великомежиріцької сільської ради про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та покласти на Виконавчий комітет Великомежиріцької сільської ради як орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Третя особа: Виконавчий комітет Великомежиріцької сільської ради, місцезнаходження: вул. Миру, буд. 1, с. Великі Межиричі, Рівненського р-ну, Рівненської обл., ЄДРПОУ 04385971.

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: вул. Поштова, буд. 2, м. Рівне, ЄДРПОУ 25675397.

Повний текст рішення складено та підписано 29 квітня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА