Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №759/2139/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/8153/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/2139/26

30 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Горбенко Н.О., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семенова Олександра Олександровича щодо ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження № 79794669 від 12 грудня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Ходак В.В. звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із скаргою на дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семенова Олександра Олександровича щодо ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження № 79794669 від 12 грудня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року відмовлено у прийнятті до розгляду скарги боржника ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семенова Олександра Олександровича щодо ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження № 79794669 від 12 грудня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» заборгованості за кредитним договором.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 13 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року про відмову у прийнятті до розгляду скарги та направити матеріали справи до першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд застосував п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України за аналогією. Проте, згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК, аналогія закону застосовується лише у разі відсутності закону, що регулює відповідні відносини.

Вказує на те, що розділ VII ЦПК України («Судовий контроль за виконанням судових рішень») є спеціальним та містить вичерпний перелік дій суду. Цей розділ не передбачає можливості відмови у прийнятті скарги на стадії її подання.

Звертає увагу на те, що відповідно до практики Верховного Суду, питання тотожності позовів (скарг) може бути підставою для закриття провадження (п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК), а не для відмови у його відкритті. Для цього суд зобов`язаний спочатку прийняти скаргу до розгляду, відкрити провадження, дослідити матеріали обох справ у судовому засіданні та лише після цього приймати рішення про закриття провадження або об`єднання справ. Відмовивши на стадії прийняття, суд позбавив скаржника права на публічне обговорення цього питання та надання пояснень щодо можливих відмінностей між скаргами.

В судове засідання з`явився ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовільнити.

Представник ПАТ «Український комунальний банк» Лобань Д.М. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Старший державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семенов О.О. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку «Електронний суд». Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду поштова кореспонденція була доставлена адресату 04.03.2026.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у прийнятті до розгляду скарги боржника ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що оскільки у провадженні Святошинського районного суду міста Києва вже перебуває аналогічна за змістом скарга на дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семенова О.О. щодо ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження № 79794669 від 12 грудня 2025 року, суд прийшов до висновку про відмову у прийнятті до розгляду скарги ОСОБА_1 .

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожана особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша ст. 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає в першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторони виконавчого провадження до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Саме у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 175 ЦПК України).

Отже, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, не є спором у розумінні пункту 3 частини першої статі 186 ЦПК України, а тому ця норма не може застосовуватися до розділу VII ЦПК України. (до подібних висновків прийшов Верховний Суд у справі № 2-248/10, постанова від 20 серпня 2025 року).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у прийнятті скарги, якою оскаржуються дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Семенова Олександра Олександровича, на підставі пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки ця стаття визначає підстави для відмови у відкритті провадження, а заявник звернувся із скаргою.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

З огляду на вище викладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відносно того, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 01.05.2026

Головуючий: Судді: