Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №569/7157/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7157/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючого судді Кучиної Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну спpаву за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Ботана Олексія Миколайовича, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Бурму О.В., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6823896 від 13.03.2026 у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП. Просить справу про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопрушення, стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно зазначеної постанови, ОСОБА_1 13.03.2026 (10:19:18) у місті Рівне, вул. Степана Бандери, 26, керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в. Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена частиною 5 статті 121 КУпАП. Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає до скасування, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 дійсно було зупинено працівниками Управління патрульної поліції у Рівненській області по вул. Степана Бандери в місті Рівному. Як повідомив працівник поліції, причиною зупинки стала відсутній у електронних базах даних відомостей про наявність діючого поліса страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Разом з тим, ОСОБА_1 жодних порушень ПДР не допускав, керував транспортним засобом із пристебнутим ременем безпеки. Будь-які докази того, що Адашинський Ю.М. керував транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять, відомості про такі докази постанова по накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відсутні.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву від 02.04.2026 представник відповідача Буза В.О. вказує на те, що 13 березня 2026 року о 10 год. 19 хв. патрульні поліцейські перебуваючи на патрулюванні м. Рівне, вул. Степана Бандери, 26, виявили транспортний засіб Toyota Highlander номерний знак НОМЕР_1 , водій якого керував транспортним засобом з порушенням п. 2.3 в. ПДР України, а саме не був пристебнутий ременем безпеки.

Виявивши дане правопорушення даний транспортний засіб був зупинений на підставі ч. 3 ст. 35 Закону України “Про Національну поліції”. Зважаючи на виявлення адміністративного правопорушення 13.03.2026 інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 (з обслуговування Рівненського району) полку Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Ботаном О.М. було винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно водія транспортного засобу ОСОБА_1 .

Вважають, що позивачем на підтвердження того, що він керуючи транспортним засобом IVECO Daily 50C14V державний номерний знак НОМЕР_2 , обладнаний засобами пасивної безпеки та був пристебнутий ременем безпеки, не надано суду жодних доказів.

Вважають, що всупереч ст. 77 КАС України позивач не довів та не підтвердив належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було, клопотання про їх витребування не заявлено. Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, яким він обґрунтував свій позов.

Вважають, що формальна відсутність у змісті складеної постанови застереження про технічні засоби, якими здійснені відеозаписи, не може слугувати за розглядуваних відносин достатньою підставою для неврахування цих доказів.

Вважають, що принципового значення у розглядуваній справі має правова оцінка представлених відповідачем відеозаписів, які фіксували здійснення позивачем повороту керованого ним автомобіля, а також хід розгляду інспектором патрульної поліції адміністративної справи. Просить залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

З постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6823896 від 13.03.2026, що складена інспектором 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Ботаном О.М. слідує, що 13.03.2026 о 10:19:18 у місті Рівне, вул. Степана Бандери, 26, ОСОБА_1 керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в. Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена частиною 5 статті 121 КУпАП. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у сумі 510 грн.

Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Останній у справі, що розглядається, не довів правомірності свого рішення, яке оскаржує позивач.

Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Із відеозапису з автомобіля екіпажу патрульної поліції IMG_0011.mp4 вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 було зупинено.

Із відеозапису з нагрудної камери поліцейського clip-0.mp4 вбачається, що причиною зупинки було відсутність страхового полісу та те, що водій не був пристебнутий ременем безпеки. З відсутністю страхового полісу водій не погодився, а щодо того, що не був пристебнутий ременем безпеки вибачився, погодився, що не пристебнувся. Крім того, поліцейським було помічено заглушку в автомобілі. Працівниками поліції проведено поверхневий огляд ОСОБА_1 та в його автомобілі. З`ясовано, що в ОСОБА_1 наявний страховий поліс на автомобіль.

Слід наголосити на тому, що в оскаржуваній постанові не зазначено будь-яких даних про застосування фото та/або відео фіксації правопорушення, як і не зазначено, що до постанови додається відеозапис чи взагалі будь-які докази, що підтверджують порушення позивачем ПДР України.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17 дійшов висновку, що навіть сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Відповідно до статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

У відповідності до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

У п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

За змістом ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» - поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Всупереч вимогам наведеної правової норми, в оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не міститься посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Відсутність такого посилання, зокрема із зазначенням номеру засобу фіксації, свідчить про недопустимість відеозапису, яким суб`єкт владних повноважень доводить правомірність накладення на особу стягнення за вчинення адміністративного правопорушення.

Така правова оцінка відповідає правовій позиції Верховного Суду в аналогічних спорах, викладеній, зокрема у постанові від 15.11.2018 року у справі № 524/7184/16-а.

Пунктом 2.3 «в» ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, користуватися засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки) на автомобілях обладнаних ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Відповідальність за вказане порушення ПДР передбачена ч.5 ст.121 КУпАП.

Стаття 280 КУпАП покладає обов`язок на посадову особу при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події, складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП відповідно до оспорюваної постанови, за твердженням відповідача, відбулось у зв`язку з тим, що позивач керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п.2.3 в ПДР.

Судом встановлено, що підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, відповідачем не зафіксовано.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху інспекторами патрульної поліції може бути доказом у справі у випадку його фіксування у встановленому законом порядку.

Таким чином, фактично єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, є оспорювана постанова.

Суд зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення не є достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, оскільки така є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження вказаних у ній обставин.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Проте, в оспорюваній постанові не наведено жодного доказу винуватості позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Таким чином, відповідач не довів факт руху позивачем на автомобілі з непристебнутим ременем безпеки.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд приходить до висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування.

Суд зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.

Повнота встановлення фактичних обставин справи ґрунтується на дослідженні доказів, які суд оцінює за критеріями належності, допустимості та достовірності, а також достатності та взаємному зв`язку в їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки всіх зазначених норм чинного законодавства при розгляді справи працівником поліції не було дотримано, в оскаржуваній постанові не зазначено будь-яких даних про застосування фото та/або відео фіксації правопорушення, як і не зазначено, що до постанови додається відеозапис чи взагалі будь-які докази, що підтверджують порушення позивачем ПДР України, ні в п. 5, ні в п. 7 постанови серії ЕНА №6823896 від 13.03.2026, а відтак рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не ґрунтується на належних та допустимих доказах, тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6823896, підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що постанова ЕНА №6823896 від 13 березня 2026 року про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції № 288984135 АТ "ПУМБ" від 20.03.2026 підтверджено оплату судового збору в розмірі 1064 грн. 96 коп., платник ОСОБА_1 .

Проте до сплати підлягав судовий збір у розмірі 532 грн. 48 коп.

Роз`яснюємо, що відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, з урахуванням зазначених змін (далі – Порядок № 787), органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого відповідним судовим органом.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліціїсудових витрат у розмірі 532 грн. 48 коп.

Разом з тим, позовні вимоги про визнання вказаної постанови незаконною задоволенню не підлягають, оскільки при розгляді справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд обмежений повноваженнями, визначеними ч.3 ст.286 КАС України.

Керуючись ст. 9, 19, 72 - 77, 140, 241 - 246, 255, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Ботана Олексія Миколайовича, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задоволити частково.

Скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 13.03.2026 серії ЕНА №6823896 за частиною 5 статті 121 КУпАП, що винесена інспектором 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Ботан Олексієм Миколайовичем, а справу про адміністративне правопрушення провадженням стосовно ОСОБА_1 закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопрушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліціїна користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 532 грн. 48 коп.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - інспектор 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції України Ботан Олексій Миколайович, адреса: вул. Степана Бандери, 14А, м. Рівне, 33028.

Відповідач - Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції України, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. С. Бандери, 14А.

Суддя Н. Г. Кучина