Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №369/3898/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року

м. Київ

апеляційне провадження № 33/824/2504/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є.П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі захисника Ігнатенка О. В., в інтересах ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Ігнатенка Олександра Віталійовича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області

у складі судді Патієвича А. Б.

від 16 березня 2026 року

у справі №369/3898/2026 Києво-Святошинського районного суду Київської області

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

В С Т А Н О В И В :

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.03.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на підставі ст. 22 КУпАП звільнено його від адміністративної відповідальності і обмежено усним зауваженням.

На дану постанову, 08 квітня 2026 року захисник Ігнатенко О. В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Апелянт зазначає, що надані ОСОБА_1 пояснення щодо стану дорожнього покриття не були взяті судом до уваги, а також судом не було досліджено, що на покритті проїзної частини був наявний сніго-льодовий накат, на момент ДТП дорожні роботи не проводились, заходи щодо прибирання проїжджої частини не здійснювались, проїзна частина не оброблена, дорожнє покриття слизьке у вигляді льоду.

Тобто, матеріали справи містять схему місця ДТП, однак у цій схемі не містяться відмітки про фактичний стан покриття проїзної частини - ожеледиця, а також не зазначено про наявні недоліки в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП.

Вказує, що на ділянці дороги де відбулось ДТП, відсутні позначення знаки 7.12 «Ожеледиця», 1.13 «Слизька дорога», а також враховуючи загальну вагу автомобіля, яким керував ОСОБА_1 (приблизно 40 тон) при мінімальній швидкості він не мав технічної можливості уникнути зіткнення, через неналежний стан дорожнього покриття.

Також просить поновити строк на оскарження, оскільки повний текст постанови отримав лише 03.04.2026, апеляційну скаргу подав 08.04.2026.

Посилаючись на те, що вказані обставини зумовили причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, просив поновити такий строк.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.03.2026 поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.

В судовому засіданні захисник Ігнатенко О. В., в інтересах ОСОБА_1 , підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній, просив про її задоволення.

Дослідивши матеріали адміністративного провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

За змістом протоколу серії ЕПР1№596719 від 20.02.2026, у цей день, 20.02.2026 року, о 10 год. 00 хв, в с-ще Чабани, вул. Покровська, 3В, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом Schmitz, д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з напівпричепом Ozunlu, д.н.з. НОМЕР_3 , тягач МАN, д.н.з. НОМЕР_4 , який зупинився попереду. У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12. 1, п. 13.1, п 2.3(б) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виходив із того, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 596719 від 20.02.2026, схемою місця ДТП від 20.02.2026, письмовими поясненнями водія ОСОБА_2 та самого ОСОБА_1 від 20.02.2026.

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, ненастання тяжких наслідків (автомобілі отримали незначні пошкодження і належать одному ТОВ «Астор Інвест»), на підставі ст. 22 КУпАП, вважав за можливе звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Об`єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки на транспорті.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, полягає у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Зазначене правопорушення є деліктом з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту настання суспільно шкідливих наслідків. Для констатації наявності у діях порушника об`єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно встановити прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним порушенням ПДР та пошкодженням майна.

Пунктом 2.3.б Правил дорожнього руху (ПДР) визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п. 12.1. ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно п. 13.1. ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стала виключно відсутність попереджувальних знаків та ожеледиця. Керуючи багатотонним автопоїздом масою близько 40 тонн у лютому місяці, ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість бачити мокре та засніжене покриття проїзної частини, що прямо зафіксовано у схемі ДТП та не заперечується самими учасниками. Наявність снігу та вологи на дорозі є очевидним фактором, який згідно з вимогами пункту 2.3.б ПДР України покладає на водія обов`язок бути максимально уважним та негайно реагувати на таку зміну дорожньої обстановки.

Відповідно до пункту 12.1 ПДР України, водій під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху зобов`язаний був урахувати вказану дорожню обстановку, а також особливості вантажу та значну масу керованого транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Крім того, порушення вимог пункту 13.1 ПДР України щодо дотримання безпечної дистанції до транспортного засобу, що зупинився попереду, в умовах слизького покриття свідчить про ігнорування водієм інерційних властивостей важкої техніки.

Відсутність знаків 7.12 «Ожеледиця» чи 1.13 «Слизька дорога» за умови візуальної очевидності стану покриття не звільняє водія від обов`язку адаптувати режим руху до реальних умов.

Таким чином, саме невідповідність дій водія вимогам пунктів 12.1 та 13.1 ПДР України та його невчасна реакція на зміну обстановки перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із зіткненням та настанням шкідливих наслідків.

За стандартом доведення «поза розумним сумнівом», винуватість апелянта підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів у їх взаємозв`язку, а посилання на неналежне утримання дороги розцінюється судом як намагання уникнути відповідальності за допущене порушення.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції відповідно до ст. 280 КУпАП належним чином встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Застосування положень ст. 22 КУпАП щодо звільнення від відповідальності у зв`язку з малозначністю (з огляду на первинність правопорушення та відсутність тяжких наслідків) є правомірним та відповідає характеру діяння. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості апелянта, не вбачається, а підстави для закриття провадження за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутні. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику Ігнатенку Олександру Віталійовичу, в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката захисника Ігнатенка Олександра Віталійовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є.П. Євграфова