Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №757/13168/26-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року

м. Київ

апеляційне провадження № 33/824/2470/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на постанову Печерського районного суду міста Києва у складі судді Соловйова О. Л.

від 30 березня 2026 року

у справі №757/13168/26 Печерського районного суду м. Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 грн 00 коп.

На дану постанову, 08 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову про адміністративне правопорушення змінити, застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 22 КУпАП та обмежитись усним зауваженням, скасувати стягнення судового збору. Зазначає, що суд першої інстанції підійшов до розгляду справи суто формально, обмежившись констатацією даних протоколу та частково його письмових пояснень, без належного дослідження реальних дорожніх умов. Скаржник стверджує, що зіткнення його автомобіля Тойота, д.н.з. НОМЕР_1 , з автомобілем Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_2 , відбулося не через навмисне нехтування ним Правилами дорожнього руху, а внаслідок надзвичайно високого рівня обледеніння дороги, яке своєчасно не було усунуто комунальними службами міста. ОСОБА_1 наголошує, що наявність ожеледиці та засніженості зафіксована у схемі ДТП, однак суд не надав цьому факту належної правової оцінки та не встановив причинно-наслідкового зв`язку між станом покриття і наслідками. Крім того, апелянт вважає, що суд безпідставно проігнорував його статус учасника бойових дій як обставину, що суттєво характеризує його особу та пом`якшує відповідальність. На переконання скаржника, відсутність потерпілих, незначна майнова шкода та відсутність значної суспільної небезпеки давали суду всі законні підстави для закриття провадження за малозначністю. Також апелянт зауважує на незаконності стягнення судового збору, оскільки він як учасник бойових дій вважає себе звільненим від його сплати на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір».

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали адміністративного провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

За змістом протоколу серії ЕПР1№594710 від 18.02.2026, цього дня, 18.02.2026 о 10:30 год. в м. Київ, пров. Лабораторний, 11/2, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Тойота, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3.б, 13.1 ПДР, за що відповідальність встановлена ст.124 КУпАП.

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виходив із доведеності та обґрунтованості його вини.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Об`єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки на транспорті.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, полягає у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Зазначене правопорушення є деліктом з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту настання суспільно шкідливих наслідків. Для констатації наявності у діях порушника об`єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно встановити прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним порушенням ПДР та пошкодженням майна.

Пунктом 2.3.б Правил дорожнього руху (ПДР) визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п. 13.1. ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Винність дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №594710 від 18.02.2026, схемою місця ДТП від 18.02.2026, письмовими поясненнями водія ОСОБА_2 та самого ОСОБА_1 від 18.02.2026, а також поясненнями ОСОБА_1 , наданими до суду першої інстанції, де він також визнав свою вину в повному обсязі.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стала виключно ожеледиця та неякісна робота комунальних служб.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі схеми ДТП від 18 лютого 2026 року, на час скоєння дорожньої пригоди стан дорожнього покриття по провулку Лабораторному, 11/2 у місті Києві дійсно був засніженим та мала місце ожеледиця. Однак суд зазначає, що подія відбулася у зимовий період, тому такі погодні умови не були раптовими чи непередбачуваними, а отже, водій ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість бачити та враховувати їх при керуванні автомобілем. Відповідно до пункту 2.3.б ПДР України, водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміну. Невиконання цього базового обов`язку призвело до того, що апелянт не врахував стан покриття та не дотримався безпечної дистанції до автомобіля Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався попереду, як того вимагає пункт 13.1 ПДР України. Саме ці порушення пунктів 2.3.б та 13.1 ПДР України, що виявилися у неуважності та неправильно обраній дистанції в конкретних метеорологічних умовах, стали безпосередньою причиною зіткнення та настання шкідливих наслідків у вигляді механічних пошкоджень транспортних засобів. Така сукупність протиправного діяння, матеріальних збитків та прямого причинно-наслідкового зв`язку між ними у повному обсязі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП

Твердження про необхідність застосування статті 22 КУпАП суд оцінює критично, оскільки звільнення від відповідальності за малозначністю є правом, а не обов`язком суду. Враховуючи, що внаслідок недбалих та самовпевнених дій ОСОБА_1 відбулося фактичне пошкодження транспортного засобу іншої особи водія ОСОБА_2 , що спричинило майнову шкоду та порушило права потерпілого, суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов підстав для визнання такого діяння малозначним.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність стягнення судового збору через наявність у скаржника статусу учасника бойових дій, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Натомість статтею 40-1 КУпАП встановлено імперативне правило, згідно з яким судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Оскільки провадження за статтею 124 КУпАП не є справою щодо захисту порушених прав ОСОБА_1 , а є процедурою притягнення його до адміністративної відповідальності, законні підстави для звільнення його від сплати судового збору відсутні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку всім доказам та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування чи зміни якого в апеляційному порядку відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова