Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №753/23428/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 753/23428/25

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9360/2026

Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Шпирук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Говорової Альони Ігорівни, подану в інтересах Акціонерного товариства «Українська залізниця», на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року, ухвалене у м. Києві, у складі судді Колесника О.М., повний текст якого складено 12 лютого 2026 року, у справі №753/23428/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерне товариство «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зазначала, що вона працювала на посаді менеджера Департаменту закупівель АТ «Укрзалізниця», звідки звільнилась 04.09.2025 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідач в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не виплатив їй всіх необхідних сум при звільненні. Пунктом 2.2.10 колективного договору визначено, що адміністрація (роботодавець) зобов`язується надавати працівникам апарату АТ «Укрзалізниця» при виході у щорічну відпустку тривалістю не менше 14 календарних днів матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки). Однак їй було сплачено при виході у відпустку в 2024 році тільки 30% від посадового окладу, а недоплачена сума склала 27 239,10 грн. При виході у відпустку в 2025 році їй не сплачено відповідачем 100% від посадового окладу, що склало 38 913,00 грн. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила стягнути з АТ «Укрзалізниця» на її користь матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024, 2025 роки в загальній сумі 66 152,10 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, розрахований по день ухвалення рішення суду, який станом на день подання позовної заяви становить 119 099,16 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року було прийнято відмову у представника ОСОБА_1 від частини позовних вимог про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік і закрито провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 27 239,10 грн. в рахунок стягнення недоплаченої суми матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік; 13 619,55 грн. в рахунок стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.09.2025 року по 09.02.2026 року, 1 211,20 грн. судового збору, а всього 42 069,85 грн., в задоволенні стягнення решти сум відмовлено.

Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь держави 1 331,20 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Говорова А.І., яка діє в інтересах АТ «Укрзалізниця», подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що п. 1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року, затвердженого протоколом № Ц-82/39 ком.т, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, починаючи з 01.07.2024 року ухвалено зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, яким передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення; ухвалено здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками, який становить 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Зупинення АТ «Укрзалізниця» дії положень колективних договорів, які передбачають право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення на період дії воєнного стану повністю узгоджується з положеннями ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якої на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Відтак, подаючи заяву про надання відпустки та виходом у відпустку на 14 календарних днів з 05.08.2024 року по 18.08.2024 року ОСОБА_1 набула право на матеріальну допомогу на оздоровлення на підставі п.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року, затвердженого протоколом №Ц-82/39 Ком.т, у розмірі 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Тому у відповідача були відсутні правові підстави для донарахування та виплати позивачці 70% розміру її місячної тарифної ставки (посадового окладу) як матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік. Задовольняючи позов в частині стягнення недоплаченої суми матеріальної допомоги на оздоровлення, суд першої інстанції надав оцінку законності рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року, при тому, що позовна вимога про скасування вказаного рішення була відсутня, чим порушив положення ч. 2 ст. 264 ЦПК України та вийшов за межі позовних вимог. В свою чергу, аналізуючи законність рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року, судом першої інстанції було застосовано положення ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в реакції Закону № 4582-ІХ від 21.08.2025 року, яка була прийнята лише через рік після прийняття вказаного рішення та не була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому наголошує на тому, що ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в редакції до 13.09.2025 року не містила умови зупинення дії окремих положень колективних договорів виключно за взаємною згодою сторін колективного договору, а передбачала зупинення окремих положень колективного договору лише за ініціативою роботодавця. Також у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки вона є похідною від вимог про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення.

В судовому засіданні адвокат Говорова А.І., яка діє в інтересах АТ «Українська залізниця», апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з наведених у ній підстав.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за її відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обіймала посаду менеджера відділу моніторингу закупівель товарів Департаменту закупівель управління внутрішнього моніторингу АТ «Укрзалізниці».

15.07.2024 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до голови правління АТ «Укрзалізниця» про надання їй щорічної відпустки тривалістю 14 календарних днів з 05.08.2024 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік (а.с.73).

Наказом АТ «Укрзалізниця» № 2568 від 15.07.2024 року ОСОБА_1 була надана відпустка терміном 14 календарних днів з 05.08.2024 року по 18.08.2024 року включно з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року, затвердженого протоколом №Ц-82/39 Ком.т. (а.с.74).

У витязі з протоколу №Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року зазначено: на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, починаючи з 01.07.2024 року зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, яким передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення; здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченою галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу) (а.с.75-77).

Таким чином, при виході у відпустку 05.08.2024 року ОСОБА_1 було виплачено 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу), що становить 11 673,90 грн. Вказану обставину учасники справи не заперечували.

Наказом АТ «Укрзалізниця» №2967/ос від 01.09.2025 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 було звільнено 04.09.2025 року із займаної посади в порядку п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін (а.с.12).

Порушуючи питання про стягнення із АТ «Укрзалізниця» матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, ОСОБА_1 посилалася на те, що АТ «Укрзалізниця» було виплачено їй матеріальну допомогу на оздоровлення при виході у відпустку лише в розмірі 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу), що становить 11 673,90 грн., замість 38 913,00 грн. - 100% місячної тарифної ставки (посадового окладу), вказані кошти не були їй виплачені АТ «Укрзалізниця» і при її звільненні.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 , стягнувши з АТ «Укрзалізниця» на користь позивачки 27 239,10 грн. в рахунок стягнення недоплаченої суми матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік, та 13 619,55 грн. в рахунок стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.09.2025 року по 09.02.2026 року,

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року, затверджене протоколом №Ц-83/39 Ком.т, про обмеження виплати матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» при виході їх у відпустку в 2024 році зі 100% до 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу) є таким, що прийняте з порушенням чинного законодавства України і положень Колективного договору.

Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (ст. 117 КЗпП України).

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до п. 2.2.10 колективного договору, укладеного між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту і профспілковим комітетом апарату Укрзалізниці вказано, що слід надавати працівникові апарату Укрзалізниці при виході у щорічну відпустку (тривалість якої не менше календарних днів) матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу (а.с. 31-44).

Згідно з ч. 1 ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про колективні договори» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом №2102-IX від 24.02.2022 року, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 року на всій території України був введений воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувалася дія воєнного стану в Україні, який триває й до тепер.

Відповідно до витягу з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-82/39 Ком.т. від 27.06.2024 року рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, починаючи з 01.07.2024 року було зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, яким передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення; вирішено здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченою галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу) (а.с.75-77).

Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року, затверджене протоколом № Ц-82/39 Ком.т., є чинним, не визнане незаконним та не скасоване.

При цьому, системний аналіз наведеного вище законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що дія ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надавала роботодавцю право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору.

Вказаною нормою Закону обов`язковість згоди сторін колективного договору на зупинення дії окремих положень була встановлена лише з 13.09.2025 року в редакції Закону України «Про внесення зміни до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»» № 4582-ІХ від 21.08.2025 року.

До прийняття вказаного Закону, зокрема, і станом на дату прийняття рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року, затвердженого протоколом № Ц-82/39 Ком.т., була чинною редакція ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка не встановлювала вимоги обов`язковості згоди сторін колективного договору на зупинення дії окремих його положень.

Відтак, АТ «Укрзалізниця» влипні 2024 року було обґрунтовано виплачено ОСОБА_1 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу), що становить 11 673,90 грн відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 року.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Укрзалізниця» недоплаченої суми матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 27 239,10 грн., що визначена п.2.2.10 колективного договору, а також вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати такої допомоги на підставі ст. 117 КЗпП України, як похідних.

Враховуючи викладене, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України АТ «Українська залізниця» підлягають компенсуванню витрати по сплаті судового збору в сумі 1 816,80 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Говорової Альони Ігорівни, подану в інтересах Акціонерного товариства «Українська залізниця», задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 816,80 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 30 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді