Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №357/20093/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 357/20093/25

Номер апеляційного провадження 33/824/1679/2026

Суддя суду першої інстанції О. Л. Вознюк

Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

26 березня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Козачковим Віталієм Леонідовичем на постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2025 року про об`єднання справ та від 26 січня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 ,

громадянина України,

адреса місця проживання:

АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. ст. 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

у с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 331650, 26.11.2025близько 21год. 10хв. за адресою м. Біла Церква, вул. Павліченка буд. 63, гр. ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в бік працівників поліції, на зауваження не реагував, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу серії ВАД № 331651,26.11.2025 о 21 год. 10 хв. за адресою: м. Біла Церква, вул. Павліченка, 63 гр. ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в бік працівників поліції, на зауваження не реагував, чим вчинив злісну непокору законній вимозі працівників поліції та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.185 КУпАП.

09.12.2025 суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області винесено постанову, якою об`єднано в одне провадження матеріали справи № 357/20093/25, провадження № 3/357/7590/25 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП з матеріалами справи № 357/20096/25, провадження № 3/357/7591/25 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, під єдиним номером № 357/20093/25.

Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 185,173 КУпАПта з урахуванням положень ст. 36 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у межах санкції, передбаченої ст. 185 КУпАП у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з такою постановою судді та з постановою від 09.12.2025, ОСОБА_1 через захисника Козачкова В.Л. подано апеляційну скаргу, в якій проситьскасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2026 та від 09.12.2025 року, об'єднати три справи відносно ОСОБА_1 в одне провадження (оскільки в провадженні суду знаходилась ще одна справа відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП) та обрати стягнення у межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 08.12.2025 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за вчинення ним 26.11.2025 адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 130, ст. 173, ст. 185 КУпАП.

Дані адміністративні матеріали зареєстровані в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області за наступними номерами справ № 357/20089/25 провадження № 3/357/7589/25 за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП; справа № 357/20093/25, провадження № 3/357/7590/25 за вчинення адміністративного равопорушення за ст. 173 КУпАП; справа № 357/20096/25 провадження № 3/357/7591/25 за вчиненя адміністратвиного правопрушення за ст. 185 КУпАП.

Апелянт зауважує, що 09.12.2025 суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області винесено постанову, якою було об`єднано в одне провадження матеріали справи № 357/20093/25, провадження № 3/357/7590/25 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП з матеріалами справи № 357/20096/25, провадження № 3/357/7591/25 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, під єдиним номером № 357/20093/25. Однак, з невідомих апелянту причин суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області не об`єднано в одне провадження всі три адміністративні матеріали.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що не об`єднання в одне провавдження всіх трьох адіміністративних справ призвело до порушення вимог ст. 36 Кодексу України про адміністратині правопорушення.

Крім того, захисник ОСОБА_1 - адвокат Козачков В.Л. просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді від 26.01.2026, посилаючись на те, що оскаржувана постанова надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень27.01.2026, загальний доступ надано 29.01.2026, отже на думку захисника наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Козачкова В.Л. та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, що спростовували б наведені у клопотанні обставини.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Козачкова В.Л. який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконфекрензвязку, апеляційну скаргу підтриав, просив задовольнити з вкладених у ній підстав, дослідивши доводи апеляційної скарги та зібрані по справі докази, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підляає.

Згідно з ч. 1 ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст.ст. 278,280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статей 251,252КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримано у повному обсязі.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушеннявід 26.11.2025 о 21 год 10 хв за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченка, 63 гр. ОСОБА_1 , виражався нецензурною лексикою в бік працівників поліції, на зауваження не реагував (протокол серії ВАД № 331650 від 26.11.2025 заст. 173 КУпАП).

Згідно іншого протоколу серія від 26.11.2025 о 21 год 10 хв за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченка, 63 гр. ОСОБА_1 , виражався нецензурною лексикою в бік працівників поліції та на зауваження не реагував, чим вчинив злісну непокору законній вимозі працівників поліції (протокол серії ВАД № 331651 від 26.11.2025 за ст. 185 КУпАП).

До матеріалів справи на підтвердження обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення також долучено:

- протокол серії АПЗ18 №003964 про адміністративне затримання від 26.11.2025;

-диск з відеозаписом до протоколу.

Під час розгялу справи суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 визнав свою вину стосовно правопорушень передбачений ст. 173та185 КУпАП за обставин вказаних у протоколі.

Статтею 173 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Громадський порядок як об`єкт вказаного правопорушенняце обумовлена потребами суспільства система відносин, врегульованих правовими та іншими соціальними нормами, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення»визначено, що громадське місце це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна чи відкрита для населення вільно або за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, у тому числі під`їзди будівель і споруд, а також підземні переходи, стадіони, паркінги.

Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Під терміном «інші подібні дії» слід розуміти: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів`я по телефону; співання непристойних пісень; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільна без потреби зупинка комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не призвело до тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявленням неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах тощо.

Статтею 185 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Непокора це відкрита відмова правопорушника від виконання конкретних вимог поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку, який мав право пред`явити таку вимогу, а правопорушник був зобов`язаний і міг її виконати, але умисно не виконав.

Непокора є злісною у випадку, коли відмова від виконання чітких, конкретно сформульованих і законних вимог зазначених уповноважених осіб була неодноразовою, демонстративною чи зухвалою.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти.

Тобто, протиправним діянням є саме злісна непокора, яка виражається у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до осіб, які охороняють громадський порядок (п. 7постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).

Апеляційним судом досліджено відеозапис, долученийдо матеріалів справи, з якого вбачаєтьтся, що ОСОБА_1 у публічному місці поводився зухвало та агресивно, голосно висловлювався нецензурною лайкою в бік працівників поліції, не реагував на їхні зауваження щодо припинення протиправної поведінки та продовжував конфліктну лінію поведінки протягом тривалого часу. Така поведінка носила демонстративний характер і була спрямована не лише на конкретних поліцейських, а фактично виражала явну зневагу до загальноприйнятих правил поведінки у суспільстві.

Слід зауважити, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, полягає не лише у факті використання нецензурної лайки, а саме у такій її формі та обстановці, яка порушує громадський порядок і спокій громадян. У даному випадку лайка супроводжувалася агресивною жестикуляцією, підвищеним тоном, ігноруванням законних вимог припинити правопорушення та погрозами застосування зброї, що значно підсилювало суспільно шкідливий характер дій і створювало напружену, конфліктну атмосферу в громадському місці.

Погрози застосування зброї, навіть якщо вони не були реалізовані, у поєднанні з нецензурною лайкою та агресивною поведінкою свідчать про зухвалість дій правопорушника та його прагнення протиставити себе оточуючим. Така поведінка виходить за межі побутового конфлікту чи емоційної реакції та має характер демонстративної неповаги до суспільства, що є обов`язковою ознакою хуліганських дій.

Крім того, дії ОСОБА_1 відбувалися у місці, доступному для сторонніх осіб, у присутності працівників поліції, які виконували службові обов`язки щодо забезпечення публічного порядку. Його поведінка об`єктивно перешкоджала нормальному виконанню поліцейськими своїх функцій та порушувала спокій інших осіб, які могли бути свідками події.

Відтак наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме дрібного хуліганства, яке виразилось в нецензурній лайці у громадському місці в бік працівників поліції.

Частиною 2 ст. 62 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 вказаного закону одним з завдань поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку. Отже вимога поліцейського припинити правопорушення, а саме дрібне хуліганство у формі нецензурної лайки у громадському місці є законною, а її невиконання, що поєднано з зухвалою поведінкою містять в собі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст.173,185 КУпАП.

Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.

Таким чином дослідивши та проаналізувавши докази у справі, місцевий суд дійшов вірного висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ст.173 КУпАП, та ст.185 КУпАП.

Апелянт звернувшись з апеляційною скагою доводів які б давали підставу для скасування судового рішення та впливали б на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.173 та ст.185 КУпАП. не наводить.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Посилання у апеляційній скарзі, що суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області безпідставно не об`єднано в одне провадження дану справу про адміністративні прпавопорушення за ст. 173 та 185 КУпАП зі справою номер провадження № 3/357/7589/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст 173,185 КУпАП і не є підставою для скасування постанови судді від 26.01.2026.

Відповідно до вимог закону ухвала судді першої інстанції про об'єднання справ в одне провадження не підлягає апеляційному оскарженню. Така ухвала постановлена суддею у відповідності до вимог закону, якій надає судді повноваження вирішувати питання про об'єднання справ в одне провадження. За таких обставин, апеляційну скаргу в частині оскарження постанови судді від 09.12.2025 року про об'єднання справ в одне провадження необхідно повернути ОСОБА_1 .

Постанова судді від 26.01.2026 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Козачковим Віталієм Леонідовичем, в частині оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2025 року про об`єднання справ в одне провадження повернути ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Козачковим Віталієм Леонідовичем, на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2026 року залишити без задоволення.

Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Д. Поливач